«Ми плануємо запропонувати цю посаду міському голові Львова Андрієві Садовому. Влада, врятувавши Євро для Львова, врятувала водночас і політичну кар’єру Андрія Івановича». На запитання Гал-інфо відповідає народний депутат Петро Писарчук.
Приблизно рік тому, відповідаючи на запитання про ідеологію Партії регіонів, Ви сказали, що головне завдання – подолати бідність та інтегруватися до Європи? Минув рік. Завдання виявилось не до снаги?
Подолати бідність за один рік? Ніхто так завдання не ставив. Це мета, досягнення якої потребує чимало часу та неабияких зусиль. Особливо, якщо взяти до уваги, що українці ніколи не були багатими. Хіба що за доби Київської Русі, коли наші князі родичалися з європейськими владоможцями. Опісля українці жили на теренах різних держав, де панував відмінний соціально-політичний устрій, але мало хто доскочив багатства. Тобто, це і ментальна проблема, але сьогодні головне не це. Під тиском ЄС у Греції запровадили режим жорсткої економії, в Італії «різанули» зарплати і пенсії, говорять про проблеми в Іспанії, а в Україні… збільшили пенсії. Хтось скаже, на якісь 100 гривень. Але ж не зменшили!
Річ у тому, що подолати бідність – це завдання не для одного президента і не для однієї Партії регіонів, це завдання для всього українського народу. Треба, щоб кожна людина хотіла бути заможною, щоб відчувала себе вільною, щоб позбувалася рабської психології, щоб була господарем власного становища.
Візьмімо приклад «Південного». Були для всіх однакові умови, однак сьогодні одні мають сучасні крамниці і торгують якісним товаром, і ні на що не нарікають, а у інших все, як 15 років тому, брудні і зачовгані стіни, везуть неякісний крам, ставлять націнки 200-300 процентів, а потім нарікають на владу і на те, що торгівля не йде. Але жодна Партія регіонів до такої крамниці не прийде і порядку наводити там не буде. Веду до того, що коли так люди будуть ставитись до своєї справи, до самих себе, то ми довго і нудно будемо боротися із бідністю.
Щодо європейської інтеграції, то в плані адаптації законодавства більше ніж Партія регіонів не зробив ніхто. Тимошенко і Яценюк, очолюючи уряд та Верховну Раду, тільки чубилися між собою. Хіба у них не було можливостей ухвалити той же Кримінально-процесуальний кодекс, через який потерпають. Але зробила це сьогоднішня влада.
Знову ж таки, не втомлююсь повторювати. Чи Європа нас хоче? Слід розуміти, що це є довгий і тернистий шлях. Чому? Хоча б тому, що Росія нас не хоче відпустити, вона не хоче бачити нас в ЄС і не приховує цього. А Росія – це впливовий гравець на міжнародній арені, і її думка для Німеччини важливіша, ніж прагнення України. Мусимо через це все перейти…
Так, сьогодні знайшли черговий привід – арешт Юлії Тимошенко. А відтак, намагаються змалювати Україну в чорних барвах, створити нам якусь обструкцію. Але Юлія Тимошенко була головою уряду. І що, тоді Україна була демократичною, а нині нагло стала не демократичною? Чи може у нас різко змінились умови утримання за гратами? Та ні. Це тільки привід в угоду сильних світу сього, щоб загальмувати поступ України до Європи.
Однак, на моє глибоке, переконання майбутнє Європи не можливе без України. Головне, щоб ми не збочували з раз обраного шляху. Адаптовували закони і стандарти, долали бідність, розвивали економіку, інфраструктуру. І нікуди Європа не дінеться.
Днями голова Уряду України Микола Азаров сказав, що Україну намагаються посварити з Європою. Не уточнив хто. Це Росія?
Про це краще спитати у пана Азарова. Лише можу сказати від себе, що нинішня незалежна політика Президента та уряду є не до вподоби Росії. Це ж не секрет. І ЄЕП, і Митний союз… Путін не перестає про це говорити.
Ми найбільший покупець російського газу. І от ми запросили дві американські компанії, які починають розробку родовищ сланцевого газу. Ми купили бурову вишку, дорого не дорого, але купили, вже починаємо розробку родовищ газу в акваторії Чорного моря і кажемо, що зможемо добувати в рік 50 млрд куб газу. Ясна річ, що Росії це не подобається, вони б хотіли, що б у нас був безлад і хаос, щоб Україна була нестабільним регіон.
