Усі ми заручники стереотипів. Віримо у все, що нам розповідають, стаємо жертвами уявних політтехнологічних поділів. Звідси породжуються міфи про ворожий бандерівських Захід та про обманутий проросійський Схід. Насправді настав час зруйнувати всі ці ілюзії.
А знищити ці стереотипи раз і назавжди можна тільки тоді, коли на власні очі переконаєшся, що величезне промислове місто Донецьк – це українське місто, де живуть українці, які пишаються своєю історією, люблять і знають українську мову, і ще дуже привітно ставляться до туристів із Західної України.
Під час прес-туру львівських журналістів до Донецька, який влаштувала фінансово-промислова група «Альтком», виправдалися всі позитивні очікування від промислового центру України, серця металургії та вугледобувної промисловості.
Раніше Донецьк називався Юзівкою, потім Сталіно. Офіційною датою заснування міста вважається літо 1869-го В цей період почалося будівництво металургійного заводу, було створено Новоросійське товариство, керівником і засновником якого став англієць Джон Джеймс Хьюз, в народі відомий, як Юз. Поряд з будівництвом виросло поселення, яке було назване Юзівкою. Влітку 1917 року селище Юзівка стало містом. 1924 року Юзівку перейменували в Сталіно. Поки визначалися з назвою, місто кілька тижнів називалося Троцьк. А в 1961 році Сталіно назвали Донецьком, від назви річки - Північний Донець.
Від радянського періоду в Донецьку ще й досі залишилися монументальні пам’ятки та споруди та дивні для мешканців Західної України назви вулиць, площ та парків.
Наприклад, діамант Донецька – Донбас Арену огранили дивовижної краси парком, який має назву «Ленінського комсомолу». Місцеві розповідають, що влада міста не вважає за потрібне змінювати назви вулиць, та й люди вже звикли, і дух радянщини їм зовсім не заважає. Окрім того, міська влада переконана, що перейменування не рентабельне, адже зміна документації та паспортів потребує значних коштів. Власне, незважаючи на цю дещо дивну назву – «Парк культури і відпочинку ім. Ленінського комсомолу», донецькій владі вдалося зробити це місце ідеальним для прогулянок і абсолютно чистим – для естетичного замилування.
І все ж сучасний центр Донецьку надзвичайно модерний з великими баготоповерховими склянними будівлями, гарними парками, просторими скверами, чистими вулицями та трояндовими алеями, які своєю красою не залишають байдужими жодного перехожого. Саме тому його називають одним з найкрасивіших українських міст – «містом мільйона троянд». Цього року місто ще раз підтвердило свій статус, адже тут посадили 1 млн 300 тис кущів цих чарівних квітів.
Нам пояснили, що оскільки Донецьк індустріальне місто, воно є добре озелениним, і це встигла відзначити навіть міжнарожна спільнота.
Також місто відоме своїми видатними спортсменами, що займали та продовжують займати призові місця на престижних міжнародних змаганнях й олімпіадах.
Серед туристичних об’єктів Донецька вражає Парк кованих скульптур із скульптурними композиціями, викованими з металу. Парк відкрили 2001 року і він є поділеним на тематичні сектори-алеї. Наприклад "Алея казок", на якій стоять скульптури відомих казкових героїв.Тут також можна побачити «Альтанку закоханих», «Алею знаків Зодіаку», «Алею арок», що складається з 11 експонатів. Саме в цьому парку щорічно проводиться міжнародний фестиваль ковальської майстерності. Найкращі роботи залишаються в парку, як подарунок місту. Першим експонатом парку став букет кованих троянд, адже саме троянда є символом Донецька і на підтвердження цього парк повністю уквітчаний різнобарвними квітами. Окрім того, тут є навіть спеціальна тематична алея присвячена «Євро-2012». Ексопзиція цього музею ковальського мистецтва просто неба налічує 144 експонати.
В Донецьку також є єдиний пам’ятник легендарній британській групі «The Beatles», біля якого постійно лунає музичний супровід – з репертуару бітлів. Тематично тут стоїть телефонна будка із написом "Ліверпуль" призначена для пам'ятних світлин туристів. Охочі також можуть випити пива у пабі, поринувши в атмосферу Англії 70-х років.
Однак не лише це є окрасою міста. Справжнім скарбом є привітні люди. Якось ввечері нам довелося вийти з готелю до крамниці. Там була технічна перерва, тому ми звернулися до охоронців українською мовою, запитавши, коли саме вона закінчиться. І яким було наше здивування, коли молоді люди, які між собою розмовляли російською, відповіли нам українською: «Десь через хвилин десять, можете зачекати». Тому привиди того, що в Донецьку за українське слово одразу б’ють в обличчя, залишаються примарними привидами, які в нашій свідомості просто розтанули. Тож тим, хто планує їхати до Донецька, можна їхати спокійно, там вам і допоможуть в разі потреби, і як пройти до Донбас Арени підкажуть, і будуть з вами розмовляти української.
Насправді нам вдалося побачити не все у Донецьку, але побачене просто вражає. Дивовижне поєднання модерного міста із шаленним темпом життя та кремезних териконів, які нагадують про те, що Донецьк - столиця шахтарського краю. Шкода тільки, що місцева влада зовсім не дбає про збереження старої частини міста. Навіть не зважаючи на те, що там нема особливих архітектурних форм, але в цій частині міста відчувається дух давни, того самого маленького шахтарського поселення, яке постало 1869 року і через сторіччя стало найбільшим металургійним центром України, яким пишається кожен свідомий українець.
Анна НОВИК.
