Перша жінка у Львові, яка повністю оформила допомогу при народженні дитини онлайн, одержала гроші на руки.
Торік з’явилася ініціатива про оформлення допомоги он-лайн. Одна із авторок Батьківського каналу (www.parentsua.com) Маріанна Рудик зробила електронну петицію. Підписи було зібрано і в квітні минулого року пропозицію оформляти допомогу онлайн зареєстровано у Львівській міській раді. Згодом її підтримала профільна депутатська комісія. І фактично із березня цього року подавати заявку на виділення грошей на дитину у Львові стало можливим повністю через Інтернет. Для цього під рукою потрібно мати: паспорти, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини, а також електронний підпис, пише прес-служба Батьківського каналу.
Наталія Завада - перша жінка у Львові, яка домоглася оформлення соцдопомоги без будь-яких поїздок у державну установу.
Детальніше про це у статті авторства Маріанни Рудик.
Мені здається, що бюрократія в нашій країні ніколи не закінчиться. Здавалося б, на вулиці двадцять перше століття, давно всі користуються ноутами, планшетами та смартфонами, розроблена величезна кількість мобільних додатків, інтернет літає, як шалений… Але ми й далі ходимо від установи до установи, щоб позбирати стоп’ятсот довідок. Ми й далі протираємо в чергах лавки і стіни. Ми телефонуємо та перепитуємось у працівників держустанов одне й те саме замість того, щоби мати змогу все детально прочитати на сайті. Ми доносимо той чи інший документ пізніше, бо в кожного державного закладу свої правила… Ви не втомилися? Бо я давно.
Дорога до соцзахисту
Із появою Юстини довелось зіткнутися з тим всім знову, коли настав час оформити соціальну допомогу при народженні дитини. Я щиро сподівалась, що це все швиденько зробить мій чоловік, але виявилось, що не так все просто: стаж відпустки по догляду за дитиною йде тій людині, на яку оформлено соцдопомогу. Оскільки в нашого татка навіть нема трудової, то такий варіант нам взагалі не підходив. Як-не-як, а втрачати три роки не хотілося (хто його зна, що мене чекає на пенсії), тому довелось їхати до управління соцзахисту самотужки.
А тепер уявіть: ви кілька тижнів тому народили первістка, пологи були не найкращими з точки зору природності та залишили по собі “чудові” наслідки у вигляді швів від епізіотомії, в голові каша від того, що ви вже мама і тепер ні секунди свободи, ви пробуєте налагодити грудне вигодовування і вчитесь змінювати підгузник, намагаєтесь висипатися і не знаєте, що робити, коли дитя починає плакати на вулиці… Як? Як із цим всім наважитись на поїздку переповненою маршруткою до банку, щоб оформити картку, і до управління соцзахисту?!
Сказати, що я хвилювалася, – це нічого не сказати. Я дуже хвилювалася! І то при тому, що зазвичай не хвилююсь на кожному кроці. Було страшно, що вона прокинеться швидше від терміну і я не зможу її заспокоїти, а люди на мене витріщатимуться. Мені було страшно, що я не матиму, де її витягнути зі слінгу і покласти. Мені було страшно, що вона не візьме грудей у незвиклому середовищі, та й взагалі мені було ніяково годувати не вдома. Здається, тій людині, яка придумала “правило” про особисте відвідування породіллею державної установи для оформлення соціальних виплат при народженні дитини, і не снилось, як це.
Перед тим, як залізти в маршрутку
Ми хотіли записатися на конкретну годину, але нас запевнили, що “людей немає”. Мовляв, приїжджайте – тут порожньо. Окей! Я навіть повірила, і мені трішки відлягло. Але поки ми з чоловіком зібрали Юстю, поки вона наїлась перед виходом, поки доїхали (9 кілометрів від дому, жоден низькопідлоговий автобус туди не їде від нас, тому добре, що мали слінг), поки постояли в черзі банківського відділення, щоб оформити свіжу картку, бо то ж треба спеціальну… Людей з’явилось чимало. Коли я побачила той натовп у коридорі під потрібним кабінетом, то мені захотілося розвернутися та бігти в істериці звідти, ридма ридаючи. Післяпологова депресія і гормони дали своє. Реально на очі навернулись сльози, але чоловік вчасно допоміг зупинити ті емоції.