Щодо нестабільності. Зрозуміло, що Тимошенко помилування у Президента Януковича просити не буде. Тобто, під час виборів вона перебуватиме, скоріш за все, у камері. Якщо ж опозиція програє вибори, то не виключено, що лідери опозиції заявлять ніби влада сфальсифікували вибори. Європа введе санкції. Ви ризикуєте потрапити у список осіб, яким заборонять в’їзд до Європи.
Я думаю, що такий сценарій вже хтось написав. Тому важливо вжити всіх можливих заходів, щоб він не був реалізований. А саме, Партія регіонів має перемогти на виборах переконливо.
Все ж таки, якщо ваше прізвище буде у списку людей, яким заборонять в‘їзд до Європи?
Та я рідко туди їжджу. Тепер частіше буваю на святій землі, а там не треба візи.
Арешт Тимошенко та Луценка вже влучно назвали бумерангом, який колись наздожене ініціаторів арешту. Водночас реформи чи то буксують, чи взагалі імітуються. Все це може призвести Партію регіонів до сумного фіналу, попри благі наміри і наявність у ї лавах незаперечних реформаторів. Отож, чи нема у ваших однопартійців, у Вас особисто, відчуття, що влада небезпечно довго перебуває на тій межі, коли за спиною провалля, а попереду – невідомість.
Про мене, тут не тільки у владі справа, а у суспільстві. Чи суспільство готове до реформ. Реформи – це болюча справа, хворому суспільству потрібна болюча операція, при цьому наркозу для суспільства нема.
Сьогодні ж реформи справді пробуксовують, бо щойно починаються якісь кроки у цьому керунку, як одразу зчиняється ґвалт. А влада – це не партія самогубців. Хтось каже, давайте почекаємо, коли минуть вибори. А у нас так складається, що кожен раз вибори, і кожен раз вони доленосні. Проте іншого шляху як модернізуватися та реформуватися у нас нема, якщо прагнемо посісти гідне місце серед розвинутих країн.
Однак реформи одним указом не зробиш. Їх слід добре готувати... І все одно будуть помилки, а тому треба бути готовим, що можливо доведеться все почати знову. Але потрібні спокій, стабільність, підтримка і готовність суспільства, потрібне розуміння тої очевидної істини, що для того, щоб виграли усі, хтось мусить програти. Без цього будь-які реформи приречені.
75% громадян України вважають, що соціальні ініціативи Президента Віктора Януковича – це скоріше передвиборчий популізм. Однако 40% опитаних можуть покращити своє ставлення до Глави держави у випадку додержання ним своїх соціальних обіцянок. Як ви прокоментуєте?
Президент визначив цілі. А тепер треба, щоб спрацювали всі, хто довкола нього, – уряд, адміністрації, бізнесмени. Щоб багаті поділилися з бідними,щоб стали плати більше податків, щоб потужніше запрацювала економіка. Бо більше гроші на соціальні програми взяти ні звідки. Тільки з економіки. В іншому разі – якщо просто надрукувати папірці, – то це тільки спровокує інфляцію і більше нічого.
А потрібні чималі гроші. Хоча хтось одразу скаже, що там підняли ту пенсію, на якихось 100 гривень, але в масштабах країни – це мільярди гривень. Уряд каже, що гроші будуть, я вірю уряду.
І треба розуміти, що це не під вибори. То таке примітивне трактування з оку опозиції, яка хоче дискредитувати владу будь-якою ціною. Нагадаю, що напередодні виборів 2004 року пенсії підвищили у кілька разів, але Партія регіонів програла. Просто тепер є чітке розуміння , що бідність – це абсолютне зло. Але уряд, держава не можуть дати більше, аніж продукує українська економіка. І Президент тут виконує роль батога, щоб чиновники, урядовці швидше рухались.
«Щоб багаті поділились з бідними» - як ви бачити реалізацію цього прекрасного положення на практиці?
