Голова Львівської обласної ради Ірина Гримак в проєкті #ВідвертаРозмова_з розповіла про коаліцію в раді, відносини з Олександром Ганущиним та візит Дмитра Разумкова.
Ірино, ви перша жінка, яку обрали головою Львівської обласної ради, чому ви погодились на пропозицію очолити Львівську обласну раду? Ви побачили для себе якийсь виклик?
Ви точно знаєте мою біографію, я не перший рік працюю в органах місцевого самоврядування та у виконавчих органах. Звичайно, менше була дотична до представницьких органів як депутат чи керівник, але попри це усі ті посади завжди мали політичне забарвлення.
Коли мені запропонували подумати над тим, щоб кандидувати на посаду голови обласної ради, я точно не думала про те, що у мене будуть якісь кращі стартові позиції, адже я жінка. Я людина, яка має достатньо великий досвід, що стосується розвитку місцевого самоврядування, і для мене це був певний новий виклик. Обласна рада є колегіальним органом, і тому в мені була присутня певна зацікавленість спробувати себе на цій посаді та зробити щось добре для Львівщини, розуміючи її проблематику не на чутках, а з особистого досвіду, адже раніше майже 5 років пропрацювала в обласній державній адміністрації і точно розумію, де та що відбувається в кожному куточку нашого регіону. Тому й прийняла таку пропозицію.
Ви аналізували роботу ваших попередників?
Я б не хотіла аналізувати роботу попередників. Кожна влада, яка приходить в той чи інший період, має здійснювати та забезпечувати ті функції, які покладені на неї її обранцями.
Якщо говорити про сьогоднішній формат обласної ради, то це вперше, коли вона має в сесійній залі 9 політичних сил. сьогодні я бачу, що обласна рада не має бути таким собі майданчиком для роздачі певного фінансового ресурсу, або преференцій для тих чи інших територій. Обласна рада насамперед є партнер у всьому, бо сьогодні ми маємо 73 громади, і я прийшла на посаду в той час, коли втілювалася в життя адміністративна реформа з точки зору створення об’єднаних громад. Ми фактично всі обнулилися і почали працювати з нуля.
В Облраді фактично не оголошувалось про створення коаліції. Був тільки меморандум між декількома політичними силами.
Коаліції немає ні де-юре, ні де-факто. Де-юре - цього не передбачає закон. А де-факто, насправді мені дуже подобається, що сьогодні такий оновлений депутатський склад і дуже велика кількість професійних людей з досвідом, які у своїх сферах вже здобули певну репутацію, мають свою професійну міць. І коли ми говоримо про прийняття тих чи інших рішень, які є важливими для регіону чи для окремих територій, то політика залишається поза дверима і є конструктивна співпраця та компроміс. Тому ми маємо зараз таку достатньо чисельну більшість, яка формується здебільшого з семи політичних сил. Адже ми знаємо, що навіть “Самопоміч”, яка не захотіла підписувати меморандум на початку формування депутатського корпусу після виборів, сьогодні також радо підтримує дуже багато рішень, які ініційовані чи мною особисто, як головою обласної ради, чи депутатськими комісіями, чи окремими політичними силами, й абсолютно конструктивно співпрацює. І можна це сказати й про всі інші політичні сили зокрема.
Ви вважаєте, що вдалося налагодити режим роботи обласної ради “про роботу”, а не про політику”?
Здебільшого так. І хотілось би, щоб усі наступні періоди нашої каденції ми пропрацювали в такому режимі та в такому руслі. Тоді я була б дуже щасливою.
А співпраця з органами влади, зокрема з обласною адміністрацією? Вдається знаходити баланс?
