Музей Гідності у Львові ініціював зустріч-дискусію про призначення Меморіалу пам'яті Героїв Небесної Сотні.
В межах підготовки до дискусії музей провів опитування, щоб зрозуміти, як мешканці та гості міста ставляться до Меморіалу, і які функції, на їхню думку, він може чи має виконувати. За результатами опитування, для більшості (45 людей із 219, що взяли участь), Меморіал - це Туристичний та просвітницький об'єкт, направлений на популяризацію серед українців та іноземців цінностей і подій Революції Гідності. Серед інших варіантів:
- Меморіальне місце пам'яті та молитви, спокою і тиші
- Меморіальне місце для патріотичного виховання молоді та вивчення новітньої історії України
- Громадський простір, на якому можна проводити різні заходи, що тематично пов'язані з Революцією Гідності
- Громадський простір, на якому можна проводити культурні, історичні та освітні заходи
- Громадський простір для відпочинку та прогулянок містян та гостей міста
- Туристичний та розважальний об'єкт з гарною фотозоною та чудовою панорамою на Старе Місто
Зустріч була ініційована під впливом недавніх подій, коли молоді дівчата влаштували гучне святкування дня народження з феєрверками, танцями та російською музикою на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Роман Матис, громадсько-політичний діяч, економіст, прокоментував, що Меморіал - це вільний простір і важливо дотримуватись цінностей, за які боролись Герої на Майдані:
“Це є нормально будь-де, де ви поїдете. В Берліні я був на двох Меморіалах і я бачив, як люди танцюють. Ми не можемо загородити доступ, впускати по одній людині і дивитись, чи вона адекватно поводиться чи ні. Це простір, який якраз є вільним. Герої боролись за свободу, за цінності, і ми хочемо, щоб люди самі до цього доходили. Хоча, на жаль, не всі до цього можуть дійти”.
З такою думкою погодився і Андрій Лесюк, архітектор і співавтор Меморіалу:
“Я вважаю, що архітектори зі своїм задумом справилися на відмінно, а от міська влада з постановкою технічного завдання стосовно цього місця не допрацювала. В цьому випадку або технічне завдання було побудувати місце як громадський простір, або завдання було погано прокомуніковано. Ми з вами ніколи не зможемо оцінити глибину того болю, який пережили рідні, ми не подивимося на світ їхніми очима, ми не відчуємо того, що вони. Тому ми точно не зможемо судити про цю ситуацію з їхньої позиції. Єдине, ми можемо просити їх поставитися з розумінням до суспільства. Ця дискусія почалася від моменту готовності пам’ятника перед відкриттям 23 серпня 2019 року, коли вже було були зрозумілі описи і функціонал місця. Моя особиста думка: місце приклонити коліно є в тому місці, де людина похована. Я був на Майдані і я розумію, що ми з моїми друзями хотіли отримати. Ми хотіли отримати вільну Україну і ми, здається, цього досягли. Я вважаю, що люди будуть там проводити час, незалежно від того, буде там Меморіал пам'яті чи ні. Тепер коли там є Меморіал, якась частина з людей, що приходять подивитися на гарне місто, будуть згадувати, завдяки кому ми маємо можливість жити у вільній країні і висловлювати свою думку. Зараз ми вже нічого не змінимо. Цей Меморіал буде виконувати просвітницьку функцію, хочемо ми цього чи ні. Від нас буде залежати лише тільки те, наскільки ефективно він буде її виконувати”.
Віра Проців, капітан поліції, заступник начальника відділу зв'язків з громадськістю УПП Департаменту патрульної поліції у Львівській області, пояснила, що жодні неправомірні дії на Меморіалі не можна класифікувати як наругу над пам'яттю Героїв:
“Викликів поліції на цю локацію є багато. Там намагались проїжджати двоколісним транспортом, розпивали алкогольні напої, курили тютюнові вироби, слухали голосну недоречну музику. Це все кваліфікували при затримці як хуліганські дії. Чому так? Якщо ми беремо наругу над могилою, це стаття 297 Кримінального Кодексу України, то суб’єктивна сторона цього злочину передбачає умисел людини щодо конкретного місця поховання, наругу над пам'яттю, над конкретним прізвищем ім’ям тієї людини і завдання морального болю родичам померлого. Йдеться про мотив. Тут немає місця поховання, однак це місце пам'яті і громадське місце, куди доступ мають усі. Громадське місце так само передбачає певні правила поведінки. Якщо поведінка не відповідає загальносуспільним нормам - це порушення, за це можна притягати до відповідальності. Але тут можна просто обійтись усним зауваженням. Тому що люди не вчиняють дії, які б заважали іншим громадянам якимось чином”.
Віра Проців додала, що причиною порушення правил поведінки на Меморіалі може бути нестача знань та виховання підлітків:
“Інше питання. Моїй дитині, коли відбувалась Революція Гідності, було 11 років. Мій чоловік, родичі безпосередньо брали участь в тих подіях. Це було дуже болісно, це постійно крутилось по телевізору. В той час, ми зіткнулися з такою ситуацією: як пояснити дитині, які події в нас відбуваються, чому в центрі столиці вбивають людей, що там може бути хтось з наших родичів, і потім почалася війна. І можливо, я та інші батьки трохи упустили той момент, бо ми намагались уберегти дітей від психологічної травми. Зараз ті діти, яким 17-18 років, не зовсім усвідомлюють, що це за місце”.
Наталія Дигдалович, керівниця Львівського відокремленого підрозділу ВГО «Родина Героїв Небесної Сотні», дружина Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича, висловила думку про те, що Меморіал пам'яті не можна називати лише громадським об'єктом:
“Я брала участь у конкурсі, була в журі. Завданням було побудувати не туристичний об'єкт, а саме Меморіал: місце, де би можна було вклонитися Героям Небесної Сотні, і власне, подумати, що відбувається не так. Подумаймо про те, що це не тільки вшанування Героїв, а величезна трагедія для тисяч людей, які були поранені фізично і морально. Дуже гарно, що приходять туристи, але, мабуть, їм потрібно насамперед розказувати про той жах, який ми пережили. Говорити про те, що це просто громадський об'єкт чи гарна локація для туристів - це неправильно”.
