До початку вступної кампанії залишилось зовсім небагато часу. Виглядає на те, що цього року вона буде не менш напруженою, аніж 2009-го.
Минулоріч «каменем спотикання» при вступі до вищих навчальних закладів стало питання великої кількості пільговиків, у якій «загубилися» навіть ті абітурієнти, що мали найвищі бали за результатами ЗНО. З огляду на це МОН внесло корективи до умов прийому до вишів. Про те, на що слід звертати увагу абітурієнтам цьогоріч, як працевлаштуватися молодому спеціалісту, про втручання політики в освітній процес в інтерв’ю «Гал-інфо» розповів професор кафедри української мови Дрогобицького державного університету ім. Івана Франка, автор монографії, навчальних посібників для вищої школи та десятків наукових публікацій Петро Мацьків.
– Незабаром стартує вступна кампанія-2010. Минулоріч виникало багато запитань щодо корупції при вступі, зокрема для цього активно використовували пільговий вступ до вишу. Яких «сюрпризів» слід чекати вступникам цього року та які «лазівки» у законодавстві можуть бути використані для створення нових корупційних схем?
– Вступна кампанія в Україні має одну особливість. Її правила постійно коригуються, причому зміни видаються як останні досягнення в галузі дидактики чи як прохання трудящих. Усе це не має нічого спільного з професійним відбором (набором) майбутніх студентів. Власне, тому й виникає багато запитань щодо корупції при вступі. Щодо пільгового вступу, то це узаконене зарахування студентами осіб, освітній рівень яких здебільшого низький і часто несумісний з можливістю повноцінного навчання. Звичайно, держава повинна турбуватися про окремі соціальні групи людей в інший спосіб, адже не всі вони можуть бути юристами, медиками, педагогами. Конкурс у виші повинен бути єдиним для всіх. Не є таємницею те, що пільговиками стають (правильніше, отримують відповідні документи) молоді люди, які ніколи такими не були і, не дай Боже, їм такими бути. Пільговий вступ – головна причина спотворення реальних результатів набору студентів.
– В Україні триває реформування освітньої галузі – впровадження стандартів Болонського процесу, проте існує значна кількість проблем, які гальмують цей процес…
– Реформування освітньої галузі, впровадження стандартів Болонського процесу передбачає як мінімум вироблення стратегії розвитку освіти. Чи є вона? Ні, її немає. Стандарти Болонського процесу передбачають передусім загальноєвропейські цінності, нагадаємо деякі з них – демократичність, толерантність суспільства, свобода і відповідальність вибору людини. З одного боку, демократичні процедури прийому на роботу, діяльність спеціалізованих, учених рад з великими повноваженнями, а з другого – не заборонене довічне перебування на керівних посадах у всіх структурних підрозділах вишів. Не доводиться говорити також про толерантність і свободу вибору у суспільстві. А це фундаментальні, засадничі речі. А скільки інших проблем у нашій освіті: це катастрофічне погіршення якості вищої освіти, розрив зв’язків між сферою освіти і ринком праці, нехтування передовими науковими технологіями (дослідженнями) і т. ін.
– Торкнемося теми приватних вишів та питання якості освіти в таких навчальних закладах. За минулі роки кілька таких вишів «не витримали» перевірок МОН. Наскільки атестація ґарантує якість надання закладом освітніх послуг?
– Сьогодні тільки лінивий не розказує про шкоду, яку завдають освіті приватні вищі навчальні заклади. Я цього не робитиму. Безперечно, поява приватних вишів в Україні – це реалії часу, відповідь на запити ринку. Річ тут, очевидно, в іншому – наскільки готові надавати приватні, як і державні, до речі, виші якісну професійну підготовку. На ці процеси всі важелі впливу аж до закриття вищого навчального закладу має Державна атестаційна комісія МОН України. Щодо того, чи атестація (я б сказав акредитація) ґарантує якість освітніх послуг, відповім дипломатично – механізм проходження акредитації не бездоганний, він потребує вдосконалення, а тому може давати й збої.
– На жаль, молоді люди, які отримали вищу освіту, часто не мають змоги працевлаштуватися за фахом. Ваші поради молодому спеціалісту із дипломом в руках про закінчення освітнього закладу, коли він перебуває на порозі першого працевлаштування.
– Я радив би вивчати ринок праці задовго до закінчення вишу. Не розчаровуйтеся при відсутності роботи за спеціальністю. Шукайте будь-яку роботу. Багато працюйте над собою. І на вас обов’язково звернуть увагу.
– Наскільки залежна освітня галузь України від політичних поглядів представників влади?
– Освітня галузь України, на жаль, дуже залежна від політичних поглядів влади. Це свідчення папуаського (це слово запозичено в теперішнього очільника освіти і науки) розвитку освіти в Україні.
– Як філолог як би Ви оцінили питання мовної політики, яку зараз провадять в Україні?
– Питаннями мовної політики, мовної стратегії в Україні жодна влада ґрунтовно не займалася, як і іншими питаннями. Звідси й виникають такі повороти в мовній політиці, які ми спостерігаємо упродовж двадцяти років незалежності. Мовна політика, що зіштовхує, вибачте, лобами своїх громадян, не допустима. У нас вона не просто допустима, а й має успіх. Таке можливе лише в постколоніальних країнах. Багатьох українців чекає складний процес самоідентифікації і самоусвідомлення в культурному та цивілізаційному вимірах.
– Розкажіть, будь ласка, про Ваші авторські наукові праці.
– Мої наукові зацікавлення пов’язані з лінвокультурологією, актуальними проблемами викладання української мови у вищій школі. Я – автор монографії «Концептосфера БОГ в українському мовному просторі», двох навчальних посібників для вишів, 70 наукових публікацій з окреслених питань.
– Ваші захоплення – футбол, більярд, преферанс. Які якості вони допомагають розвивати?
– Будь-яке захоплення цінне своїм виходом за межі буденності. Воно допомагає в іншому ракурсі подивитися на світ, на себе. Захоплення допомагають моєму духовному та фізичному гарту (як би це пафосно не лунало з моїх уст).
Віктор Стадник
