Михайло Гладій: Зооветеринарний - це унікальний університет з величезними перспективами

Трохи більше як місяць тому Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.Гжицького отримав нового керівника. Ним став академік Національної академії аграрних наук, відомий на Львівщині громадський та державний діяч Михайло Гладій. Про перші враження та дії на посаді в.о. ректора університету – в інтерв'ю Гал-інфо.

Славу нашому національному університету творили і творять не скандали, а студенти, науковці та викладачі, які виявили принципову позицію, сміливість і відвагу й відстояли природнє право найстарішої в Україні академічної установи ветеринарного профілю на самостійне життя.

Такий університет, з такою історією, з такими досягненнями не мав права пропасти. І я б хотів подякувати студентству, професорсько-викладацькому складу, усій громаді області та міста за збереження Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.Гжицького.

Звичайно, що у цій справі ми відчували постійну підтримку голови Львівської облдержадміністрації Віктора Шемчука, керівництва та депутатів Львівської обласної ради. Принципове рішення Президента України та виважена позиція Міністерства аграрної політки та продовольства дали можливість багатотисячному колективу університету впевнено дивитись у своє майбутнє і розвивати сучасну науку.

Можливо гарантією такої стабільності стала, власне, Ваша особа? Видається, що на Львівщині немає керівника вузу з таким досвідом державногоуправління. Як-не-як Ви були віце-прем´єром, головою парламентського комітету, двічі очолювали обласну адміністрацію. Та й в столиці, напевно, немає жодних владних дверей, які б не відкрились Гладію?!

Ну не перебільшуйте мої можливості (сміється.-авт.)! Так знову склалось у моєму житті, що я опинився у потрібному місці в потрібний час.

У міністерстві були стурбовані ситуацією в університеті, яка все більше заходила в глухий кут. Шукали керівника, який може гарантувати стабільність...

1996 року я захистив кандидатську дисертацію, пізніше докторську, з 2002 року є дійсним членом (академіком) Національної академії аграрних наук, заслужений працівник сільського господарства. Опублікував близько 50 наукових праць.

Понад те, я також закінчив ветеринарний інститут, маю досвід наукової та керівної роботи, певний час був головою Наглядової ради університету ім. С. Гжицького. Тобто цей вищий навчальний заклад не був для мене чужим. Я завжди захоплювався його історією, внеском в зооветеринарну науку. І так повернулась історія і моє життя, що зооветеринарний тепер став, по суті, моїм рідним домом.

Ви вже встигли ознайомитись із його господаркою? Яку спадщину залишили попередники?

Ну анекдоти про попередників нині модно в Україні розповідати. Я ж не оглядаюсь на минуле, а думаю про майбутнє. Сам Гладій не дасть раду в університеті. Мусимо разом з усією нашою академічноюспільнотою примножувати славу львівської школи ветеринарної медицини.

Знаю на 100 відсотків лише одне: зооветеринарний – це унікальний університет з величезними можливостями. Про нас просто призабули. Але ми голосно будемо про себе нагадувати своїми справами й науково-педагогічною працею для всієї Львівщини, Західної України та й країни в цілому.

Власне, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.Гжицького зарекомендував себе як потужний регіональний центр з підготовки фахівців для агропромислового комплексу за 20 напрямами та спеціальностями. На п’яти факультетах університету навчається більше як 6 тисяч студентів. Науково-дослідну та педагогічну діяльність на 36 кафедрах університету забезпечують більше як 400 науково-педагогічних працівників.

Нашою гордістю є професори Степан Гжицький, Володимир Кульчицький, Вацлав Морачевський, Іван Чинченко, Данило Василенко, Галина Звєрєва.

Нині у нас працює понад 50 докторів наук, професорів, академіків. Серед них такі відомі особистості, ветерани університету, як-от, професор, академік Михайло Васильович Демчук, професор Павло Павлович Урбанович, професор Володимир Іванович Завірюха, професор, академік Берко Йосип Миколайович, професор Маслянко Роман Петрович, професори Шаловило Степан, Щербатий Зеновій, Козенко Оксана, професор, академік Володимир Григорович Стояновський та наші молоді вчені доктори наук, професори Володимир Стибель, Василь Стефаник, Любов Слівінська та багато інших.

За місяць, що я працюю на посаді виконуючого обов’язки ректора, вдалось практично ознайомитись з господаркою. Є багато зауважень, але ще більше планів. Мусимо стати університетом європейської рівня не лише на словах, а у всьому. Конкуренція у світі лише зростає. А якісна освіта є сьогодні головним ключем до успіху і кар’єри.

Формула нашого зростання проста й відома, хоча вимагає нелегкої і щоденної праці: постійна самоосвіта та самовдосконалення викладачів гарантують студентам якісний рівень знань і навиків. Засвоївши їх за роки наполегливого навчання, молоді люди стають затребувані на ринку праці й отримують престижну й високооплачувану роботу. В такій спосіб вони роблять добру рекламу своєму рідному університету, збільшуючи число охочих отримати добрі знання і фах.

