Найбільш знаковою подією минулого тижня стала DDoS-атака на цілий ряд американських сайтів, яка за масштабом перевищила рівень загрози колишнього нападу на нью-йоркські вежі-близнята. Жодна із відомих хакерських груп технічно неспроможна здійснити такий злочин, він під силу тільки державі з відповідними технічними можливостями.
Всі решта події – Сирія, Україна, Мосул і навіть остаточна перемога Гілларі Клінтон над Дональдом Трампом у третьому турі передвиборчих дебатів – відійшли на другий план.
Високий вишкіл кіберзлочинців
За підсумками розслідування кібернападу на американський сектор Інтернету, який обвалив чимало сайтів, компанія Dyn повідомила, що мова йде про «дуже складну кібератаку». Головний офіс компанії знаходиться у США, вона надає послуги у мережі Інтернет і працює у сфері розподілу доменних імен.
Фахівці компанії опублікували інформацію попередніх висновків про DDoS-атаку, що відбулась у п'ятницю, 21 жовтня, яка позначилась на роботі її DNS-серверів, на яких знаходяться субдомени клієнтів компанії. Інформацію про час і характер атаки працівники Dyn розмістили у своєму блозі, а також наголосили, що розслідування триває, проте всі його деталі «не будуть оприлюднені, щоб у майбутньому забезпечити необхідний рівень захисту». До розслідування долучились ФБР і міністерство національної безпеки США.
За даними компанії, всього зафіксовано три етапи кібернападу, останній із яких співробітникам Dyn вдалося пом'якшити, він відчутно не позначився на роботі клієнтських сервісів. Під кібератаку потрапили сервери не тільки на Східному узбережжі США, але також і в інших штатах країни.
«На даний момент ми знаємо, що це була дуже складна, вкрай дисперсна атака за участю десятків мільйонів IP-адрес», – зазначили фахівці Dyn. При цьому злочинці застосовували шкідливу програму Mirai, яка перетворює заражені системи в ботнети (скорочення від двох англійських слів – robot і network), тобто в мережі, які зловмисники створюють завдяки встановленню вірусних програм на комп'ютерах користувачів. У даному випадку були заражені прилади, підключені до Інтернету – від принтерів і до роутерів. Через них на сервери компанії Dyn злочинці консолідовано спрямували гігантський трафік, із яким системи компанії впоратись не змогли.
Наслідки DDoS-атаки відчули на собі інтернет-магазин Amazon, мережа мікроблогів Twitter, потокова музична служба Spotify, ігрова мережа PlayStation Network, онлайн-кінотеатр Netflix, американський телекомунікаційний гігант AT&T, електронна платіжна система PayPal, засоби інформації CNN, «The New York Times», «The Wall Street Journal» та інші відомі інтернет-ресурси.
І один Блазень у мережі воїн
Телекомпанія CNN повідомила, що відомий американський хакер на прізвисько «The Jester» (Блазень) здійснив успішну кібератаку на сайт Міністерства закордонних справ РФ. Він повідомив журналістам, що вирішив атакувати урядовий сайт у відповідь на масовані DDoS-атаки, через що було відключене від мережі Інтернет чимале число американських користувачів. «Я вирішив ткнути їм у вічі, аби перестали сподіватись, що США будуть мовчки дивитись, як ці їхні f-rs повідомлення знущаються над нами», – наголосив легендарний кракер-зломщик, який здійснив кілька успішних кібероперацій проти джихадистських онлайн-спільнот.
Хакер розповів журналістам CNN, що легко отримав доступ до російського сайту, розмістив на ньому попередження для Кремля, зробив скріншот сторінки і виклав її в Інтернеті, щоби не було заперечень злому або інших інсинуацій.
«Товариші! Ми перериваємо роботу сайту російського МЗС, щоби передати вам наступне важливе повідомлення – «Припиніть!». Можливо, вам і вдається залякувати сусідні країни, але тут – Америка. Тут ви [своєю витівкою] нікого не вразили», – оприлюднила фрагмент цього повідомлення телекомпанія CNN, яка й сама постраждала від хакерської атаки.
