Інтер – єдиний канал який не виконує мовну квоту – Сергій Костинський
Слухай онлайн
Cуспільство  |  Культура

«Інтер» – єдиний канал, який не виконує мовну квоту, – Сергій Костинський

Тиждень, який минув, приніс важливу звістку: виявляється іще в лютому представники великих телеканалів (читай – олігархи, які за ними стоять) написали спільного листа Володимиру Гройсману, аби пролобіювати скасування (або суттєве скорочення) так званого «чорного списку» – переліку російських акторів, які становлять загрозу національній безпеці.
Фото з facebook.com/s.kostynskyi

До цього списку, створеного 2014 року, нині входять приблизно 150 осіб, які своїми висловлюваннями підтримали російську агресію проти України. Якщо цей список буде скорочено, то на українські екрани повернуться десятки акторів-шовіністів, які, до речі, вряди-годи появляються на екранах і зараз (як-от під час новорчіних свят). Із тією різницею, що у відповідь Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення має можливість застосувати санкції.

Аби з’ясувати позицію регулятора в цьому питанні (а також, що важливо, дізнатися про його можливості впливати на ситуацію), ми зустрілися з членом Національної Ради Сергієм Костинським. Втім, питанням «чорного списку» розмова не обмежилася, адже насправді накопичилося чимало питань: становище української мови на телебаченні в світлі запроваджених квот; мовлення на території окупованого Криму; можливості Національної Ради контролювати контент в Інтернеті, де без труднощів можна побачити будь-який із заборонених в Україні телеканалів чи радіостанцій. Відповіді на запитання читайте в пропонованому інтерв’ю.

У березні два телеканали – Інтер та СТБ – одержали попередження від Нацради за демонстрацію радянських фільмів, в яких беруть участь актори, що входять до переліку осіб, які становлять загрозу для національної безпеки. Що означає таке попередження і чи є воно надійним запобіжником від подальших порушень?

Це означає, що Національна Рада вирішила взяти ініціативу в цьому питанні. Протягом кількох останніх років ми сподівалися, що в цьому напрямку почне працювати Держкіно, а саме – вилучатиме прокатні посвідчення, надані цим фільмам. Також ми сподівалися, що спрацює саморегулювання. Й телеканали, розуміючи, що є прямі норми, які забороняють трансляцію таких фільмів, виконуватимуть вимоги без втручання держави.

На жаль, ми зрозуміли, що проблема стоїть на місці, й вирішили реагувати. Під час новорічних ефірів (з 31 грудня по 7 січня) ми провели моніторинги. Першими порушниками стали СТБ та Інтер. На цей тиждень ми виносимо також телеканали НТН та 1+1. Виявивши порушення, ми застосували санкцію – попередження. Повторне порушення норми призведе до санкції в вигляді штрафу, який складатиме 10% від суми ліцензійного збору (для прикладу, для СТБ ця сума становить 1,6 млн. грн. – С.С.).

Проте телеканали подали апеляцію на це рішення.

І це правильно, це є ознакою того, що ми живемо в правовій державі. Є регулятор (Нацрада), який діє відповідно до закону. З іншого боку, є суд, який дозволяє індустрії захищатися. Таких судів зараз багато; ми перемагаємо в більшості з них, хоча й не в усіх. Цей суд для нас, власне, й є можливістю розставити крапки над і в питанні заборонених артистів у радянських фільмах.

Не тільки актори із чорного списку, але й російські канали. Нещодавно в Одесі один з регіональних телеканалів ретранслював заборонений російський канал. Чи є це поодинокий випадок? Як Нацрада реагує в таких випадках?

Гадаю, через те, що ми є послідовними в цьому питанні, то ми не маємо систематичних і масових порушень. Разом із тим, подібні випадки ми виявляємо регулярно – десь кожні 2-3 місяці. Наші регіональні представники фіксували порушення і в Сумській, і в Одеській, і у Донецькій областях. За такі дії ми проводимо перевірки й призначаємо штраф у розмірі 25% від суми ліцензійного збору. Це доволі великі суми.

Поговорімо про становище української мови на телебаченні. Ми знаємо, що протягом поточного року діє перехідний період, під час якого до україномовної квоти зараховують продукт російською мовою, якщо він вироблений силами телеканалу. Проте Нацрада має й реальні дані щодо співвідношення мов у телеефірі. Яка реальна частка української мови?