Так, ми того ж дня все-таки подали документи. Після невеликого скандалу. Заповнювати потрібно було один чи два аркуші, вже не пригадаю. Але це все були формальні речі – ті дані, які без проблем міг би замість мене заповнити хтось інший, маючи документи на руках. Лише підпис свій поставити. У кабінеті ми пробули 5 хвилин, і Юстинка все ж встигла прокинутись. Не важко здогадатися, що вона плакала та вимагала вже й негайно молочка. Їй ж був лише місяць і тиждень.
Можете собі уявити, яка мене взяла злість, переживши таку подачу документів. Тому, коли приїхала додому, я вилила все своє обурення і побажання на персональній сторінці в соцмережі, на що отримала в першому коменті шикарну ідею від знайомої молодої мами: “Пишемо петицію?”
Петиція
У той час петиції були досить популярними, хоча далеко не всі пропозиції підтримувалися активно. У потрібності такої петиції в мене не було сумнівів. Узагалі я вважаю, що будь-що давно потрібно оформлювати віддалено, а не волінцятися будівлями, тріпаючи собі нерви. Але почнімо з малого.
Текст для інформування потенційних підписантів написався швидко. Буквально за годину після його надсилання петицію узгодили й опублікували. Почався збір підписів.
Налаштована я була рішуче і добре знала, що потрібна кількість людей скаже своє “так” у цьому питанні. Тому не сильно здивувалася, коли лінк із петицією поширювався зі швидкістю світла: всі репостили та підтримували. Щоправда, мені довелось кілька разів нагадувати про її існування, щоб друзі (особливо ще бездітні) зрозуміли, наскільки воно важливо. На щастя, не знайшлось осіб, які б написали щось на кшталт “та кому це треба?”. Дуже тішило те, що значна кількість підписантів була чоловічого роду.
Сторінка петиції та відповідь на неї
Тисячу підписів зібрали достатньо швидко: 7 квітня 2016 року я зареєструвала пропозицію до Львівської міської ради, а вже через місяць і трішки ми дійшли до фінішу. І це при тому, що для збору підписів було дано вдвічі більше часу – 60 днів. Депутатська комісія розглянула її і підтримала впровадження. Залишились “дрібниці” – змінити законодавство. Бо, виявляється, здійснювати такі процедури не дозволяє закон (хоча в кількох інших містах України, наприклад, у Дніпрі, породіллі успішно робили тотожні речі ще раніше через портал igov.org.ua).
Я знала, що свою долю в “пакращення” внесла, але не надто вірила в те, що законотворці будуть швидкими. Уявляєте мою радість, коли 10 березня 2017 року в стрічці новин побачила статтю про те, що відтепер соціальну допомогу при народженні дитини можна оформити онлайн? Мої старання не були даремними!
Як працює онлайн-заявка
Отже, в ідеалі тепер все б мало виглядати так: заявник заходить на https://e-services.msp.gov.ua/ і вибирає спосіб входу. Тут є два варіанти:
через електронну пошту (але тоді є ймовірність того, що вам все одно доведеться відвідати управління соцзахисту);
за допомогою електронного цифрового підпису.
Оформлення соцдопомоги онлайн
Після входу в систему слід заповнити необхідні поля. Далі ваша заявка скеровується у відповідні органи і вам залишається лише дочекатися звістки про те, що все готове. І жодних стресових поїздок із новонародженим!
Станом на травень 2017 року систему ще тестують і можуть виникнути неполадки через недостатній зв’язок між ланками.
Успішні випадки оформлення
Ольга Кагарлицька була однією з перших мам у Львові, яка успішно заповнила заявку, не встаючи з-за столу. На це їй пішло приблизно 5 хвилин.
