Депутати Львівськї обласної ради сьогодні, 25 червня, вирішували для себе моральну дилема - чи вбивство на виконання героїчного чину варто прославяти та вшанування. Об'єктом депутатських дискусій став Мирослав Січинський, який на знак помсти за антиукраїнську політику та фальшування виборів до Галицького Сейму, здійснив у 1908 році вбивство польського намісника Анджея Потоцького.
Проект ухвали про вшанування героїчного чину Мирослава Січинського зачитала депутат від ВО "Свобода" Олександра Небожук.
"Ми можемо по різному оцінювати його вчинок, але подія відбулася і відбулася вона тут. Виникає питання, чи можемо ми героїзувати того, хто вбив людину?», - зазначила Небожук.
Вона відповіла на своє ж питання ствердно: «Можемо, бо він мав свої переконання і виступив проти гніту українців».
Депутат Ярослав Краченко зауважив, що для вшанування пам’яті про Січинського варто створити робочу групу, адже питання не розглядали на комісії.
Після цього слово взяв герой України, син легендарного сотенного УПА Романа Шухевича Юрій Шухевич.
Він наголосив, що якщо хочеш поховати якесь питання, то його слід відправити на комісію.
Шухевич наголосив, що Січинський все зробив правильно, зробив так, як мав тоді зробити.
Він також додав, що розуміє чому депутати так бояться голосувати за це питання, адже переживають, що після цього їх не пустять до Польщі. Водночас він нагадав, що Польща не переймається стосунками з Україною, визнаючи події на Волині геноцидом поляків.
«Січинський здійснив чин. Якщо хтось із депутатів не проголосує за це питання, то я обіцяю, що зроблю усе, аби прізвище тих хрунів знали усі», - заявив Шухевич.
Екс-голова комісії культури Орест Шейка зазначив, що спеціально вивчив справу Січинського.
З трибуни він зачитував документи і спогади і дійшов до висновку, що Січинський захоплювався революційними настроями в Європі і вчинив цей злочин тільки для того, щоб прославитись.
Він також наголосив, що митрополит Андрей Шептицький засудив вчинок Січинського і закликав депутатів прислухатись до слів митрополита.
Депутат він НРУ Святослав Шеремета виступаючи заявив, що абсолютно не поділяє думки Ореста Шейки в даному питанні.
«Якби зараз були такі люди, як Січинський, то ми б не мали такої ситуації в державі», - зазначив Шеремета.
Він заявив, що вже у цьому році в школах потрібно провести вечори пам’яті, де розповісти дітям про вчинок Мирослава Січинського .
«Потрібно серед дітей та молоді популяризувати ідею чину, щоб увічнити цей героїчний вчинок. Треба зробити все відповідно до юридичних вимог. Усі намісники мають пам’ятати цей випадок Січинського», - сказав Шеремета.
Депутат Ярослав Кравченко зауважив, що варто зробити не просто інформаційну табличку, а цілий меморіальний пам’ятник.
«Це відзначення повинно вартувати подвигу цієї людини», - сказав Кравченко.
Усе вище сказане підсумував голова Львівської обласної ради Петро Колодій. Він звернувся до голови комісії культури Романа Ковальчука, щоб це питання розглянули на комісії та розробили конкретний план заходів залучивши до цього представників різних фракцій, а потім винести це питання на наступне сесійне засідання.
Нагадаємо, що раніше в коментарі Гал-інфо, голова Львівської ОДА Віктор Шемчук заявляв про те, що має намір зробити музей зі свого робочого кабінету у приміщенні на вул. Винниченка,18.
Довідка.
Мирослав Січинський – український месник, який на знак помсти за кривди місцевої адміністрації, заподіяні українцям (вбивство Марка Каганця та фальсифікація виборів до австрійського парламенту) 12 квітня 1908 застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького в його робочому кабінеті. Хоча відповідальність за цей акт не взяла на себе жодна політична організація, його схвально сприйняли радикальні українські партії та діячі, переважна більшість галицьких українців. Водночас після 12 квітня містами Галичини прокотилася хвиля антиукраїнських погромів.
Січинський був заарештований і засуджений до смертної кари, яку цісар через міжнародний резонанс справи замінив на 20-річне ув'язнення. 1911 року Дмитро Вітовський і Микола Цеглинський організували його втечу. За допомогою двох наглядачів-українців 10 листопада він утік із в'язниці у Станіславові і разом з ними нелегально виїхав до Норвегії, згодом — до Швеції, звідти — до США (1914). До кінця життя не шкодував про свій вчинок, вважав його виправданим і справедливим.
