Згідно з даними Міністерства енергетики, опублікованими у грудні 2019 року, ЛМКП «Львiвводоканал» посідає сьому сходинку у рейтингу найбільших забруднювачів довкілля в Україні по скидах забруднених стічних вод.
Гал-інфо поспілкувалось з начальницею відділу зв'язків з громадськістю Уляною Горбатою, аби зрозуміти причини, наслідки та знайти вихід з невтішного стану справ. Далі пряма мова.
Технологіям понад пів століття. У Львові є каналізаційні очисні споруди, розташовані на вулиці Пластовій. Їх збудували ще 50 років тому. Це комплекс обладнань та споруд. Весь об’єм води від життєдіяльності Львова надходить сюди з каналізаційного колектора Полтва.
На очисних спершу прибирають велике сміття, потім дрібне, пісок, органічний мул, далі рідину скеровують у біологічні реактори, де вода перебуває певний час, де нагнітається повітря, де живе активний мул, там рідину очищають від органічного забруднення, а потім скеровують у відстійники. Мул відправляють на станцію зневоднення мулу, а опісля зберігається на мулових майданчиках на очисних спорудах.
Загроза для екології. Варто наголосити на тому, що це становить небезпеку, адже мул забруднює довколишню територію, виділяє у повітря СО2. Тож маємо комплексну проблему у самому Львові. яка склалось історично, ще з 60-х років минулого століття.
Водночас мешканці з навколишніх мікрорайонів нарікають на сморід. Проте зі своєї сторони ми не можемо перенести або ліквідувати очисні споруди або змусити органічний мул пахнути трояндами. Тобто тут два шляхи: або модернізувати споруди, або і надалі вдихати цей сморід та токсичні викиди.
Адже у Львові досі очищення води відбувається за радянськими технологіями, які сьогодні вже застаріли та надзвичайно енергоємні. Тому ці споруди потребують повного оновлення.
200 млн євро на порятунок. Тож місто, розуміючи проблему, так само як і сам «Львівводоканал», який експлуатує ці споруди, звертається до всіх потенційних інвесторів, адже необхідна сума коштів колосальна — становить близько 200 млн євро. Саме стільки необхідно для повної модернізації каналізаційних очисних споруд міста Львова для досягнення європейських стандартів очищення стічної води. Ці розрахунки надали міжнародні консалтингові компанії, до яких долучилися експерти Національного Фонду охорони навколишнього середовища та водного господарства Польщі.
Задля вирішення цієї проблеми ще у 2016 році «Львівводоканал» разом з Львівською міською радою підписали угоду з Європейським банком реконструкцій та розвитку, а також з Північною екологічною фінансовою корпорацією “НЕФКО” про залучення кредитних коштів на часткову модернізацію очисних споруд та побуду біогазової станції.
Як відомо, історія реалізації цього проекту досить тривала, і ніяк не може зрушити з місця. Питання повної реконструкції міських каналізаційних очисних споруд міста Львова є болючою та давньою проблемою з огляду на моральний та фізичний знос майже всього технологічного процесу очищення стічної води разом з будівлями, спорудами та обладнанням.
Сьогодні ЄБРР готовий дофінансувати проект, проте співпраця була на межі зриву, бо депутати під час сесій двічі не підтримували це рішення. Напевно не усвідомлюючи того, що без дофінансування цей проект так і не активується. Три роки поспіль ЛМР разом з «Львівводоканалом» розповідають про те, що ось-ось, з хвилини на хвилину, з року в рік, ми розпочнемо модернізацію очисних споруд і будемо мати технології європейського взірця.
Станом на червень 2020 року ми мали не модернізовані очисні споруди, так ми могли з ними і залишимось. Проте, на щастя міста та містян, з третьої спроби – 19 червня вдалось назбирати необхідну кількість голосів для цього рішення — ухвалу підтримало 47 депутатів.
Та цьому передував неабияк тернистий шлях. Ми доклали максимум зусиль, щоб показати міським обранцям реальний стан очисних споруд, що зроблено за минулі роки, що необхідно зробити, і чи реально модернізувати наші об'єкти, не залучаючи кошти інвесторів. Остання наша зустріч на очисних спорудах тривала упродовж 5 годин. Представники усіх фракцій депутатського корпусу отримали відповіді на запитання, які їх стримували від голосування.
