Чим унікальна жестова мова і чому її основи слід знати усім громадянам – дізнавалось Гал-інфо.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, станом на лютий 2024 року понад 5% населення світу – або 430 мільйонів людей – потребують реабілітації, щоб усунути втрату слуху, яка викликає інвалідність (включаючи 34 мільйони дітей). За оцінками, до 2050 року понад 700 мільйонів людей матимуть порушення слуху.
Станом на березень 2022 року, на обліку Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю «Українське товариство глухих» перебуває більше 44 тисяч осіб з порушенням слуху. Про це зазначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
“Ми звикли сприймати інформацію через слух, зір, дотик. Якщо людина не чує або не говорить, ми не знаємо, як з нею поспілкуватися, а тому для багатьох це стає приводом зовсім відмовлятися від комунікації. Часто люди з порушеннями слуху опиняються у вакуумі, коли не мають інформації та будь-якої спільної мови з оточенням”, - розповіла Гал-інфо голова Львівського міського відокремленого підрозділу Всеукраїнської асоціації перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю Олена Чернишова.
Перекладач жестової мови Олена Чернишова детальніше розповіла Гал-інфо про унікальність поєднання жестів, міміки, артикуляції та необхідність суспільства володіти базовими знаннями жестової мови.
Формування жестової мови у світі
Першу школу для людей із порушеннями слуху, розповідає Олена Чернишова, відкрили у 1760 році у Франції. Місцевий абат, просвітник Шарль-Мішель де Л’Епе усе своє життя присвятив розвитку жестової мови та роботі з нечуючими дітьми. Проте лише через 2 роки після його смерті, у 1791 р., Національні збори Франції визнали його благодійником, зазначає експертка, і визначили, що на людей з порушеннями слуху теж розповсюджуються права і свободи людини і громадянина, чого раніше не було.
“У давньоєврейському законі нечуюча людина не мала права на майно і шлюб. Дітей з порушеннями слуху в Спарті, як будь-яких дітей, які мали певні порушення, за законом Лікурга скидали зі скелі. Навіть дуже імениті філософи вважали, що глуха людина неспроможна ні мислити, ні пропонувати нові ідеї, ні взагалі жити нормальним життям”, - розповіла пані Олена.
У 1951 році було створено Всесвітню федерацію глухих, яка об’єднує сьогодні понад 130 національних асоціацій. У 1958 ця організація за ініціативи ООН заснувала Міжнародний день глухих, який відзначають в останню неділю вересня. Згодом цей день переріс у Міжнародний тиждень глухих, який триває в останній повний тиждень вересня. А у 2017 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила Міжнародний день жестових мов (23 вересня).
“Для українців визначальний вплив на розвиток проблем зі слухом зараз має війна: майже 70-80% всіх, хто перебуває на передовій, мають порушення слуху. Адже йдеться про травми, постріли, бомбардування”, - зазначила Олена Чернишова.
Доступність в Україні для людей, які мають порушення слуху, сьогодні стає критичною необхідністю, а зростання кількості людей, які володіють жестовою мовою – логічним механізмом інтеграції нечуючих у соціальне життя громади.
Статус жестової мови в Україні
Більшість держав мають свою жестову мову, а приблизно 50 країн навіть затвердили її на державному рівні. Часто на території однієї держави може бути одна словесна мова, але декілька жестових. Або ж навпаки: державних словесних дві-три, а жестова – одна.
Статус української жестової мови та мовні права жестомовних осіб визначено у Законі України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Зокрема, у статті 4 зазначено, що в Україні кожному гарантується право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою.
“Але фактично закон про жестову мову ще не затверджений. Нам би хотілося, щоб вона була всюди, де людина стикається з якимось спілкуванням, аби люди, які мають порушення слуху, були забезпечені інформацією. Адже сьогодні переважна більшість ініціатив надходить від самих перекладачів жестової мови”, - розповіла Гал-інфо Олена Чернишова.
Звичайно, впровадження перекладу жестової мови у всіх сферах соціального життя людини залежить від багатьох факторів: фінансування, кількості перекладачів, сприйняття такої потреби органами влади і суспільством. Проте необхідність впровадження жестової мови в Україні сьогодні є одним з ключових питань для забезпечення реальної інклюзивності в суспільстві.
Асоціативна та лаконічна
Попри те, що в Україні функціонує українська жестова мова, окремим регіонам можуть бути притаманні різні мовні особливості. Пані Олена порівнює таку специфіку жестової мови із діалектами, яких є безліч у різних куточках України.
“У словесній мові ми маємо синоніми, які притаманні для різних регіонів, як-от: “картопля”, “бульба”, “бараболя”. Я сьогодні дізналась про четвертий жест на позначення “кави”! Здавалось, одне слово, але зовсім різні способи подачі”, - пояснила Олена Чернишова.
Слова у жестовій мові можна подавати у різний спосіб. Наприклад, дактильна, або ручна, абетка дозволяє вимовляти кожне слово по літері. Проте також можна використовувати жестові відповідники, які одразу позначають усе слово.