Дивіться, ми чесно виконуємо свою роботу, але ми справді маємо обмежені людські ресурси. Ми не можемо моніторити радіостанції і телеканали кожного дня. Приміром, коли було ухвалено закон про квоти на радіо, то було передбачено, що Нацрада робить добові моніторинги. Це дозволяє нам моніторити абсолютно всі радіостанції мінімум раз на квартал.

Але коли йдеться про квоти на телебаченні, то закон передбачає – увага – не добові, а тижневі моніторинги. І на сьогоднішній день ми вже маємо розуміння, що одна хвиля моніторингу всіх телеканалів (а їх близько чотирьохсот – загальнонаціональні, місцеві, регіональні) займатиме в нас не менше одного року.

Скільки людей задіяно в моніторингах?

У відділі моніторингу зараз 6 людей. Також у кожній області працює 1 представник, в підпорядкуванні якого 1-2 спеціалісти. Тож, уявіть, що потрібно, по-перше, записати тижневий ефір (а якщо десь електрика вимкнулася або якийсь інший технічний збій, то треба записувати весь тиждень спочатку). По-друге, потрібно проаналізувати цей тижневий запис, що забирає ще декілька тижнів. Це неймовірно великий обсяг роботи.

І, попри це, ми вже маємо певну статистику; наразі я можу говорити щодо частини загальнонаціональних телеканалів. Ви правильно зауважили, що діє перехідний період, який дозволяє зараховувати до квоти української мови всі власні передачі телеканалів, створені на території України, – незалежно від мови. За такого підходу всі телеканали виконують закон. Лише один регіональних телеканал не дотримався вимог закону, й ми призначили йому перевірку.

Проте у нас є дані і щодо реальної частки української мови. Ми взяли на себе додаткове навантаження, щоб інформувати суспільство про реальну картину з українською мовою на телебаченні. Щоправда, ми застосовуємо широку методологію, тобто включаємо до квоти як повністю україномовні програми, так і ті, де вживаються дві мови. За цих умов всі телеканали, які ми промоніторили, демонструють показник понад 75%. Єдиний виняток – телеканал Інтер. Що ж, уже в жовтні рахуватимемо квоту жорсткіше й побачимо, як Інтер виконуватиме закон.

Тобто з осені в частку 75% будуть входити і україномовні, і двомовні програми?

Ні, діятимуть більш жорсткі норми. Двомовні програми не будуть зараховуватися до квоти. Діятиме квота 75% на програми лише українською мовою. Тому каналам треба буде попрацювати.

Розкажіть про ситуацію з мовленням в окупованому Криму та Севастополі.

РФ по суті вкрала радіочастотний ресурс, і російські телеканали та радіостанції стали інструментом російської агресії. Вони увійшли в Крим разом зі Збройними силами РФ, і одночасно відбулося вимкнення українського телебачення і радіомовлення. Сьогодні ми готуємо пропозиції щодо санкційних списків щодо юридичні осіб (тобто медіахолдингів, які утримують російські телеканали й радіостанції), приватних осіб (які керують цими медіахолдингами) та посадових осіб, які ухвалювали рішення про крадіжку й розподіл українського радіочастотного ресурсу.

Щодо мовлення на окуповані території Криму, то в нас зберіглося супутникове мовлення. Майже всі українські телеканали доступні в Криму через супутник. На початок 2014 року доступ до супутникового мовлення мали не менше 350 тисяч осіб у Криму. Це непоганий показник, враховуючи, що тоді в Криму проживало 2 мільйони громадян.

Крім того, є ефірне мовлення, яке здійснюється з Чонгара. Ми маємо підтвердження від ефірних радіостанцій, що періодично їм дзвонять під час прямого ефіру з окупованої території Криму. Так, є населені пункти, де здійснюється блокування нашого сигналу, але заблокувати весь спектр, всю територію охоплення неможливо. Ми далі працюємо над тим, щоб збільшити кількість телеканалів і радіостанцій, проте ефірне мовлення не буде таким масштабним, як супутникове. Супутникове є нашим головним інструментом. Плюс окремий напрямок – це середньохвильове мовлення. Українське радіо охоплює більше 70% території Криму.

Недавно на кількох телеканалах з’являлась мапа України без Криму. Це, очевидно, помилка, але все одно виглядає прикро. Як реагує Нацрада?