Блазень також надіслав персональне послання Путіну, звинувативши його у брехні щодо непричетності російських фахівців до нещодавньої атаки на сервери організацій США. Хакер вважає, що за цими атаками стоять силові структури Кремля. «Давай реально, я знаю, що це – ти, навіть якщо нападаєш через проксі-сервер, і ти сам знаєш, що це – ти. А тепер заповзай у свій схрон перше, ніж я втрачу терпеливість», – написав він у зверненні.
У п'явицю представники організації та порталу WikiLeaks, яких інкогніто фінансує Росія, звернулись до своїх прихильників із проханням негайно припинити кібератаки на американські інтернет-ресурси. «Пан Ассанж живий, а WikiLeaks продовжує свої публікації. Ми просимо прихильників припинити атаки на сегмент Інтернету США. Ви вже донесли свою точку зору, вона почута», – так незграбно WikiLeaks намагалась відвернути світову увагу від свого замовника і роботодавця.
А вже у неділю, 23 жовтня, агентство «Associated Press» повідомило, що відповідальність за кібератаки взяла на себе «New World Hackers», російсько-китайська хакерська група. Журналістові агентства двоє хакерів розповіли: «Ми організували мережу пов'язаних між собою заражених комп'ютерів. Ця мережа викидала 1,2 терабіта даних у секунду на сервери Dyn. Ми робили це не для того, аби дратувати федеральних агентів, а щоби перевірити свої сили. І це була лише розминка».
Проте американські спецслужби, які розслідують цю подію, заявили, що на даний момент у них нема вагомих доказів правдоподібності версії про причетність «New World Hackers» до кібератаки. Схоже на те, що ця група, яка базується у Китаю і США, використовує ситуацію або заради самопіару, або з метою приховати справжніх виконавців злочину проти США.
«Хресні батьки» Wikileaks
А день перед тим, як невелика, приблизно 30 осіб, російсько-китайська група «New World Hackers» взяла на себе відповідальність за масований напад на США, несподівано відійшов у засвіти Гевін МакФейден. Він був американським журналістом, кінорежисером, директором центру розслідувальної журналістики при лондонському університеті Goldsmiths (Голдсмітс) і директором порталу Wikileaks. Проживав у центральному лондонському районі Пімліко зі своєю дружиною Сьюзан Бенн, мав непогане, як для 75 років, здоров'я, був наставником Джуліана Ассанжа і будував із ним плани на майбутнє.
Джуліан Ассанж підтвердив наставництво МакФейдена та його участь у діяльності Wikileaks. «Гевін МакФейден, гаряче люблений директор WikiLeaks, зараз стискає кулаки і готується до битви зі Всевишнім. Задай йому добрячого прочухана, Гевіне», – порадив навздогін МакФейденові пришелепуватий Ассанж.
Ніяка вагома причина не вказувала на наближення кончини МакФейдена, окрім однієї – агенти ФБР готувались у найближчі дні прибути у Лондон і поспілкуватись із МакФейденом стосовно зламу американських сайтів, публікації документів Демократичної партії США та оприлюднення листування Барака Обами із Джоном Подестою, одним зі стратегів Демократичної партії. Аж тут раптом така оказія, дуже невчасна і прикра для ФБР.
Тепер і самому Ассанжу потрібно бути уважним. На вимогу ФБР посольство Еквадору в Лондоні, де він проживає вже п'ятий рік, 15 жовтня відключило його від Інтернету після втручання WikiLeaks у процес виборів США. І хто його знає, що посольство Еквадору може зробити на вимогу ФСБ.
Джентльмен-голуб і Леді-яструб
Під час останніх, третіх передвиборчих дебатів Гілларі Клінтон не лише знову розгромила свого суперника Трампа, але і чітко сформулювала свою позицію стосовно Росії. Експерти відзначили, що її ставлення є найбільш жорстким за останні 30 років двосторонніх американсько-російських відносин, – пише Девід Сенгер на шпальтах «The New York Times».
