Януковичу кілька місяців тому і в страшному сні не приснилося б, що в його «стабільній країні» із «сильною вертикаллю влади» може вибухнути справжня революція, де мільйони людей не співатимуть пісні, а вимагатимуть його відставки та відповідальності перед трибуналом.
А українські олігархи та бізнесмени-регіонали якби знали, що за правління цього президента в центрі столиці будуть споруджені барикади, триватимуть справжні бої, а в половині областей захоплюватимуться державні установи, не в ту партію б вони вкладали гроші. Адже як відомо, бізнес любить спокій та стабільність. Сьогодні, ті хто є фінансовою опорою Партії регіонів несуть величезні іміджеві та фінансові збитки від революційних подій, насамперед від широкомасштабних народних акцій бойкоту бізнесу регіоналів.
Тисячі українців сьогодні відмовилися від купівлі ряду товарів молочної, кондитерської, м’ясної, будівельної та електронної промисловості від конкретних виробників, від послуг банків, від купівлі газет, журналів, перегляду телеканалів і медіа-ресурсів, які належать власникам регіоналам. Збитки від бойкоту бізнесу регіоналів важко підрахувати, оскільки корпорації не оприлюднюють цих показників, але очевидно що збитки суттєві, інакше не було б помітно панічних настроїв провладних підприємців.
Досвід перемоги
В революційній боротьбі народу з окупантами яка ведеться мирними засобами економічний бойкот є традиційним методом. В історії є чимало прикладів, коли саме мирні ненасильницькі форми народного спротиву, зокрема, такі як економічні бойкоти та відмова від купівлі товарів пов’язаних з владою, призводили до падіння імперій, світових супердержав, руйнування колоніальних систем, які вистояли у глобальних військових конфліктах. Прикладом є індійський визвольний рух середини ХХ століття, очолюваний Махатмою Ганді, який закликав десятки мільйонів індійців відмовитися від купівлі англійських товарів, сукна, солі, промислових виробів, внаслідок чого, британська промисловість несла величезні збитки. Саму Англію всі 20-30 роки ХХ ст., потрясали страйки робітників та мітинги безробітних, адже англійська промисловість, яка не мала збуту продукції, змушена була зменшувати виробництво і скорочувати працівників. Таким чином, наслідки діяльності босоногого індійського борця за свободу призводили до краху урядових кабінетів Великобританії.
Широко застосовуючи довгострокові відмови від придбання британських товарів, а також соціальний бойкот, що полягає у відмові супротивнику в особистому спілкуванні, допомозі, Ганді, водночас закликав не вдаватися до саботажу, виступав проти нищення будь-якого урядового майна чи об’єктів інфраструктури на знак протесту.
Українські гроші — в українські руки — на українські справи!
Практика економічних бойкотів відома і на українських теренах, та наймасштабніше проявилася в умовах австрійського та польського панування у першій половині ХХ ст. Тоді, прагнучи продемонструвати противнику своє не сприйняття, захиститися від засилля польського капіталу та бажаючи підтримати співвітчизників, тисячі українців відмовилися від купівлі товарів у магазинах, що належали полякам, купуючи лише в українців. Це вилилося у гаслах «Свій до свого по своє!», «Українські гроші — в українські руки — на українські справи!».
Сьогодні економічний бойкот тих, хто на думку українців душить їхню свободу відбувається у більш жорсткішій формі. Активісти праворадикальних організаційрозмальовують написами вітрини «Родинної ковбаски», протестувальники, блокують діяльність львівських гіпермаркетів «Епіцентр», що належать депутату від ПР Олександр Герезі.
Більше місяця у Львові учасники Всеукраїнської акції «Бойкот бізнесу Партії регіонів» продовжують бойкотувати торгові об’єкти регіоналів «Нова лінія», продуктові магазини «Родинна ковбаска» і гіпермаркет електроніки «Шок».
Часто пікетувальники перекривають барикадами заїзд для автотранспорту «Епіцентру» на окружній дорозі Львова. У гіпермаркеті змушені були навіть оголосити переоблік на невизначений час. В'їзд до іншого «Епіцентру» на вул. Б.Хмельницького також блокується мітингарями. Учасники акції протесту планують також задіяти тактику блокування кас - перед касою залишати візок з товарами. За словами учасника акції, якщо раніше на стоянці перед «Епіцентром» нормою було спостерігати сотню автівок, то сьогодні їх там не більше двадцяти, що є свідченням дієвості бойкоту.