Все просто, але вимагає несамовитої праці. Бо нарікати можна на все і на всіх. Але краще зробити самому й тішитись з результатів своєї продуктивної праці. Такою є філософія моєї діяльності на усіх посадах, які я обіймав упродовж свого життя.

Таку Вашу позицію поділяють в університеті?

Сподіваюсь, що так. Ми всі пливемо в одному човні. І вигрібати повинні також разом. Робота у владі привчила мене до порядку й організованості, ненавиджу розхлябаності. Якихось різких змін не передбачаю. Хто не витримає навантаження – сам шукатиме легшу роботу. А колектив муситьсправлятись зі своєю великою господаркою успішніше.

Першочергову увагу звертатиму на розвиток навчальної бази та лабораторій. Це дуже важливо. Якщо немає відповідних умов – то важко говорити про підготовку повноцінного спеціаліста. На території університету розташовано 9 навчальних корпусів, чотири студентські гуртожитки, спортивний корпус, маємо у своїй структурі два навчально-науково-виробничі центри в Комарне та Давидові, коледж.

Хочу ще більше активізувати міжнародне співробітництво: закордонний досвід лише примножує наші знання та можливості. Маємо добре налагоджені зв’язки з польськими колегами з Любліна, Кракова, Вроцлава, Варшави, Ольштина, профільними ВНЗ Франції, Латвії, Угорщини, США, Австрії, Канади, здійснюємо обмін студентами.

Нещодавно спільно з нашими колегами з Люблінського природничого університету миотримали грант на створення Ветеринарної Школи передових методів діагностики. Завдяки цьому в нашому університеті повстане супер-сучасна наукова лабораторія. Ми матимемо ультразвукові апарати, мікроскопи, рентген апарати найвищого світового класу. Кращої бази для навчання студентів діагностики та лікуванню тварин, а ніж наша, у нашому регіоні не буде. Передбачений бюджет української сторони становить 740 тисяч євро.

В університеті створений Центр художньої творчості, діє кілька чудових творчих колективів. Маємо 9 музеїв, які займають важливе місце у навчальній та виховній роботі із студентами. Наш університет займає велику площу практично в центрі Львова. Територія досить гарна, з озером. Маю ідею у майбутньому перетворити її у своєрідний парк, з гарними насадженнями та квітами, де залюбки відпочивали б студенти та львів´яни. Діє у нас і відділ сприяння працевлаштуванню студентів і випускників.

До речі, а де працюють Ваші випускники? Не виникає проблем із вступною кампанією?

Вони працюють у багатьох галузях агропромислового комплексу та сільського господарства. А вступна кампанія проходить активно, маємо абітурієнтів з усієї країни. На бакалаврат у нас на одне бюджетне місце претендує майже 4,5 абітурієнти.На біотехнологію взагалі рекорд – 24 особи на місце. На напрям «ветеринарна медицина» маємо 170 бюджетних місць. А заяв вже подано 613, причому 147 осіб подало оригінали документів.

На п’ятьох напрямках з підготовки бакалаврів також подано оригіналів більше, а ніж бюджетних місць. Станом на 22 липня маємо в цілому 2 614 заяв на 571 місце держзамовлення. Хоча до завершення вступної кампанії ще цілий тиждень. До речі, у нас зараз співвідношення поданих оригіналів документів (на бакалавра) до кількості бюджетних місць набагато вище, а ніж у багатьох т.зв. престижних вузах. У нас цей показник складає 61,5 відсотка, а в інших не дотягує й до 40%.

А чи є нині престижною ветеринарна медицина? Як молодь може себе тут реалізувати?

Річ у тому, що у нашому університеті студенти отримують високоякісну освіту, підкріплену серйозними практичними навиками. У спеціалістах ветеринарної медицини існує велика затребуваність. Безробіття нашим випускникам не загрожує.

Сьогодні найбільшими проблемами людства є дві кризи: енергетична та продовольча, яка включає у себе питання якості харчових продуктів. Ми харчуємось продуктами рослинного та тваринного походження. Ось все, що пов’язане із вирощуванням, переробкою та зберіганням цього другого і є об’єктом нашого вивчення та досліджень. Ветеринарний контроль потрібен на всіх етапах відгодовування та споживання. Так, вже немає великих колгоспів. Але сьогодні активно розвиваються фермерські господарства, переробні підприємства, переміщення харчових продуктів через державний кордон, виникають нові загрози інфекційних захворювань серед тварин, птахів та риб. Усе це напряму пов’язано зі здоров´ям та безпекою кожної людини. І саме наші випускники готові брати на себе ці виклики.