“Вулицю Зелену можна показати словом, яке позначає зелений колір. І ми говоримо двома жестами: “вулиця” і “зелений”. Жестова мова дуже асоціативна, тобто слова показуємо так, як вони виглядають або відчуваються. Наприклад, кішка царапається. Отже, так і показуємо слово “кішка” як царапання. Якщо відчуваємо голод, то вказуємо на живіт, а якщо – хвилювання, то потирання в області діафрагми. Все просто. Жестова мова часто відображає те, про що промовляє”, - розповіла перекладач.
Попри те, що жестова мова є доволі асоціативною та відображає слова так, як вони виглядають або відчуваються, у кожній країні символи на позначення літер та слів відрізняються. Через це люди з порушенням слуху не одразу можуть порозумітися з іноземцями. Також не слід ототожнювати жестову мову з нашими рухами, коли ми намагаємось порозумітись із людьми мови яких ми не знаємо. Адже у такому випадку йдеться лише про мову тіла, яка не є жестовою мовою, хоч деякі рухи і можуть мати у ній відповідники завдяки згаданій раніше асоціативності.
Використовувати абетку не завжди зручно, адже з далекої відстані співрозмовник може не побачити усіх літер та помилитись у тлумаченні слова. У будь-якому випадку завжди важливо пам’ятати, що не потрібно боятись перепитувати, аби повністю правильно отримати та зрозуміти інформацію, відзначила пані Олена.
Використання жестової мови часто супроводжується артикулюванням слів. Це дозволяє більш точно відображати інформацію, особливо якщо людина показує жест, який може мати кілька значень. Проте, як зазначає експерт, не усі люди з порушеннями слуху вміють читати по губах. Цей навик виробляється лише постійною практикою.
Емоційність у жестовій мові
“Часто люди помиляються, коли думають, що жестова мова бідна і має лише один жест на 10 слів. Жестова мова дуже яскрава та багата. Особливо багато на емоційні прояви, які містять глибокий зміст та є простими і зрозумілими”, - пояснила пані Олена.
Жестова мова буває розмовна та калькована, яка передбачає дослівний переклад. Остання у більшості використовується на офіційних заходах, при перекладі доповідей, на телебаченні тощо. Розмовна мова натомість є простішою. Олена Чернишова зазначила, що часто одним жестом можна показати усе речення.
“Як і тексти бувають різні: публіцистичні, наукові, художні, офіційно-ділові, - так і в жестовій мові. Переклад в лікарні чи поліклініці буде відрізнятись від перекладу, який буде на сцені під час якогось концерту чи вистави. Так само буде відрізнятися переклад тематичної лекції від художнього перекладу пісні. Уся різниця в емоційності, підборі слів, подачі”, - пояснила експерт.
Для перекладу під час офіційних заходів немає можливості підбирати синоніми, натомість як художній переклад вимагає креативного підходу перекладача до подачі інформації. Адже у піснях та віршах часто використовують художні звороти, які дослівно перекладати неможливо.
Необхідність вивчення жестової мови
“Уявіть, ви йдете дорогою і вам стало погано. Біля вас поруч йде лише людина, яка має порушення слуху. Як ви йому поясните, що вам потрібна допомога? Або ж дзеркальна ситуація: нечуюча людина проситиме у вас допомогу. Яким чином вам порозумітися?”, - наводить приклади Олена Чернишова, які демонструють необхідність вивчення усіма громадянами жестової мови принаймні на базовому рівні.
Експертка зазначила, що у часі повномасштабної російсько-української війни були ситуації, коли після ракетних ударів працівникам ДСНС доводилось витягувати з-під завалів людей, які мають порушення слуху, надавати їм опісля першу медичну та психологічну допомогу. Для цього рятувальники повинні обов’язково володіти базовими знаннями жестової мови, як і працівники інших служб, які передбачають комунікацію з людьми.
“Тривалий час людям, які мають порушення слуху, нав’язували думку про їхню відокремленість у суспільстві, що про них ніхто не дбає. Через це вони звикли, що їхні інтереси стосуються лише їх. У більшості випадків, якщо виникають незручності або конфлікти, вони не скаржаться, хіба своєму перекладачеві можуть розповісти про все. Пропозиції написати скарги чи звернення відхиляються, бо просто навіть не вірять, що можуть бути якісь зміни”, - розповіла пані Олена.
Перекладач зазначила, що кожна людина має право вибору: до якого ресторану піти, на яку екскурсію, театральну виставу чи на який фільм. Натомість у людей, які мають порушення слуху, такого вибору немає. Вони йдуть туди, де є перекладач жестовою мовою, адже без супроводу їхні відвідини будь-якої установи чи події будуть безрезультатними.
У червні цього року Всеукраїнська асоціація перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю підписала меморандум про співпрацю з громадською організацією “Птаха України”, яка займається наданням психосоціальної підтримки громадянам. У межах співпраці організації розпочали створення відеоматеріалів на медичні теми зі синхронним перекладом жестовою мовою.
Вивчення жестової мови, на думку експерта, слід впроваджувати ще у школах, адже у дитячому віці нова мова засвоюється значно швидше та ефективніше. Окрім цього, створення курсів та додаткових програм із вивчення жестової мови у школах є важливим елементом розвитку в місті інклюзивності. А переклад більшості інформації різного спрямування жестовою мовою зробить наше суспільство ближчим до безбар'єрності.
Підготувала Марічка Твардовська