"Найбільше регіонали - депутати бояться втратити святе - гроші. У наш і так нелегкий час економіки , втрата навіть 10-15% прибутку - відчутно вдарить по їхній кишені , з котрого фінансується Партія Регіонів. Коли ми бойкотуємо - ми не пропонуємо альтернативи , наприклад , не купуйте у регіоналів , а купуйте в опозиції. Ми просто інформуємо , що зробивши покупку в цьому магазині або супермаркеті - людина збагачує Партію Регіонів. Люди нас вислуховують , і кілька людей з десяти розвертається і йдуть робити покупки в інше місце. Ми хочемо добитися , щоб регіонал - бізнесмен вийшов з Партії Регіонів , тоді припинимо бойкотувати його бізнес" , - зазначає один з організаторів економічного бойкоту Партії Регіонів на Львівщині Олег Радик.
Львів'янин не дає заробляти львів'янину
Водночас багато львів’ян не будучи симпатиками діючої влади та її методів ведення політики, не розуміють, чому їм слід відмовлятися від улюблених м’ясних виробів «Родинної ковбаски»? Або чому їм заборонено купувати товари для ремонту в комплексному магазині «Епіцентр», якщо їх там влаштовує ціна та якість товарів, в той час як альтернативний товар може бути гіршим за якістю чи дорожчим? Або якщо у Львові взагалі немає товару з аналогічними характеристиками окрім магазину регіонала?
До того ж, як виявилося, бойкотуючи бізнес регіоналів, активісти шкодять крім провладних депутатів і своїм же співгромадянам, тисячі яких працюють у вищезгаданих магазинах та супермаркетах. Збитки магазину насамперед відбиваються на них, за рахунок скорочення зарплат, премій, вимушеного безоплатного простою роботи. Більшість касирок, працівників залів, вантажників та охоронців не має інших доходів, окрім зарплати в магазині, а блокування під’їздів до супермаркетів позбавляє їх оцих єдиних засобів для існування.
Багатий власник собі збідніти не дасть і відшкодує збитки з інших сфер свого бізнесу або ж за рахунок зменшення зарплат і премій працівникам, і основні втрати понесе звичайний галицький робітник, якого регіонал фактично забезпечує роботою. У селищі Зимна Вода взагалі виникає парадоксальна ситуація: значна частина мешканців працює у «Епіцентрі», а інша частина односельців блокує роботу магазину, фактично позбавляючи роботи своїх сусідів та родичів.
У відповідь на дії пікетувальників працівники «Епіцентру» влаштували «протест проти протесту». На їхню думку «львів'янин не дає заробляти львів'янину», адже вони підтримують євроінтеграцію, проте не хочуть, щоб через революцію їм припинили видавати зарплату. Водночас керівництво «Епіцентру» зазначає, що з податків, які виплачує мережа гіпермаркетів, держава утримує 254 800 бюджетників та 2500 пенсіонерів в рік, загалом «Епіцентр» дає близько 30 тис. робочих місць.
Дилема революціонера
Отож кожен свідомий та політично активний українець сьогодні стоїть перед складною дилемою: тиснути на провладний бізнес - означає шкодити економіці своєї країни, а не тиснути, означає дозволити владі і далі чинити неправомірні дії.
Тривале перебування Партії регіонів при владі призвело до того, що весь ключовий бізнес в державі або взятий під контроль провладних партійців, або добровільно пішов під партійне крило, вступивши в ПР. Бойкотувати ключовий бізнес ПР означає працювати на послаблення економіки власного міста чи держави.
Водночас, діючий режим та його представники дедалі більше втрачають підтримку народу, а наявність людських жертв від неправомірних дій міліції та Беркута підривають залишки легітимності. Влада не демонструє готовності вести конструктивний діалог, затягуючи переговорний процес та веде подвійну гру, чим радикалізує форми протесту народних мас. Тиск на владу, щоб вона врахувала інтереси мільйонів громадян є необхідною умовою кожної демократії та громадянського суспільства, яке народжується лише тоді, коли народні вимоги реалізовуються владою.Однак, якщо для нас є пріоритетними європейські цінності толерантності, взаємоповаги та демократичності, ми не повинні не пускати людей в супермаркет та забороняти комусь здійснювати покупки. Ми повинні залучати дедалі більше нових прихильників, а не створювати собі тисячі ворогів в тилу революції, в серці Галичини.
Валерій Майданюк, політолог.
Фото з ФБ