Особиста неприязнь між Клінтон і Путіним також може зіграти додаткову негативну роль. Водночас автор вказав і на незвичайний розклад сил у передвиборних перегонах, оскільки «яструбиної позиції» традиційно дотримуються республіканці. Але цього разу Дональд Трамп, йдучи врозріз із думкою своїх однопартійців, упродовж усієї кампанії «ніс у дзьобику гілку миру й активно поширював ідею співпраці з Росією».
Агресивна поведінка Путіна, який «вирішив відновити холодну війну», хакерські атаки Кремля на високопоставлених американських політиків і багато інших кроків змушують Білий дім вжити відповідні заходи. Згідно з повідомленнями негласних інформаторів «The New York Times», сьогодні США розглядають такий варіант, як сканування російських серверів з метою збору інформації для подальшого публічного викриття масштабної корупції Путіна і його оточення, – зазначив Девід Сенгер.
Із Росії з грозьбою
Усе більше зростаюча войовничість Росії зумовлює серйозне занепокоєння на Заході, але це, швидше за все, просто блеф. Кремль не планує війну зі США. А його теперішня войовничість є «ознакою не сили, а хронічного виснаження і слабкості», – пише у своїй редакційній статті «The Economist».
Проте «слабка, невпевнена в собі ядерна держава» становить серйозну небезпеку для світового порядку. Сьогодні Путін намагається компенсувати недолік економічного розвитку в Росії агресивною зовнішньою політикою та пропагандою. Що може протиставити Захід? Видання пропонує три позиції:
• підтримувати мінімальний діалог із Росією, щоб уникнути непорозумінь і фатальних прорахунків;
• чітко дати зрозуміти Москві, що напад на будь-яку країну-учасницю НАТО призведе до зворотної атаки Альянсу;
• зберігати твердість і єдність перед обличчям «активних заходів» Росії, яка навіть не намагається приховати, що її завдання – не запропонувати альтернативну ідеологію, а просто дискредитувати систему ліберальних цінностей і внести розбрат у лави західних лідерів.
Небезпечні путінські ігрища
Останнім часом західні експерти з питань Росії активно сперечаються, чи Путін насправді є божевільним і готовим до захоплення колишніх територій Російської імперії і ядерної війни, чи він лише розігрує політичний спектакль. Британський журналіст Пол Вуд намагається відповісти на ці питання, аналізуючи різні аргументи на шпальтах видання «The Spectator».
Пол Вуд пише, що для вторгнення у Прибалтику Путін може скористатися таким формальним приводом як «необхідність захисту російськомовних меншин». Саме з цієї причини у Литві, наприклад, наростає напруженість на тлі не тільки анексії Криму, але й історичної пам'яті про радянську окупацію, яка теж була здійснена «без жодного пострілу».
Агресивна поведінка Росії хвилює Швецію і Фінляндію, які у відповідь на російські військові навчання поблизу своїх кордонів усерйоз замислились про вступ у НАТО.
Путіну добре відомі правила гри, він розуміє, що війна із НАТО буде мати для Росії швидкі й фатальні наслідки. Чи це означає, що його слова і вчинки – лише позерство? Британський журналіст припускає, що Путін, ймовірно, втілює на практиці теорію Річарда Ніксона про поведінку безумця, який «залякуючи потенційного ворога, змушує його бути переконаним, що на нього готові піти війною». Така атмосфера Путіну дуже потрібна, щоби його боялись і щоби він мав вагомий вплив під час переговорів зі Заходом.
Дегератизм в особливо великих масштабах
Політолог Александр Рубцов взявся розмірковувати на шпальтах видання «Ведомости» про нові вербальні вподобання чиновництва РФ. Аналітик відзначив, що останнім часом в публічному дискурсі «словоблуддя» типового «номенклатурного хама» стало помітним і поширеним трендом. Дослідження чудово вписується у намагання британського журналіста Пола Вуда методом логіки збагнути мотивації політичного істеблішменту Росії.
