Двері адміністративних установ, які пікають, брайлівські інструкції до ліків в аптеках, збільшення кількості звукових світлофорів… Усі ці нововведення з‘явилися у Львові після втілення в життя проекту "Доступна Львівщина очима незрячих". Про реалізовані заходи та задуми на майбутнє Гал-інфо погодилася розповісти його безпосередній керівник - виконавчий директор обласного осередку Українського союзу інвалідів Оксана Потимко.
Львів’янка Оксана Потимко – людина, поза всяким сумнівом, неординарна. Втративши в 25 років зір, вона зуміла на відмінно закінчити історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, захистити кандидатську дисертацію, стати доцентом кафедри корекційної педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, позаштатним радником голови ОДА.
Крім цього, що особливо показово, - Оксана Потимко стала ідейним натхненником і керівником низки проектів, покликаних допомогти інвалідамзору."Доступна Львівщина очима незрячих" – один з її останніх втілених задумів.
– Проект було впроваджено Програмою розвитку ООН в Україні та профінансовано Міністерством закордонних справ Данії, – розповіла пані Оксана.– А безпосередню реалізацію забезпечував Львівський обласний фонд соціального захисту і реабілітації сліпих.Головна мета, яку ми перед собою поставили, – підвищення соціальної активності, якості життя інвалідівзору. Проект тривав майже вісім місяців і був успішно завершений наприкінці березня цього року.
– Про заходи, проведені в рамках проекту, регулярно повідомляли місцеві ЗМІ. Хоча його бюджет становив всього 100 000 гривень.Як ви поясните такий "феномен"?
– Із самого початку ми були націлені на конкретний результат.До того ж плоди нашої роботи побачили тисячі львів'ян.
Серед реалізованих задумів – підготовка до друку та видання поетичних збірок незрячих авторів – дітей і дорослих ("Зачарований зайчик" і "Мить поезії чудова"), проведення двох дводенних шахових турнірів, організація шести екскурсійних подорожей, під час яких незрячі змогли ознайомитися з найбільш значущими культурно-історичними пам'ятками регіону, побувати в найцікавіших місцях Карпат.
Ще один дуже важливий напрям – вирішення проблеми доступності середовища для інвалідів зору. В рамках проекту було закуплено та встановлено 45 звукових пристроїв для світлофорів (ними обладнані 16 світлофорів у Львові і чотири в райцентрах області).
Також ми придбали 20 пристроїв для озвучування будівель адміністративних установ, закладів культури, охорони здоров'я. Мова йде про звукові метрономи, які автоматично регулюють висоту звуку залежно від шуму навколишнього середовища, отже, дають можливість людям з проблемами зору орієнтуватися на місце розташування того чи іншого об'єкта. В даний час у Львові озвучені входи в оперний театр, театр
ім.М.Заньковецької, філармонію, Палац культури ім.Г.Хоткевича, а також в Центральний залізничний вокзал, обласну держадміністрацію, управління соціального захисту, міську раду, в райдержадміністрації Львова.
– Завдяки вашому проекту в аптеках Львова незрячимсьогодні надають спеціальні інструкції до ліків: надруковані шрифтом Брайля і записані на дисках. Розкажіть, як втілювалася цей задум?
– Спочатку ми протягом кількох місяців спільно з аптекарями проводили моніторинг: вивчали, якими препаратами найчастіше користуються люди з порушеннями зору.Потім обмірковували найбільш оптимальні варіанти допомоги, при яких незрячі могли б отримувати достовірну інформацію про ліки. В результаті вирішили розробити інструкції до ліків шрифтом Брайля – виготовити брайлівські томи, а також озвучити інструкції на дисках для тих користувачів, які не володіють шрифтом.
До друку і озвучування були підготовлені інструкції до 103 препаратів. Сьогодні вони розміщені в 20 аптеках Львова, в основному в аптечних закладах при поліклініках (в місцях компактного проживання інвалідів зору в Шевченківському районі Львова).
– Спектр проблем, з якими стикаються інваліди зору, дуже широкий. Найбільш гострі – безробіття, низький рівень оплати праці, мізерні пенсії. Цікаво дізнатися вашу думку з цього приводу, як людини, якій, незважаючи на фізичні обмеження, вдалося зробити в житті дуже багато.
– Багато чого залежить від самого інваліда. Коли я приходжу кудись працевлаштуватися, то приношу із собою ноутбук, сідаю і показую, що вмію робити, доводжу, що няньчитися зі мною не треба. Однак більшість незрячих поводяться по-іншому, вважають, що на роботу їх зобов'язані взяти, бо вони інваліди. При цьому вони переконані, що їм не треба знати шрифт Брайля, комп'ютер, користуватися якимись іншими технічними засобами. Переважає споживацька психологія: раз я сліпий - мене повинні пошкодувати.
Останнім часом мені довелося кілька разів побувати в Швеції на стажуванні в рамках партнерської співпраці. Пам'ятаю, дуже здивувалася, коли дізналася, яка пенсія повністю незрячого шведа. Її розмір 250 євро.І нвалід з залишком зору одержує рівно половину - 125 євро. Це при тому, що оплата квартири, комунальних послуг обходиться їм у значно більші суми. У той же час інваліди по зору мають можливість працювати в Швеції за 88 спеціальностями, тобто фактично ким завгодно - юристами, викладачами, інженерами, священиками, звукорежисерами ...Членам нашої делегації довелося якось поспілкуватися зі сліпим поліцейським. Питання, чим він може займатися в поліції, його вкрай здивувало. Він нас не зрозумів. А коли вник в суть питання, звернув увагу на той факт, що в поліції є ряд підрозділів, яким не доводиться брати безпосередню участь у затриманні злочинців.
Дуже хочеться вірити, що з часом такі стандарти будуть і в Україні. Якщо, звичайно, державні чиновники зрозуміють, що стимулювати інвалідів до активного способу життя, самий вигідний і перспективний шлях.
Зі свого боку, ми готові прискорювати цей процес. Поміж наших задумів на майбутнє – реалізаціяна Львівщині проекту з інклюзивного навчання незрячих дітей. Зі системою такого навчання львівські спецшколи-інтернати ознайомлять наші партнери зі Швеції – викладачі Свефі-Академії. До Львова вони повинні приїхати в кінці квітня – на початку травня і привезти для інклюзивного навчання всі необхідніспеціальні технічні засоби.
Розмову вів Віктор Корнієнко.