Вигоди від реалізації проекту є очевидні. Ґрантова складова двох проектів становить 13 млн євро, а це 35% від кредитних коштів, і в Україні нема жодного підприємства, яке б отримало ґрант на таких вигідних умовах. За 13 років ми віддамо інвестоване за рахунок зменшення витрат на електроенергію, водночас досягнемо екологічного ефекту, бо більшість споруд буде відновлено, нам не доведеться сплачувати колосальні екологічні штрафи і псувати стосунки з сусідами через забруднення транскордонної ріки Західний Буг.
Екологічне питання міжнародного значення. А перед тим, до нас вже не безпідставно звертаються колеги з Польщі. Справа у тому, що після очищення вода потрапляє у річку Полтву, яка вливається у Західний Буг, а він впадає у Віслу, бо то є транскордонна ріка, а та – в Балтійське море. Відповідно таким чином ми чинимо екологічний тиск і на сусідню країну – Польщу та на країни Балтійського басейну. Тому і не дивно, що і поляки були зацікавлені нашим проектом реконструкції, зокрема, хотіли дізнатись, що і як ми будемо реконструювати, за які кошти, який у підсумку буде екологічний ефект.
Аналогічна позиція і балтійські країни через природоохоронні фонди. До прикладу, E5P - це фонд енергоефективності та екологічного партнерства у Східній Європі , який надає нам ґрантові кошти, НЕФКО - це північна екологічна фінансова корпорація, яка об’єднує 5 скандинавських країн. Вони готові інвестувати в модернізацію наших очисних споруд задля того, аби ми зменшили екологічний тиск на транскордонну річку Західний Бук, на Віслу та на Балтійське море, які піддаються евтрофікації, куди потрапляють органічні забруднення (азот і фосфор) тощо.
Ми – «Львівводоканал» хочемо запустити цей проект, для цього угоду підписали ще у 2016 році, а сам проект стартував у 2017 році. Проте досі коштів на модернізацію не надійшло, адже це тривалий процес тендерних процедур і відповідно він ще не завершений, оскільки потребує дофінансування.
Забуксував проект так і не розпочавшись. Наразі виконуємо тільки ремонті роботи за кошти міського бюджету, тобто те, що нам місто виділяє з того і виходимо. Це десь 10-15 млн на рік. Але до суми загальних інвестицій, яких ми потребуємо – це тільки крапля у морі.
Якщо б 19 червня не було би погодження на дофінаснсування, то ЄБРР зупинив би співпрацю з нами – тобто ми втратили би шанс на залучення інвестиції. А це для нас був єдиний порятунок, адже реконструкцію, модернізацію та будівництво ми не зможемо реалізувати за кошти міського бюджету. Водночас тарифі послуги водовідведення такі масштабні інвестиції не передбачені.
Натиснути на кнопку унітазу. Працівники «Львіводоканалу» зазначають, що львів’ян не дуже той й цікавить доля стічних вод, натомість їх переймає щоб у крані завжди текла чиста вода. А все те, що відбувається з нею, після того, як вони натиснули на кнопку унітазу – то воліють і не думати про таке. Хоче це взаємозв’язані процеси, бо занечищуючи річку ми впливаємо на тих, хто бере з неї воду нижче по течії.
Але ми мусимо бити на сполох, адже ми також живемо у Львові. До того ж підприємство вже не в силах плати екологічні штрафи. Понад те, враховуючи те, що нещодавно до Верховної ради України подали законопроект під назвою «Забруднювач платить», за яким екологічні податки зростають в десятки разів. Тому підприємство все одно буде змушене платити космічні суми, тож ми тупцюватимемо на місці.
Минулого тижня нам вдалось достукатись до депутатів, тож ми отримали зелене світло на залучення кредитних інвестицій та модернізацію так само, як і інші міста України та світу.
Нам загалом на реконструкція потрібно близько 200 млн євро. Цей проект, який ми зараз реалізовуємо з ЄБРР, внесе 50 млн євро – з що становить лише чверть від необхідної суми. Але і цієї суми для першого кроку буде достатньо, адже для нас зараз важливо розпочати роботи, зробивши перший крок на шляху до оновлення очисних споруд.
Такий проект не робиться за один день, тільки на проектування знадобиться близько 2-х років, і ще кілька років на будівництво, тому лише десь через п’ять років ми зможемо збирати екологічні врожаї. Тож нема коли зволікати та відтягувати це рішення.
Щось трохи десь підрихтувати і най далі на ладан дихає — так точно не вийде.