У жодному випадку не відібрати і поділити. Чим це закінчилося 1917 року ми всі добре пам’ятаємо. От у Франції на президентських виборах переміг соціаліст Олланд. Він пообіцяв підвищити податки для багатих. Ось прийнятний варіант.Тобто, тільки через сплату податків. Іншого шліху я не бачу. Багатті повинні платити більші податки, щоб ті, хто не може заробити, жили гідно.
Є паралельний шлях – доброчинність. Відомо, що ви багатьом помагаєте. Зокрема, тим, які не поділяють вашого політичного вибору. Як ви ставитесь, коли кажутьдопомогу беріть, а голосуйте, як серце підкаже.
Правильно говорять.
Є ще одна проблема. Держава витрати на підготовку Львова до Євро понад 7 млрд грн. За оцінкою одного з опозиційних народних депутатів, 50% з цієї суми пішло на «відкати». І так скрізь.Що виходить? Ті порівняно невеликі податки, які платять люди і бізнес, нещадно розкрадаються. Так жодної економіки не вистачить.
Те, що існує проблема страшної корупції в українській владі – це знають всі, це знає увесь світ. Це дуже принижує Україну і загрожує її національній безпеці. Один Президент чи Верховна Рада тут не впораються. Садять, багатьох садять, особливо тепер, але корупції менше не стає. Знову ж таки, це є хвороба цілого суспільства. І політики не повинні пальцями один на одного вказувати, якщо вони відповідальні політики, а повинні людям говорити правду.А правда полягає у тому, що проблема не стільки у тому, хто вимагає хабарі, а тому, хто себе принижує і їх дає. Зокрема, щодо Львова. Якщо би бізнес не погоджувався з таким станом речей, то не було таких «відкатів».
Але мене дуже зачіпають заяви опозиції, яка прагне дискредитувати все те, що було зробленепід час підготовки до Євро-2012. Але ж тут Бог так дав, що отою підготовкою два роки займалися вони, два роки – ми.Чому жопозиція за два роки у Львові так і нічого не збудували. Нам же два роки вистачило. То треба було за два роки все збудувати і вже б не було що красти. Та згадаймо, скільки грошей з міської скарбниці Львова було витрачено начебто на підготовку до Євро за ті два роки. Коли опозиція була при владі. Нічого не зробили. А гроші потрапили. Але я проти того, щоб отак примітивно один на одного лити бруд і ганьбити себе перед усім світом.Схаменімося. Дайте гідно проведемо Євро. Так, заплачено високу ціну. Оті7 млрд грн. можна було використати по-іншому. Але коли питання стояло руба, бути чи не бути Євро в Україні, зокрема у Львові,то слід віддати належне. Ми спромоглися. Отож, давайте проведімо чемпіонам, а потім будемо з’ясовувати стосунки.
Під час з’ясування цих стосунків, хто буде суддями? Загальновідомо, що без незалежної судової системи ні громадянського суспільства, ні ринкової економіки не збудувати. А до наших судів – гори претензій.
Без сумніву, незалежний від інших гілок влади, а головне від грошей та корупції суд – ключовий момент в просуванні України у цивілізований простір.
Ясна річ, що спроби провести судову реформу не дали того результату, на який очікувало суспільство.
Але не тільки влада, в першу чергу Верховна Рада, яка приймає закони про судоустрій, несуть за це відповідальність. Тому що коли суспільство буде продукувати суддів типу Зварича, то жодна влада порядку не наведе.
От розповідають мені про якогось суддю Львівського апеляційного господарського суду. Чоловік бавиться в політику, хоча це не суддівська справа, але чого не зробиш, щоб втриматись на посаді, яка приносить доходи більші, ніж бізнес.
З іншого погляду, отримуючи не таку вже й пристойну платню, чоловік шикує на широку ногу. Взяв би хтось та й проаналізував рішення у справах, що ухвалюють такі судді. Кажуть, що за «зелень» не одного чоловіка пустили з торбою по світу. Однак не хочу гамузом вимазувати брудом усіх суддів, бо серед них багато є порядних і чесних людей, але коли ними керуватимуть такі «марки», то жодні закони не працюватимуть.
А особисто Ви хабарі давали. Скажімо, коли розбудовували ринок «Південний»
Якби давав, то не мав би тих проблем із міською владою Львова, які маю тепер. Я здогадуюсь хто, скільки і кому платить, але це не мій шлях .
