На круглому столі у Львові обговорили проект встановлення пам’ятника Андрею Шептицькому та відновлення скверу біля собору святого Юра. Обговорення пройшло з ініціативи активістів руху «Врятуй сквер Святого Юра». До участі у заході були запрошені автор проекту архітектор Ігор Кузьмак, головний архітектор міста Юліан Чаплинський, представники міської ради та єпархії, а також мистецькі та громадські діячі.
Сквер окремо – пам’ятник окремо
Перше, до чого закликали організатори, – це доцільність розведення питання пам’ятника (скульптури) та скверу. Власне кажучи, сам монумент, наскільки можна було зрозуміти зі слів організаторів, цікавить їх менше. Вони «за» вшанування пам’яті митрополита, вони «за» встановлення йому пам’ятника у сквері й вони «за» реалізацію цього проекту в поточному році (отже, «проти» затягування).
Що справді хвилює представників молодіжної ініціативи – це облаштування простору. Вони побоюються, що після відновлення площі простір не надаватиметься на міську комунікацію. Таким собі антиприкладом – чи, якщо хочете, антипростором вони назвали площу Степана Бандери, яка не тільки не спонукає до спілкування й проведення часу, але віднаджує городян.
Простір для спілкування
У своїх виступах представники ініціативи вживали багато розумних термінів – урбаністика, функціональні площі, комунікація тощо. Втім, за цим плином слів не губилося й раціональне зерно.
На думку організаторів, сучасний сквер біля собору святого Юра є місцем здійснення живої комунікації, місцем, де відбувається живе спілкування між городянами. Перетворення скверу на площу може знищити цей майданчик. Пролунав заклик створити робочу групу, яка би напрацювала проект із відновлення скверу з урахуванням новітніх світових тенденцій з облаштування зон для відпочинку та комунікації.
Присутні на обговоренні митці торкнулися й теми пам’ятника митрополиту Андрею. Пролунали думки, що встановлення пам’ятників та монументів взагалі виглядає анахронічно з точки зору сучасного мистецтва. У сучасному світі пам'ять видатних особистостей вшановується не за допомогою скульптур, але, приміром, через організацію інсталяцій абощо. Із їхньої точки зору, у Львові не варто встановлювати черговий огром на кшталт пам’ятника Тарасу Шевченку.
Донецький досвід
Свою скромну думку висловив і автор цих слів. Абстрагувавшись від теми скульптури (як саме, із точки зору мистецтва, було би найкраще пошанувати митрополита Андрея – то справа митців та мистецтвознавців), я дозволив собі послатись на скромний досвід міста Донецька в ділянці облаштування бульварів та скверів.
Типове радянське місто, котре, на відміну від Львова, заледве могло похвалитися архітектурою і ще буквально наприкінці 1990-х років виглядало надзвичайно похмуро, впродовж 15 років (останній рік залишаємо поза увагою) перетворилось на гарне сучасне комфортне місто. Найбільшою перевагою Донецька стало саме облаштування паркових зон. Занедбані і похмурі радянські парки, бульвари та сквери обернулися на розумно продумані функціональні зони, що стали для городян улюбленим місцем проведення часу. На мою думку, осучаснюючи сквери та парки Львова (й не тільки площу Святого Юра), можна було б запозичувати корисні моменти з донецького досвіду.
Що стосується площі Святого Юра, то проект, запропонований Ігорем Кузьмаком, як на мене, цілком надається на добротну основу, спираючись на яку, можна напрацювати гідний із історичної, естетичної, комунікаційної, екологічної та функціональної точок зору план площі.
Сергій Стуканов
Фото - Дивен світ