Насправді якщо говорити про ОДА як структуру, ми повинні пам'ятати, що це не є окремо президентська вертикаль, як її звично бачать. Насамперед ми розуміємо, що це є виконавчий орган найвищого рівня в області, якому делеговані повноваження здебільшого обласної ради. Оскільки ми не маємо своїх розгалужених виконавчих структур, то такі повноваження делеговані їм. Ми розуміємо, що як обласна рада, так і обласна адміністрація свої зусилля і свою увагу спрямовують на ті самі речі - покращення якості життя регіону, збільшення інвестиційної можливості регіону і відповідне забезпечення інфраструктури. Звичайно, що все з огляду на можливості сьогоднішніх бюджетів. І я вже говорила, що дуже тішуся з одного боку, що наші бюджети обласних рад такі малі, адже більше фінансового ресурсу пішло на об'єднані громади й вони сьогодні мають більші можливості організовувати ті чи інші розвиткові речі. З іншого боку, звичайно, складніша історія - зменшення бюджету шляхом державних субвенцій. Сьогодні, на жаль, державний бюджет не може забезпечити всі необхідні соціальні й гуманітарні напрямки фінансування, які б хотілося бачити тут на Львівщині. Зокрема й інфраструктурні. Тому важливо, що ми сьогодні в такій комунікації під час виконання їхніх зобов’язань, зокрема і обласною радою. Звичайно, що ми співпрацюємо спільно. Дискусія завжди є, це нормальний робочий режим і ритм роботи. І я переконана, що спільно ми забезпечимо абсолютно всі потреби, які відчувають наші громади.
Під час обрання ви сказали, що за п'ять років Львівщина стане невпізнаваною. Які думки тепер?
Почнемо з політичної площини. Я вже це декларувала і декларую далі, що обласна рада сьогодні - це точно не платформа для роздачі грошей тим, кого ти любиш чи кого ти не любиш. Обласна рада - це є партнерський орган, який абсолютно в рівних умовах знаходиться в діалозі зі всіма громадами.
Щотижня ми організовуємо зустрічі з нашими об’єднаними громадами, на яких я абсолютно відкрита до діалогу і можу почути про всі проблеми, які сьогодні турбують громади на місцях. Починаючи від якихось глобальних речей і закінчуючи питаннями відсутності електроенергії в якомусь населеному пункті. І це є нормально, коли у нас є стабільна комунікація, коли ми один одному допомагаємо. Маємо дві Асоціації - “Єврорегіон Карпати-Україна” і асоціацію “Ради Львівщини”, - які дещо переформатували свою роботу, і ми зосередили увагу на навчанні та комунікації з громадами, бо розуміємо, що вони є на старті. Що таке старт? Старт - це початок, де потрібно знайти якісних менеджерів, зрозуміти, куди ти рухаєшся далі, і це називається формуванням стратегії громад. І, відповідно, надалі створюють проєкти для того, щоб реалізовувати ті стратегії, які сьогодні громадам є найбільш потрібні.
Окремо, звичайно, ми зосереджуємо свою увагу і на фінансовій підтримці, бо розуміємо, що є багато проблем, які потрібно нагально вирішувати. це наш соціальний блок - медицина, освіта, культура, - який завжди десь фінансувався не за принципом “скільки потрібно”, а за принципом “скільки маємо”. Нам важливо сьогодні показати громадам якісний приклад того, як ми управляємо нашими обласними установами, і, відповідно, щоб вони рухалися правильно з точки зору розвитку своїх медичних, освітянських установ, закладів культури для того, щоб ми зберегли все те, що надбали за попередні періоди.
Такими невеличкими кроками, але ми рухаємося для того, щоб усе працювало та функціонувало. Для того, щоб кожна громада була повноцінна з точки зору свого функціоналу і своїх можливостей. Коли ми отримаємо ту родзинку у вигляді інвестиційного проєкту, якогось виробництва, у вигляді фестивалю, куди захоче їхати вся Україна, то всі будуть знати, що є саме таке містечко в саме такій громаді, куди варто приїхати та подивитися, коли буде якісна дорога, якісна амбулаторія, - ось у цьому і полягає робота. Щоб ми стали самодостатніми і повноцінними в кожній громаді і на Львівщині.
А як ви ставитесь до програми Великого будівництва? Максим Козицький зокрема в інтерв'ю Гал-інфо назвав її будівництвом нової держави.
Насправді якщо говорити про ресурс, який вкладають у цю програму, мене це дуже тішить. Тому, що колосальний ресурс сьогодні вкладається. Прикро, що на Львівщині він є значно меншим, ніж в інших регіонах України. Але ми маємо пригадати, що Львівщина була лідером з залучення різних фінансових інвестицій: як державних, так і міжнародних донорських проєктів з побудови інфраструктури. Це було у 2015-2020 рр.
Якщо говорити з точки зору її системності і стратегічності то, на жаль, дуже прикро визнавати, що немає сьогодні якогось такого замкненого циклу, Якщо мова йде про Велику реставрацію, то, на жаль, тут ми взагалі можемо спостерігати сумні речі. Львівщина є носієм і зберігачем 80% всієї архітектурно-культурної спадщини України. На жаль, сьогодні ми маємо дуже мізерні фінансові ресурси, які вкладають у збереження архітектурно-культурної спадщини, але вони надходять саме в рамках цієї програми. Тому говорити, що це є системна історія, на жаль, поки не доводиться.