Питання, на яке Ви, очевидно, не зможете відповісти: чи йдете на мажоритарні вибори і де. Прогнозують, що Ви таки оберете округ №117 – Франківський район Львова.
Ви вгадали, поки що не зможу відповісти. Я ще не ухвалив рішення з цього приводу. Більше того, я досі навіть не вирішив, чи взагалі йти на вибори.
Тобто, Ви сподіваєтесь на місце у списку.
Щодо списку, то це не я буду вирішувати, це вирішить з’їзд. Хай яке буде рішення, я погоджусь.
Кадрова політика у Львівській області. Якось дивно виглядає, коли активістиПустомитівської районної організації Партії регіонів пікетують Львівську ОДА з вимогою звільнити голову Пустомитівської РДА. Ви ж декларуєте, що у вас ділові стосунки з головою ОДА Михайлом Костюком. Чому не розв’язати проблему по-діловому?
Це вже давня історія.Партійці вважають, що голова району не на своєму місці. Він дискредитує і владу, і Партію регіонів. Я цю думку переповідав і попередньому губернаторові, і теперішньому. Вона не була почута. Я ж не можу партійцям заборонити висловлювати їхню політичну позицію. Ми демократична партія.
Голова Пустомитівської РДА є членом Партії регіонів?
Вже ні.
Чи можете назвати якщо не кандидатів в округах, то хоча б загальних їх попередній перелік.
Ще ні
Хто очолить виборчий штаб Партії регіонів на Львівщині?
Ми плануємо запропонувати цю посаду міському голові Львова Андрієві Садовому. Влада, врятувавши Євро для Львова, врятувала водночас і політичну кар’єру Андрія Івановича, і захистила його від ганьби. До того ж, у нього скалились дуже приятельські стосунки з багатьма високими очільниками партії. Я це можу спостерігати безпосередньо у Києві, де Андрій Іванович подеколи більший регіонал, ніж я. Отож мер Львова має повне моральне право очолити виборчий штаб Партії регіонів у Львові. І це було б чесно До того ж він мене там часто критикує. То хай би на власному прикладі показав, як зробити краще..
Знаєте, Андрій Іванович не один такий. На Львівщині є чимало бізнесменів, які у Києві запобігають ласки у влади, а на місці видають себе за палких борців із цією владою. Пора покласти край цим подвійним стандартам. Така облудлива поведінка не гідна відповідального політика, який себе поважає. Якщо бути чесним, то треба було б сказати: так, ми сьогодні з владою, вона помиляється і заслуговує критики, але іншої влади нема. Натомість отака політична проституція, вона, окрім усього іншого, принижує і деморалізує виборців, які вже нікому не вірять.
Якщо Андрій Іванович не погодиться, то хто?
Ім’я назве керівник центрального виборчого штабу Партії регіонів Андрій Клюєв.
Якими словами Ви б сьогодні звернулись до виборця?
Насамперед вірити в себе, вірити в Бога і вірити в Україну. Бо жодна партія не зробить нас щасливими, якщо ми самі не будемо цього прагнути.
По-друге, бережімо ту стабільність, яку маємо. У Партії регіонів є багато недоліків, але голосувати з мотивацією, аби тільки проти Партії регіонів – це дорога в нікуди. Я також хотів би, щоб опозиція в Україні була сильна і авторитетна. Щоб вона була кращою від влади, щоб пропонувала альтернативні шляхи розвитку держави. Однак, на жаль, нема цього, всі оті клятви, заклинання, обіцянки, які звучать сьогодні, - всього цього ми вже за оті вісім років маємо по горло
Чи визначили Ви для себе які показники: який процент плануєте взяти і на скількох мажоритарних округах маєте намір перемогти?
Якнайбільше, але час покаже. Потім полічимо, скільки мажоритарників увійде у парламентську більшість.
Коли подумки позираєте на те все, що чиниться в країні, що відчуваєте: захоплення, обурення, гнів, надію…?
Скажу максимально щиро – тривогу. Тривогу за те, щоб ми знову не скотилися в хаос. Можливо, багатьом людям не подобається те, що ми маємо сьогодні. Зрештою, і в мене є чимало зауважень, багато що мені не є симпатичним. Але я знаю, що хаос – це найбільша загроза нашій державності.
Гал-інфо.
