«Повсюдно спалахували конфлікти з міліцією, кількох людей побили, одного зі свободівців поранили з пістолета, з людей зривали георгіївські стрічки» - це історія 9 травня 2011 року. Цей день у Львові запам’ятався найбільшими за останні роки масовими акціями.
Тоді представники проросійських сил розгорнули великий червоний прапор на Пагорбі Слави. Партія «Свобода» і представники молодіжних націоналістичних організацій провела масові акції протесту.
Цього року міліція також завбачливо приготувала парапети, вишколених бійців, правоохоронців у цивільному, але, на щастя, все це виявилося даремно, адже цього року депутати Львова та Львівщини менш агресивно реагували на георгієвські стрічки. Комуністи у своєю чергою ну просто таки просилися, щоб котрийсь із націоналістів таки бодай штурхнув його через червоний прапор.
Власне, після торішніх подій, коли націоналісти встигли побитися і з комуністами, і з міліцією, цього року на 9 травня у Львові громадськість з острахом очікувала на схоже «видовище», але на черзі вибори та Євро-2012… Словом, центр провокацій змістився до Тернополя та Коломиї. В Тернополі «Свобода» пішла стінкою на стінку з міліцією, а в Коломиї з ветеранів зривали медалі. Що ж в цей час робилося у Львові?
Десята ранку. З фотографом підходимо до перекритої ділянки вулиці Пасічна. Ще з далеку помічаємо наряди міліції, заповнені правоохоронцями шкільні автобуси. Всі вони готові до оборони. Щільна шеренга тримає в кільці Вічний вогонь. Ми знали, що на одинадцяту годину голова Львівської ОДА Михайло Костюк покладатиме квіти до Могили невідомого солдата і були переконані, що пройти крізь щільне оточення міліціонерів з журналістським посвідченням буде просто. Однак, нас не пропустили. Міліціонери посміхалися і намагалися віджартуватись, а коли зрозуміли, що ми не жартуємо відправили нас до «старшого». «Старший» нам пояснив, що була вказівка нікого не пропускати. Після переговорів та дискусій про нюанси правового поля законодавства України прийшов ще один «старший» і, поглянувши уважно на наші документи, розпорядився нас пропустити.
Ми пройшли, а от кілька десятків людей, які поспішали на роботу і не жалкували епітетів для 9 травня, залишалися стояти «за кордоном». Зрештою, «старший» вчинив мудро і задля уникнення неприємних інсинуацій з боку мирних громадян на адресу міліції дав вказівку підлеглим акуратно переводити через кільце тих, хто поспішає на роботу.
Ні сутичок, ні бійок, одні лише нарікання. Ветерани та охочі покласти квіти спокійно проходили з георгіївськими стрічками, і ніхто їх не зачіпав. Пізніше під кордоном міліції намалювалися активісти противників комуністів. Однак, знову нічого…
Час від часу спалахували словесні баталії на тему, хто герой, а хто самозванець. Російськомовні сперечалися з україномовними і так далі. Словом, порівняно із минулим роком – тихо та спокійно. Від самого ранку на Пагорбі Слави перебував головний міліціонер Львівщини Олександр Рудяк. Варто віддати йому належне, адже усі словесні сутички чи критичне невдоволення він вирішував не силою, а дипломатичним шляхом. І щоб там не казали, переговори спрацьовували у всіх випадках, які нам довелося спостерігати.
Офіційна частина пройшла більш ніж успішно. Під звуки оркестру представники влади поклали квіти до Могили невідомого солдата. Слідом за представниками влади на меморіал з квітами ринули люди.
Опісля кордони правоохоронців забрали, і міліціонери просто вишикувались по периметру Пагорбу Слави. І комуністи і націоналісти отримали вільний доступ до Вічного вогню. Однак знову нічого не сталося. Невелика сутичка, і то більше словесна, ніж фізична, розпочалася тоді, коли львівські комуністи розпочали свою акцію проти фашизації України. Комуністичний флешмоб з плакатами, де зображали «обличчя сучасного фашизму», тривав кілька хвилин.
За наполяганням правоохоронців комуністи згорнули плакати, але під шумок вдруге розгорнули червоний прапор.
Чому вдруге? Бо спершу червоний прапор біля Могили невідомого солдата ліві розгорнули якось невдало. Ніхто не помітив. Фотографи не встигли добігти, як прапор вже згорнули. Якось не по-комуністичному вийшло. Це навіть стало предметом суперечки між журналістами та міліцією. Прапор, прапор, - закричали репортери, нема ніякого прапора, не вчиняйте провокацій - відповів один міліціонер і з усієї сили почав запевняти представників ЗМІ, що ті свідомо дезінформують населення для того, щоб посіяти «смуту». Однак вже через хвилин сім червоний прапор розгорнули вдруге на очах десятків телекамер.
У цей момент Олександр Рудяк, не ховаючись за спини своїх бійців, сам кинувся розбиратись із порушниками громадського спокою. Вже через кілька хвилин пристрасті вщухли, а комуніста з видом постраждалого за ідею забрали до райвідділу міліції.
По обіді – коли потік людей з квітами почав слабнути, міліціонери повантажили парапети назад до машини, а телебачення покинуло Пагорб слави – стало зрозуміло, що у Львові 9 травня завершилося і завершилося воно, на щастя, без жертв. Щоправда, біля Вічного вогню час від часу ще спалахували суперечки на тему, що таке війна і яка ціна перемоги, але більше не було ні прапорів, ні радикально налаштованих патріотів.
Залишилися лише квіти та чоловік у футболці з портретом Олександра Лукашенка, який на гітарі виконував «Этот День Пабеды». Фактично ж на Пагорбі Слави 9 травня завершилося о 15.00, коли львівські газовики погасили Вічний вогонь.
Отож, цього року 9 травня пройшло переможно для Михайла Костюка, депутатів, міліції, СБУ і «Свободи», а головне – для іміджу Львова, особливо напередодні Євро-2012.
Анна Новик.
Фото - Сергій Бобра, Гал-інфо.
