Саме цей рядок із відомої єврейської жартівливої пісні спав на думку під час доповідей активістів «Реанімаційного пакета реформ», що завітали до Львова, аби підбити підсумки 100 днів роботи Верховної Ради й розповісти про перебіг реформ в Україні. За їхніми висновками, реформування просувається надто повільно, а де-не-де і взагалі імітується.
До Львова приїхали експерти та менеджери 4 робочих груп (із 25, що наразі працюють у РПР), а саме – «податкова реформа», «судова реформа», «енергетична реформа» та «група з політики національної пам’яті». Вони зазначили, що впродовж року у парламенті було ухвалено 26 законопроектів, розроблених учасниками ініціативи. Втім, частина законів зазнала змін і втратила пропоновану прогресивну компоненту.
Танці на кістках українського бізнесу
Першою про реформування податкової сфери доповіла віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Юлія Дроговоз. Утім, судячи з її доповіді, слово реформування у попередньому реченні дуже проситься в жирні лапки.
За словами активістки РПР, ухвалюючи «реформу», уряд жодною мірою не зважав ні на думку експертного середовища, ані на пропозиції бізнесу.
Податкова реформа мусила починатися із відмови від фіскальної спрямованості податкової політики. Фіскальна спрямованість передбачає виснаження (й без того враженого кризою) бізнесу задля наповнення бюджету та виконання численних соціальних програм. Експерти РПР пропонували альтернативу цій згубній практиці. Йдеться про податкову політику, що передбачала би звільнення бізнесу від частини податків за умов розвитку сфери соціального страхування (себто реалізації деяких соціальних програм). По суті, податкова реформа мала би здійснюватися разом з реформуванням соціального страхування.
«На жаль, уряд був абсолютно несприйнятливий на наші ідеї», – скрушно зазначила Юлія Дроговоз.
Імітуючи системні зміни, виконавча влада вдалася до косметичних, і то радше шкідливих для бізнесу, аніж корисних для нього: зокрема, було збільшене й так обтяжливе фіскальне навантаження та було ускладнене ведення обліку.
«Пропозиції РПР скеровані на виключення найбільш одіозних норм законодавства, прийнятих 28 грудня 2014 року», – підсумувала Юлія Дроговоз.
Із пустого в порожнє
Трохи оптимістичніше пролунав виступ співзасновника української мережі енергетичних інновацій Greencubator Андрія Зінченка. Експерт зазначив, що в уряді розуміють проблеми й (здається) прагнуть досягти зрушень в енергетичній галузі. На багатьох зустрічах за участі урядовців лунають правильні тези й думки, але, на жаль, системних кроків у цьому напрямку теж украй мало. Експерт наголосив на відсутності державної політики, яка б стимулювала підвищення ефективності енергетики як у бюджетному, так і в приватному секторах.
Із його погляду, це пов’язано із двома вадами, які досі тяжіють над енергетикою України: домінування монополій та непрозорість галузі. Олігархічний контроль над основними секторами української енергетики гальмує впровадження енергоємних та ефективних технологій.
Реформування енергетичної галузі, з точки зору Андрія Зінченка, є приреченим в разі, якщо не буде дотримано двох умов:
а) впровадження енергоменеджменту в кожному населеному пункті з населенням понад 15 тис. осіб;
б) заборони на продаж енергоресурсів без особливого обліку.
Контроль громади – це «+», контроль президента – це «–»
На амбівалентності (половинчастості) заходів наголосив і заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, який доповів про перебіг реформування судової галузі. За його словами, ухвалений 12 лютого Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» створив умови для якісної зміни суддівського корпусу, однак не вивів суди з-під президентського впливу.
«Коротко кажучи, цей закон стимулює старі кадри піти, – сказав Роман Куйбіда у коментарі «Гал-інфо» після закінчення презентації. – Закон запроваджує конкурсний відбір суддів на всі посади, систему регулярних оцінок суддів, в тому числі право оцінювати надається громадським організаціям. Відтепер можна вести відеозапис із залу засідань без спеціального дозволу».
Разом із тим, за словами експерта, низка положень закону відчутно зменшує його вартість.
«Порошенко не дав вивести судову гілку влади з-під свого верховного контролю. Позиція президента полягала у тому, що його вибрано з чинними повноваженнями, відтак, він повинен їх зберегти. Певний вплив зберегла й Верховна Рада», – зазначив Роман Куйбіда. Крім того, можливість (непрямо) впливати на суддів лишається завдяки нечіткому переліку потенційних підстав для звільнення.
«Усунення впливу Президента й Верховної Ради, а також приведення Вищої Ради юстиції у відповідність до норм ЄС є найближчим завданням нашої ініціативи», – сказав Роман Куйбіда.
У теорії виглядає красиво
Певно, найбільш впевнено почувався в.о. Центру досліджень визвольного руху Андрій Когут, що виступив з доповіддю про засади політики національної пам’яті в умовах «відкритого суспільства». Базові пункти такої політики – десовєтизація, розсекречення архівів, засудження комуністичних режимів, декагебізація СБУ та відновлення національної пам’яті – цілком відповідає духові та потребам доби, ідеології уряду тощо.
Експерт наголосив, що останньою метою політики національної пам’яті є запобігання відродженню тоталітарних практик та досягнення невідворотних змін у суспільній свідомості.
На жаль, сильній теоретично доповіді Андрія Когута забракло практичного виміру. Наголосивши на тому, «що треба», експерт тільки побіжно спинився на тому, «що вже зроблено» чи «буде зроблено найближчим часом». Поза тим, залишилось без конкретної відповіді й запитання «Гал-інфо» щодо засобів досягнення озвучених цілей на сході країни, що досі уражений радянськими міфами та новітньою російською пропагандою.
«Інструменти слід опрацьовувати, розробляти. Це спільне завдання Міністерства культури, Міністерства освіти та Міністерства інформаційної політики», – сказав Андрій Когут. Розлоге інтерв’ю з виконувачем обов’язків Центру визвольного руху читайте найближчим часом на сайті «Гал-інфо».
Сергій Стуканов.
Фото: zotov-news.com