“Я мала під рукою всі папери: паспорти, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження. Труднощів не виникало, бо навіть якщо щось ввести не правильно (вказати “пропуск” там, де він не потрібен), то програма далі не впускає.
Електронний підпис у мене був, так як я є підприємцем”.
Жінка зазначає, що створювала е-підпис у податковій інспекції, і це було досить складно, оскільки в цій установі величезні черги. Проте також можна оформити цифровий підпис, не виходячи з дому. Для цього слід скористатися інтернет-банкінгом. До прикладу, таку дію можна зробити в “Приват 24”.
Заявку на оформлення соцдопомоги при народженні дитини онлайн Ользі довелось подавати двічі: вперше на неї не відреагували, довелось чекати більше місяця. А от із другою заявкою було швидше – жінка отримала відповідь за 10 днів.
“Сьогодні отримала відповідь, що моя заявка розглянута. І треба підійти в управління соцзахисту для підписання документів! Система працює!” – говорить Ольга Кагарлицька.
В ідеалі після заповнення електронної форми не потрібно було би нікуди їхати, щоби поставити свій підпис. Але не все зразу. Під лежачий камінь вода не тече. Тому мусимо бути творцями зручності та користуватися цією новинкою, вносити свої скарги та побажання, розповідати знайомим.
Одна з першопрохідців
Наталія Завада дійшла ще далі – жінка домоглася оформлення соцдопомоги без будь-яких поїздок у державну установу. Це їй коштувало деяких зусиль.
14 березня 2017 року, тобто через 4 дні після славнозвісної новини, Наталія заповнила електронну форму для допомоги.
“Зайняло 2 дні, оскільки чоловік пробував зробити це на Ubuntu (операційна система, – ред.), а виявилось, що вона не підтримується. Тому наступного дня все пройшло швидко (на Windows і MacOS). Електронний підпис робила через “Приват 24″, прийшлось трохи полазити по тих всіх менюшках, щоб його знайти. Щоб не було плутанини, потрібно оформлювати ключ (цифровий підпис, – ред.) та картку на маму”.
Через два тижні після подання заявки до породіллі зателефонували з управління соцзахисту Залізничного району м. Львова і попросили прийти (це була перша реакція). Наступного дня жінка подала скаргу через сайт Міністерства соціальної політики – відповіді жодної. Ще через два тижні Наталія подзвонила на гарячу лінію уряду (“1545″) і залишила скаргу. Ось оце й допомогло.
“Мені задзвонили з Міністерства і попросили код з е-мейлу для перевірки поточного стану моєї заявки. За півгодини зателефонували з відділу соцзахисту і призначили допомогу. Після цього ще надійшов лист, я вже й не чекала.
Кошти пані Наталії надійшли через місяць після призначення допомоги, як зазвичай це відбувається і під час особистої подачі в паперовому вигляді. Тому після успішного завершення цієї історії жінка радить іншим матусям таке:
“Подавати тільки онлайн та не вестись на їхні прохання прийти і зробити це ще раз. Інакше змін не буде. Якщо має мама намір змінити щось у цій системі, то мусить відстояти. Навіть із грудною дитиною зовсім не тяжко подзвонити на “1545” чи написати скаргу і вкинути в скриньку. Потрібно, що таких мам було більше”, – зазначає Наталія Завада.
Додам, що жінка одразу заявила працівникам державного закладу про свої наміри подати документи лише електронним способом.
“Я відразу попередила, що не прийду до них, а доведу то таки до кінця на основі своєї електронної заявки. Працівниці відповідали: “Вам же треба гроші вже, то прийдіть, бо то хто зна скільки чекати…”
Тому я як творець цієї петиції покладаю надії на вашу активність, любі читачі, і щиро сподіваюсь, що соцдопомогу для братика чи сестрички Юстинки оформлятиму без всіляких поїздок, чого і вам бажаю від щирого серця))
P. S. П’ять днів тому Наталія Завада одержала свої гроші на дитину.
