У ці дні десь там в глибині досі напівзакритої української влади працює створена парламентом Тимчасова слідча комісія з розслідування обставин загибелі координатора громадського руху «Правий сектор» (ПС) на Західній Україні Олександра Музичко. Але хай які будуть висновки ТСК, новим керівникам країни вже завдано чималий репутаційний збиток .
Нагадаємо, скандально відомий активіст Музичко, який відомий також під псевдо Сашко Білий, був застрелений українськими силовиками вночі проти 25 березня під час затримання в одному з кафе Рівного, де він збирався повечеряти з друзями. Трагедія сталася буквально через хвилину-другу після того, як чоловіків вивели з будівлі на свіже повітря озброєні люди в погонах. Згодом МВС України заявило, що активіст (він був у наручниках) помер від пострілу з його ж неназваної зброї; що вбивати його ніхто не збирався, але "просто все пішло не за сценарієм".
Цю спецоперацію слід було б помістити в підручники для міліцейських навчальних закладів, настільки все грубо і непрофесійно було вчинено – упереджене ставлення до людини, яку хотіли затримати, годі було приховати. Не дивно, що колеги Білого по ПС одразу ж заявили, що його цілеспрямовано вбили за наказом в.о. голови МВС Арсена Авакова.
Інцидент отримав широкий розголос. Не всі погодилися з версією міліції про «самостріл». Близько тисячі обурених прихильників ПС через два дні після трагедії, ввечері 27 березня, зібралися під Верховною Радою і погрожували взяти її штурмом, вимагаючи відставки Авакова. Дехто, трактуючи цю акцію, або не розібрався в суті події, або вирішив скористатися слушною нагодою, щоб звалити всі гріхи на «радикалів», які не бажають зійти з революційної хвилі і роззброїтися. Безперечно, люди з незареєстрованою зброєю на вулицях міст – серйозна загроза громадському порядку і безпеці громадян, і міліція повинна працювати в цьому напрямку. Але треба все ж розрізняти. Якщо вдуматися, акція ПС біля парламенту навряд чи була проявом екстремізму і вже точно не спробою захопити владу. Активісти, які відіграли помітну роль у поваленні колишнього режиму, прийшли домагатися правди і справедливості в питанні про дивну смерть їх товариша.
Можна тільки уявити, як би роздував тему «екстремізму» за такої слушної нагоди колишній режим, який ігнорував багато фактів свавілля з боку міліції. Але часи в країні трохи змінилися. Керівництво ради і парламентська більшість не стали шукати «чорну кішку» радикалізму в «темній кімнаті» сумнівної інформації з боку МВС і, фактично визнавши правоту протестної акції ПС, винесли питання про загибель Музичка на пленарне засідання. Розсудливість перемогла, була створена ТСК, і - о диво! - нібито невгамовні «радикали» неабияку розсудливість, скоро заспокоїлися і стали чекати результатів розслідування, до якого, до слова, були підключені представники громадськості , в тому числі і від ПС.
Докопатися до істини у цьому випадку – питання не тільки шляху, по якому піде після груднево-лютневої революції правоохоронна система України. Вбивство Сашка Білого на якийсь час – будемо сподіватися не назавжди – внесло розкол у табір тих, хто плечем до плеча боровся за звільнення країни від диктаторської «сім'ї». В одному з постів в ФБ в ці дні прочитав (цитую по пам'яті): мовляв, можлива війна нової влади з «Правим сектором» – це буде страшніше російсько-української війни, тому що вона може перерости у громадянську війну. Якщо і є тут перебільшення, то незначне. Немає нічого гіршого і небезпечнішого для єдності країни, коли в протистояння вступають частини одного народу. Виграє від цього тільки зовнішній ворог.
Тому, крім питання про належність куль, випущених прямо в серце Сашка Білого, потрібно з’ясувати походження версії про «наказ» вбити активіста з боку Авакова. Чому взагалі постало таке питання? Адже, здавалося б, це дикість – підозрювати керівника силового відомства у замовному вбивстві? Тим не менш відомого політика демократичного спрямування, колишнього губернатора Харківщини, одного з чільних учасників Євромайдана, призначеного після перемоги головним міліціонером України, фактично поставили в один ряд з яким-небудь мафіозі, за помахом руки якого відправляють в інший світ людей. Чому?