Отже, задаючись питанням, чому в моду публічного спілкування російських чиновників, навіть вищого щабля, все більше вкраплюється вербальна естетика групи «Ленінград», Рубцов визначив дві різновекторні, але синхронні тенденції: перша адресована натовпові («я – свій»), а інша – для вищого керівництва («я вами захоплююсь і вчусь у вас»). Головними шаблонами для копіювання «нової вербальної естетики» є Путін із його ставленням до політиків Заходу, а також навколо кремлівське оточення, зокрема майстер проникливого слова міністр Лавров.
Прикметами нової «моди» також стали масово підроблені дисертації чиновників, поширена безграмотність, графоманство, прагнення маніпулювати історичними фактами або ігнорувати факти, неприховане запобігання перед вищими чинами тощо.
А найдоцільнішим критерієм достеменної істини, з точки зору вищого керівництва РФ, сьогодні прийнято вважати «інтереси Росії». І це, переконаний політолог Рубцов, віднедавна стало унікальною світоглядною знахідною, «пазлами для своєрідної іграшки-конструктора». Із таким підходом, наголосив аналітик, минуле доведеться переписувати у режимі non-stop, створюючи все нові й нові історичні міфи.
«Все це нагадує хаотичне нагромадження ідейних ресурсів для капітального ремонту нашого історичного провального минулого з метою, щоби воно не надто провалювалося», – зробив висновок автор дослідження.
Бюджетна оплата народного депутата
А на теренах рідної країни минулого тижня найбільш гучною подією стала не тактична перемога президента України у Берліні під час нормандського формату переговорів, а інформація, що народні обранці дбайливо, можна навіть сказати по-господарськи, подбали про покращення особистого добробуту. Ця новина розлетілась Інтернетом, наче степова пожежа, й зумовила такий емоційний народний сплеск, що ні словом переказати, ні пером його описати – майже суцільна нецензурна лексика.
Отже, Верховна Рада суттєво збільшила посадові оклади народних депутатів. Відповідна норма міститься в ухваленому проекті постанови №5000-П «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік». Законопроект підтримали 230 народних депутатів, які сьогодні заробляють 17,5 тисячі гривень, – повідомило видання «Економічна правда».
Виходячи із документу, посадовий оклад голови Верховної Ради Андрія Парубія збільшиться до 30 мінімальних заробітних плат (мінімальна зарплата в Україні становить 1450 гривень, – ред.), тобто – до 43,5 тисячі гривень, заступників голови Ірини Геращенко і Оксани Сироїд – до 28 окладів мінімальних заробітних плат, тобто – до 40,6 тисячі гривень. Заробітна плата «простого» народного депутата становитиме 25 «мінімалок», що становить – 36,250 тисячі гривень.
Із Нового року, коли зросте мінімальна зарплата, покращиться і депутатське фінансове забезпечення. Згідно зі законопроектом, із 1 січня 2017 року зарплата голови Верховної Ради може становити 48 тисяч гривень, віце-спікерів – 44,8 тисячі гривень, голів комітетів – 43,2 тисячі гривень. Зарплату заступникам керівників фракцій запропоновано підвищити до 41,6 тисячі гривень, головам підкомітетів і членам комітетів – до 40 тисяч гривень.
Водночас у законопроекті не передбачено гарантій, що депутати з такою підвищеною зарплатою будуть регулярно відвідувати сесійну залу Верховної Ради і сумлінно відпрацьовувати бюджетні, тобто народні гроші.
Згідно з текстом законопроекту, для оплати праці помічників-консультантів, незалежно від їх кількості, народним депутатам встановлено загальний місячний фонд у межах 16 мінімальних заробітних плат – до 23,2 тисячі гривень.
Відповідні зміни депутатського матеріального покращення набудуть чинності вже із 1 листопада 2016 року. У відповідь на таке повідомлення один із небагатьох емоційно врівноважених користувачів соціальної мережі написав нормативною лексикою: «Не мали навіть совісті дочекатись Нового року».
На сайті Верховної Ради кожен виборець може ознайомитись із голосуванням своїх обранців.
Ярослав Левків.