Вважаю, що діяти треба так, як ми діємо в ситуації, коли питання стосується пам’ятних дат, квот на телебаченні, квот на радіо: жорстко підходити і діяти згідно з законом. Має бути перевірка і санкції. Має бути знак для всієї індустрії, що такі помилки є неприпустимими, надто коли вони стають систематичними. Ми мали на телебаченні лише один випадок, коли місцевий телеканал дав мапу України без Криму. Він отримав санкцію від Національної Ради. А коли два телеканали буквально протягом тижня демонструють те ж саме, вважаю, що це ознака не дуже серйозного ставлення до цієї теми. Поки триває війна, поки триває боротьба за повернення окупованих територій, хтось дозволяє собі таку помилку. Тільки жорстка позиція може стати сигналом для всіх, що це неприпустимо.

Ще один аспект інформаційної війни – це фейки. Чи вбачаєте ви за можливе запровадження штрафів чи санкцій за фейки?

Моя особиста думка полягає в тому, що довести, що в ефірі був фейк, дуже складно. Тому що в нас є перший такий кейс з телеканалом NewsOne, який розповідав у прямому ефірі про засідання Комітету з фінансових питань Конгресу США, якого насправді не відбувалося. І цей кейс буде дуже показовий. Тому що телеканал готує свою позицію, що навіть спілкування з кимось з представників Конгресу за чашкою кави можна назвати засіданням.

Я думаю, що довести наявність фейку можна через суд. Одним з перших кроків має бути внесення змін до законодавства. Слід передбачити, що людина або юридична особа, щодо якої допущено дифамацію, має право не тільки звернутися до суду, але й (в разі позитивного рішення суду про наявність фейку) – до Національної Ради. А Національній Раді дати можливість реагувати на рішення суду й запроваджувати санкції.

Це важливо, адже просто спростувати фейк часто буває недостатньо. Інколи ми були свідками того, що фейк спростовується таким чином, що це навіть гірше, ніж було спочатку.

Назвіть найбільші загрози національному інформаційному простору, на які поки що немає адекватної відповіді.

Насправді спектр проблем, з якими ми маємо справу, є досить широкий. Найперше я би хотів сказати про кодування сигналу супутникових телеканалів в Україні. Чотири найбільші медіахолдинги домовилися про кодування свого сигналу, і, з одного боку, так і має бути в будь-якій цивілізованій європейській державі. З іншого боку, кодування сигналу залишить без доступу до українського телебачення громадян України, які мешкають на окупованих територіях. Відтак, люди будуть вимушені дивитися російське телебачення – в ефірі, і на супутнику. Тому, на мій погляд, це питання потребує додаткового вивчення і консультацій з індустрією.

Ще одна проблема – розвиток таких технологій розповсюдження сигналу, як ОТТ, ІРТV. Сьогодні Національна Рада не має права регулювати їхню діяльність. Також є Інтернет-радіостанції – і Нацрада не має права регулювати їхню діяльність. Тому в Інтернеті поширюється сигнал російських телеканалів і радіостанцій, котрі поширюють пропаганду проти України, а ми не маємо права на це реагувати. Аналогічною є проблема з готелями, кав’ярнями, в чию діяльність ми не маємо права втручатися, а вони можуть собі дозволити транслювати російські телеканали. Власникам готелів чомусь не завжди вистачає свідомої позиції, тому повинні бути механізми впливу.

Які?

Сьогодні наші представники впливають на них морально. Вони приходять, спілкуються, пояснюють, що це неетично стосовно ситуації, в якій перебуває Україна, і стосовно хлопців і дівчат, які сьогодні боронять Україну на сході. Велика кількість готелів і ресторанів погоджуються і вимикають російські телеканали. Але прямих можливостей впливати на це і застосовувати санкції в нас немає.

Чи є законодавчі ініціативи, які б дозволили Національній Раді впливати на контент в Інтернеті?

Є великий законопроект про аудіовізуальні послуги, який має замінити закон про телебачення і радіомовлення і про Національну Раду. Ми чекаємо на те, що він буде внесений Комітетом з питань свободи преси та інформаційної політики в Раду і буде проголосований. Він є сучасним і наближає нас до практик, які є в Європі. Цей закон може створити нам додаткові можливості, щоб спростити життя наших мовників (наприклад, він передбачає, що провайдери мають не ліцензуватися, а тільки реєструватися). Але, з іншого боку, ми б хотіли, щоб в нас реєструвалися також і всі ОТТ і ІТРV платформи. І щоб ми точно могли реагувати на ті моменти, де вони порушують українське законодавство.

Розмову вів Сергій Стуканов.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...