Варто нагадати, що пан Аваков є членом «Батьківщинита одним зі найближчих прихильників лідера цієї партії, кандидата у президенти України Юлії Тимошенко. Чи потрібен українцям президент, один з найвідданіших сподвижників якого здатний вчинити «замовне» вбивство? Ні? Тоді давайте розбиратися.
Так чому ж люди запідозрили пана Авакова в подібному діянні? Тому що дав привід! Не дуже розумно, я б сказав, навіть по-дитячому «підставився» сам і «підставив» МВС. Це сталося на очах у всієї України, але я повторю ще раз. Незадовго до своєї загибелі Сашко Білий увірвався до районної прокуратури, накинувся на прокурора, ображав його, хапав за груди і навіть ляснув по обличчю, вимагаючи звіту про розслідування вбивства жінки в одному із сіл. Хтось з очевидців зняв все це на телефон. Щойно відео потрапило в інтернет, глава МВС вибухнув на своїй сторінці в ФБ гнівною тирадою: «По поводу «художеств» Музычко (Саши Белого) в прокуратуре, видео каким увидел в ФБ сегодня. 100% скотство и даже больше. И это не гипертрофированное проявление поиска справедливости. Это 100% диверсия против веры людей в возможный порядок. Такая гадкая развязность и хамское пренебрежение к человеку — более измена Майдана, чем может показаться. Насколько знаю, прокуратура реагирует. Если увижу, что это не так — отреагирую я».
Якби Аваков був звичайним громадянином, то за такі слова він заслуговував б найбільшої похвали. Адже поведінку Білого не можна назвати прийнятною. Але сьогодні Аваков не простий громадянин. Він очолює одне з головних правоохоронних відомств країни. Хай яким огидним не був би вчинок Білого, міністр мав б залишитись неупередженим, він не мав права на прояв нестримних емоцій, не повинен був опускатися до образ. Максимум, що слід було зробити міністру, якщо вже, крім нього, нікому було це зробити, – заявити, що з приводу інциденту буде проведено перевірку, йому буде дана належна правова оцінка. Таким мені бачиться позиція професійного правоохоронця.
У тому, як відреагував на інцидент Аваков, з професійної точки зору не було ніякої необхідності. Міністр же знав, як «прокуратура реагує». Але навіщо брати під сумнів її дії? Хотілося зайвий раз «засвітитися» в соцмережі? Для звичайного міщанина це з натяжкою, але допустимо, для державного діяча — ні.
Уявіть, що суддя дає оцінку вчиненого підсудним ще до початку судового процесу. Всі одразу ж скажуть про упередженість служителя Феміди, і будуть абсолютно праві. Але в тій же мірі це стосується і будь-якого відповідального працівника міліції, а глави МВС - особливо. Емоційна оцінка події в районній прокуратурі за участі Білого без перевірки, тільки з відео в інтернеті, з боку міністра могла вплинути на позицію слідчого, прокурора, а в подальшому і судді. Вона також породила грубу публічну перепалку між відомим у вузьких колах активістом і главою української міліції. Ця суперечка фактично поставила їх в один ряд. Крім усього іншого, вона могла вплинути на поведінку членів опергрупи, які проводили затримання активіста, навіть якщо вони і не отримували прямого наказу «живцем не брати». Мовляв, з «худобою» можна не церемонитися. Приблизно ось так і виходить, що найчастіше людей при затриманні без потреби жорстоко б'ють, а в міліції вони зазнають тортур і такого поводження, що принижує.
Мені все це частково нагадує історію з убивством Георгія Гонгадзе. Визвірився на нього свого часу президент Кучма, кажуть, не віддавав прямого наказу на вбивство, а «всього» лише висловлював незадоволення статтями журналіста. Але виконавці зрозуміли по-своєму...
