Наміри добувати сланцевий газ в Європі наштовхулись на жорстку критику як з боку екологічних організацій та окремих політичних партій, так і цілих країн. Однак емоційні, не підкріплені реальними фактами заяви можуть призвести до спотворення громадської думки щодо фактичних екологічних наслідків.
(Продовження, початок тут Сланцевий газ – загроза чи порятунок).
Головна технологічна відмінність між видобутком традиційного природного та сланцевого газу полягає у широкому застосуванні технологій горизонтального буріння та гідророзриву пласту. Самі ці інновації й зумовили інтенсивний розвиток видобутку нетрадиційного газу в США в останні роки. Власне, використання технології гідророзриву пласту і викликає найбільше побоювання серед екологів. Якщо навіть не барти до уваги питання шкоди природному ландшафту, чого неможливо уникнути при видобутку майже будь-якого джерела енергії, то слід зосередитись на інших важливих екологічних аспектах.
У деяких публікаціях процедура гідравлічного розриву представлена як абсолютно нова технологія, що була вперше використана при видобутку газу із сланцевих утворень в США. Насправді гідророзрив вже протягом тривалого часу широко використовується у газо- та вуглевидобуванні, в т.ч. і в Україні. Головна відмінність між поширеною в українській промисловості технологією та тією, що застосовується для видобутку сланцевого газу в США, полягає у її масштабах.
Потреба у гідророзриві пласту обумовлена природою цього виду палива, який міститься в невеликих кількостях у сланцевих утвореннях та вимагає проведення спеціальних процедур для його зосередження у превному місці. Процедура передбачає утворення у сланці тріщин, які призводять до інтенсифікації припливу газу. Для цього в свердловину під високим тиском нагнітається потік хімічної рідини, яка на 98% складається з води. Склад рідини залежить від конкретної геологічної формації та обов’язково містить гранульований пісок або керамічні гранули, які попереджають подальше закриття утворених тріщин.
Процес видобутку сланцевого газу може супроводжуватись випадками неконтрольованого раптового викиду метану. Багаторічний американський досвід експлуатації сланцевих родовищ свідчить про те, що більш-менш серйозні випадки неконтрольованого викиду метану спостерігаються на одній із 1000 свердловин та не становлять суттєвої загрози. Більше того, це явище не є невідомим для українців. Воно періодично спостерігається як під час видобутку традиційного природного газу, так і вугілля.
Значно більшу загрозу може становити використання великої кількості води. Проведення гідророзриву лише на одній свердловині може потребувати її до 20 тис. кубометрів! Після проведення гідророзриву пласту частина використаної рідини витискується на поверхню та може містити тяжкі метали та радіоактивні матеріали, що вивільняються разом із газом. Незважаючи на заяви іноземних енергетичних компаній про можливість її очищення та повторного використання, відсутність більш-менш детальної інформації з цього питання породжує серйозні сумніви про те, як ця рідина використовується в подальшому.
Теоретичну небезпеку також становить попадання шкідливих хімічних елементів, тяжких металів та радіоактивних матеріалів у підземні води. Для запобігання такому небажаному сценарію використовуються спеціальні ізоляційні технології. Американський досвід вказує на те, що суттєвих випадків забруднення підземних вод шкідливими елементами зафіксовано не було.
Згідно із інформацією Департаменту енергетики США, переважна більшість випадків забруднення навколишнього середовища обумовлені людським фактором та мало пов’язані з недосконалістю технологій.
Не слід також забувати, що сланцевий газ планується видобувати і на сусідніх з Україною територіях, виникнення непередбачуваних ситуацій на яких може негативно відбитися на екології прикордонних районів. Цей факт додатково вимагатиме розробки відповідних міжнародних механізмів оцінки рівня негативних екологічних наслідків та компенсації за заподіяну шкоду.
Отже, однозначно оцінити рівень небезпеки для екології України та здоров'я її громадян, а також спрогнозувати наслідки евентуальних непередбачуваних ситуацій майже неможливо. Проте, мабуть. ще завчасно говорити про потенційну шкоду, яку може спричинити експлуатація родовищ сланцевого, адже неясною залишається сама імовірність його видобутку. На сьогодні немає стовідсоткового підтвердження можливості застосування американських технологій для європейських геологічних структур. Невідомими також залишаються і самі обсяги українського газу, які базуються лише на прогнозах американської Агенції з питань енергетики.
Інформація польських ЗМІ про позитивні результати перших пробних бурінь на території країни дає надію, що Україна, якщо і не стане самодостатньою енергетичною державою, то здатна буде значно диверсифікувати джерела паливних ресурсів.
Одне залишається незаперечним – ми повинні скористатися своїм шансом та перетворити Україну на розвинену, екологічно чисту державу, доля якої не залежатиме від настроїв та інтересів наших сусідів.
Віталій Юрчук, громадська організація "Центр дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва" (ЦДПРМС), www.ricprc.com.ua.
Фото - money.comments.ua