Повернімось до роботи обласної ради, роботу депутатського корпусу якої вам доводиться координувати. Є дуже багато депутатів, які мають свою думку. Навіть в ЄС є Григорій Козловський, Олександр Ганущин, є впливи Олега Синютки. Як вам із цим всім вдається поратися?
Якщо ми вже говоримо про “Європейську солідарність”, то мені дуже приємно, що у нас є достатньо сильна, позиційно, професійно та емоційно фракція. І кожен член фракції - це самодостатня особистість, яка має певне реноме, історію свого розвитку та успіху. І, звичайно, дуже приємно, що кожен з них має свою позицію та свою думку.
В чому полягає секрет успіху? Напевно те, що мені довелось вивчати й опановувати на початку своєї каденції, - це компроміс, уміння чути й уміння шукати спільні точки дотику. Бо на відміну від виконавчих органів влади, де ти викликаєш підлеглого, даєш доручення і питаєш про його виконання, тут ти повинен шукати компроміси, якісь певні домовленості ну і, звичайно, опиратися на позицію тих людей, які є експертами у своїх середовищах. А саме сьогодні депутатський корпус і, зокрема, фракція ЄС - це є люди, які у своїх середовищах та експертних колах мають достатню вагу, мають свою окрему частину і своє місце, на якому вони можуть формувати і думку всієї ради загалом. І дуже багато є прикладів, коли ініціативи наших депутатів знаходили підтримку в залі. І ми маємо багато прийнятих рішень, які дають змогу подивитися на Львівщину по-іншому.
Не відокремлюю Григорія Козловського, але дуже вдячна йому, що він очолив комісію з питань інженерного господарства. Комісія насправді не є проста з точки зору її складу, одна з двох найбільших у раді. Йому вдається знаходити баланс. Він має представників всіх фракцій в комісії й на сьогодні вона працює та приймає відповідні рішення в багатьох напрямках.
Олександр Ганущин - це також депутат нашої фракції, якому я вдячна, що на початку своєї каденції він висловив для мене багато раціональних думок, які стали корисними в моїй роботі під час формування нового етапу функціонування апарату обласної ради. Звичайно, що хотілось би частіше з ним спілкуватися віч-на-віч. На жаль, нам більше доводиться спілкуватися на засіданнях сесії. Але це робота, це досвід, це нормально коли є комунікація, коли є спілкування.
Якщо говорити про авторитет Олега Синютки, то він є керівником осередку Львівщини, тому я вважаю, що його позиція, його думка завжди повинні бути важливими щонайменше для депутатів Європейської Солідарності. Хоча я переконана, що Олег Михайлович сьогодні має абсолютну комунікацію і зі всіма іншими політичними силами.
Спілкування - це завжди позитив, який приносить хороші насінини, котрі перетворюються у відповідні плоди.
Фактично з першого вашого дня на посаді голови ЛОР не було, мабуть, жодного тижня, щоб десь не починали обговорювати ваше звільнення. Зараз знову є розмови, що найближчої сесії може не відбутись саме через імовірну заміну голови.
Якщо говорити про сесію 13 липня, то, звичайно, вона буде, адже є важливі питання, які стосуються бюджету. У нас є розуміння, як спрацювала область за результатами першого півріччя. І дуже приємно, що нам вдалося навіть при постковідних синдромах, які сьогодні відбуваються в економіці, досягнути перевиконання бюджету за перше півріччя і, відповідно, ми можемо спрямувати ці кошти на додаткові речі у медицині, безпеці Львівщини, бо ж на соціально-економічні проєкти, які сьогодні реалізовуються в громадах.
Стосовно чуток, то я маю стільки роботи, що не завжди встигаю рахувати, скільки ж разів мене вже звільняли десь там в кулуарах. Насправді це є такий спам, який не вартий уваги. Є депутатський корпус, який обирає голову і може переобрати голову. На сьогодні я вдячна депутатам, що вони дуже багато часу приділяють саме роботі - спілкуються з громадами, з експертними середовищами тощо. У нас дуже активно відбуваються наші комісії, є дуже багато ініціатив, які я радо вітаю та підтримую. Тому, думаю, що це все чутки.