Зайва емоційність і нестриманість А. Авакова – це, судячи з усього, від непрофесіоналізму. Главою МВС пан Арсен став завдяки своїй активності на Євромайдані і близькості до спікера Верховної Ради та в.о. президента А.Турчинова. Партійні пристрасті при «поділі» портфелів після втечі Януковича взяли гору, про що не раз останнім часом з великою гіркотою говорили багато політиків. «Найбільше безглуздя, яке нова влада могла дозволити собі, – це призначати на всі посади за партійними квотами. Вакуум влади часто всмоктує різний непотріб. Я обізнаний із тим, що відбувається сьогодні в МВС, прокуратурі, менше – у Збройних силах, але скрізь одне й те саме – дивні призначення, які не стикуються між собою в єдину вертикаль, необхідну при військовому стані. Як казав Остап Бендер Кісі Вороб’янінову: «Вы больны организационным бессилием и бледной немощью». От таку ми маємо сьогодні державну вертикаль», – заявив днями в інтерв'ю для преси екс-глава МВС Юрій Луценко.
Партійний принцип розподілу портфелів - це те ж кумівство, тільки політичне. З цієї точки зору нова влада недалеко пішла від старої. Кумівство породжує тимчасових правителів, для яких на першому місці стоять інтереси «господарів», а все інше, в тому числі і законність - справа другорядна. Найпомітнішим проявом подібних настроїв в кулуарах нової влади є явно тривале розслідування масових вбивств активістів Євромайдану на вулицях Грушевського та на Інститутській в дні найгострішого протистояння з режимом Януковича.
Ось що розповів днями в інтерв'ю агентству РБК- Україна міліцейський генерал, нардеп Геннадій Москаль: «Я опублікував всі телефони снайперів! Яка є проблема в тому, щоб взяти їх телефони, звірити їх з даними оператора, з'ясувати місце їх розташування на момент вбивств, звідки вони стріляли. Все можна дуже просто вирахувати . Від снайперів загинуло 30% убитих . А всі інші загинули від автоматів Калашникова - це справа рук «Беркута».
На питання журналістів про те, кого треба притягти до відповідальності, політик заявив буквально таке: «Я вже оприлюднив прізвища по двох перших операціях. Чому нікого не затримали? Чому нова влада цього не робить? Чому не робить цього Аваков? Тому що Аваков і Наливайченко (глава СБУ - авт.) зайняли позицію, коли вони не здають своїх. Вони прийшли в відомства, де їх не чекали. Тому, щоб завоювати авторитет у МВС і СБУ, вони почали працювати за принципом і гаслом Януковича. Він ще 30 листопада міг здати Захарченко (екс-глава МВС - авт.), і ми б сьогодні жили в іншій країні. Але він сказав , що «донецькі» своїх не здають. Аваков і Наливайченко сьогодні теж працюють за цим же принципом : «Своїх не здаємо».
Що стосується вбивства при затриманні активіста Білого, то воно, на думку Г.Москаля, скоєно не тільки в силу слабкої професійної підготовки силовиків. «Це не просто непрофесіоналізм. Після всіх подій є страх, немає впевненості у певних людей. Всі розуміють, що цей міністр (Аваков ) буде тільки до виборів президента. А хто буде новим президентом? Незрозуміло", - недвозначно підбив підсумок політик.
Ось який невидимий пласт проблем розкрив погано або, навпаки , занадто добре - організований «самостріл» при затриманні активіста зі скандальною репутацією, який зумів посваритися з главою МВС на грунті затвердження «правопорядку».
На перший погляд здається, що колишній і нинішній глава МВС по-різному розуміли законність і правопорядок. Але результат їхньої діяльності чомусь викликає приблизно однакові сумніви. Не випадково ТСК у справі Білого 31 березня звернулася до влади з проханням усунути пана Авакова від виконання службових обов'язків до закінчення розслідування обставин загибелі координатора ПС . Так буде чесніше і безпечніше для репутації переможців революції.
Олександр КОСВІНЦЕВ.
Фото: thekievtimes.ua