Стосовно великої кількості роботи, інколи складається враження, що велику її кількість становлять “паркетні заходи” - перерізання стрічок, покладання квітів, урочисті нагородження. Невже це настільки важливо? Особливо це дивує у вихідні дні. Невже депутат чи чиновник не має права провести вихідні з сім'єю?
Відкрию вам секрет, мені також це не дуже подобається (сміється). звичайно, що дуже багато таких заходів дещо вже потребують видозміни. Але якщо говорити про суть того чи іншого заходу, то повірте, що для кожної людини, яка його організовує це дуже велика праця.
Якщо говорити про мене, то звичайно, якщо це не неділя, а інші дні, то я їду в той чи інший регіон не лише для того, щоб виконати свої посадові обов’язки. Я радо спілкуюся з громадою, зустрічаюся з головою громади, головою районної влади, щоб з'ясувати, що їх турбує, які в них проблеми. Також намагаюся об'їхати території, де є установи, які мають підпорядкування обласного характеру. Я хочу це все бачити своїми очима, щоб розуміти, як рухатися далі, як це все реформувати, оптимізувати та дати можливість розвиватися.
Тому, я не сприймаю це тільки як окремий “паркетний захід”. Я завжди намагаюся раціонально використати час.
А як виглядає ваш звичний робочий день?
Він розпочинається о 8-й ранку вже на робочому місці з відповідних зустрічей та нарад. Я намагаюся вранці провести зустрічі зі всіма керівниками структурних підрозділів для того, щоб зрозуміти, які є проблеми і де потрібне моє втручання.
Завершується він, на жаль, достатньо пізно. До прикладу, напередодні повернулася з виїзду до районів о пів на десяту вечора. Інколи закінчується й пізніше.
Як у вас вдома ставляться до такої вашої відсутності? Не оголошують бойкот?
Дещо пробують оголошувати, але я завжди намагаюся на вихідних бодай пів дня або, якщо вдається, весь день приділити увагу сім’ї, побути з ними, поспілкуватися, поїхати трохи відпочити. І намагаюсь вранці також не йти на роботу, коли ще всі сплять, щоб побажати всім гарного дня. І, звичайно, в телефонному режимі намагаюся спілкуватись з рідними упродовж дня.
Нещодавно до Львова приїжджав голова Верховної Ради України Дмитро Разумков. Як минув цей візит? Чи були в нього якісь висновки? І чи не варто такі поїздки розцінювати як передвиборчий тур?
Мені дуже приємно, що на Львівщину приїжджав голова Верховної Ради. Варто зазначити, що це був найтриваліший візит - три дні. Був достатньо насичений, ми побачили дуже багато об’єктів, спілкувалися з представниками різних експертних та громадських середовищ і я справді вдячна Дмитру Олександровичу, що він так багато часу приділив Львівщині.
Якщо говорити про його візит, то хочу сказати, що це був його 20-тий візит до регіонів. До цього він побував у 19 регіонах України. Я думаю, що Дмитро Олександрович такий політик, який сьогодні розуміє, що його активна діяльність серед громад і на місцях в громадах є дуже важливою для того, щоб розуміти, як формувати й творити законотворчість у стінах Верховної Ради України. Тим паче, що ми сьогодні стоїмо на етапі другої черги реформи децентралізації.
Направду ми дуже багато різних речей обговорили з точки зору різних законопроєктів, бо ми розуміємо, що вже підходимо близько до етапу формування бюджетного 2022 року. І сьогодні є багато різних думок, які точаться в кулуарах Верховної Ради стосовно перерозподілу бюджетів, які будуть формуватися на рівні громад, на рівні обласних рад чи на рівні держави. Тому нам вдалось попрацювати дуже багато, є дуже багато різних ідей. І я дуже дякую, за те, що така увага була приділена Львівщині.
Коли ми з ним прощалися, і я, як голова обласної ради, супроводжувала його при від'їзді, я почула тільки слова вдячності й що йому приємно, що Львівщина - це той майданчик, де завжди є конструктив, де завжди не бояться активно брати участь в різних ініціативах і де завжди є чітка позиція. Це три речі, які він мені озвучив. Думаю, що ми достойно зустріли голову Верховної Ради. І я вважаю, що ми вчергове задекларували, що Львівщина - це той форпост, який є у всьому - починаючи з політичного життя та закінчуючи різними ініціативами інвестиційного та економічного характеру.
Розмовляв Андрій Маринюк