Попри кризу, в усіх категоріях господарств Львівської області порівняно з минулим роком зросло поголів’я усіх видів худоби та птиці.Сьогодні маємо лише у нашій області 330 тисяч поголів’я великої рогатої худоби, 356 тисяч свиней, 36 тисяч овець та кіз, майже 12 млн. птиці. А десятки чи сотні тисяч наших домашніх улюбленців: собак, котів, декоративних гризунів, птахів, риб– вони теж вимагають опіки та догляду. Я вже не згадую тут про мисливські господарства і диких тварин, проблеми сказу. Звірі хворіють так само, як і люди. Хто цьому всьому має давати раду? Зрозуміло, що ветеринарний спеціаліст. Тому я спокійно і впевнено дивлюсь у перспективу розвитку нашого університету.

І ні в кого не виникає подальших спокус «відібрати» такий привабливий зоовет?

Не хочу повторюватись – ця тема закрита. На суверенітет нашої академічної спільноти ніхто більше не зазіхатиме. Львівська наукова школа ветеринарії отримала нове дихання й розвиватиметься ще інтенсивніше. Ми були, є і будемо гордістю Львова та України. Повірте, наш колектив зможе це гарантувати. Сьогодні перед нами стоять серйозні завдання із реформування галузі аграрної освіти та науки. Працюємо над ідеєю створення Західного навчального науково-виробничого комплексу. Найголовніше, що є бажання усього колективу університету здійснювати позитивні зміни та повна підтримка наших ідей у профільному міністерстві аграрної політики та продовольства України.

Розмову вів Андрій Болкун.

Довідка.

ГЛАДІЙ Михайло Васильович народився 6 листопада 1952 р. у с. Стрілків Стрийського району Львівської області.

У 1975 р. закінчив Омський державний ветеринарний інститут, отримав кваліфікацію ветеринарного лікаря. З 1975 по 1979 р. працю­вав головним ветеринарним лікарем радгоспу «Венгеровський» Но­восибірської області (Росія). У 1979—1981 рр. — директор зонального риборозплідника «Стрий». З 1981 р. — голова правління колгоспу ім. Леніна Стрийського району, з 1985 р. — директор радгоспу-комбінату «Стрийський» Львівської області.

М. В. Гладій обіймав такі посади: з 1987 р. — генерального дирек­тора Агрокомбінату «Стрий», з 1990 р. — голови Стрийського райви­конкому Львівської області, з 1992 р. — заступника голови Львівської обласної державної адміністрації, з 1996 р. — начальника відділу з пи­тань АПК Кабінету Міністрів України, з 1997 р — голови Львівської обласної державної адміністрації. У 1999 р. — віце-прем'єр-міністр Кабінету Міністрів України і міністр аграрної політики України, з 2001 р. — голова Львівської обласної державної адміністрації, з 2002 р. — депутат Верховної Ради України 4-го і 5-го скликань, з 2009 р. — начальник Південно-західної регіональної служби держав­ного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України і транспорті. З 1996 р. працює за сумісництвом стар­шим науковим співробітником відділу теорії і методології аграрної політики, з 2000 р. — провідний науковий співробітник відділу аграр­ної та соціальної політики, з 2007 р. — головний науковий співробітник відділу ціноутворення та кон'юнктури ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН.

Значним є внесок ученого у реалізацію сучасних наукових досяг­нень щодо докорінної перебудови організаційно-правових форм гос­подарювання, соціально-економічних і земельних відносин на селі.

Ним підготовлено пропозиції до Законів України «Про державний земельний кадастр», «Про оптові ринки сільськогосподарської про­дукції», проекти Законів України «Про розвиток виробництва та спо­живання біологічних палив», «Про органічне виробництво» та ін.

Упродовж 2008 р. діяльність М. В. Гладія на посаді президента ВГО НСПУ, голови наукової спостережної ради Львівської ветеринарної академії зосереджувалася на впровадженні науково обґрунтованих ме­тодів роботи громадських структур у тісній співпраці з сільськими гро­мадами, органами місцевого самоврядування.

Обґрунтовано базові засади функціонування аграрних ринків у мм. Вінниці, Полтаві, Ужгороді, Одесі, Миколаєві.

Визначено наукові методики практичного утворення Європейсько­го фонду розвитку українського села шляхом започаткування співпра­ці з Європейським фондом розвитку польського села та структур Євросоюзу.

Проведено відповідну науково-методичну роботу з підготовки Державної цільової програми підтримки розвитку сільськогосподарських кооперативів на 2009—2015 рр.

Наукові публікації стосуються проблем розвитку громадянського суспільства на селі в період ринкової економіки, ведення сільгоспвиробництва та розвитку сільських територій.

З проблеми реформування сільського господарства М. В. Гладій опублікував 49 наукових праць, з яких 2 одноосібні монографії, узяв участь у підготовці 2 колективних монографій, 7 рекомендацій, мето­дик та методичних рекомендацій. Автор і співавтор 34 пропозицій уря­довим структурам, брав участь у підготовці 46 проектів законів Украї­ни, 14 указів Президента України.

Обрано у 1999 р. членом-кореспондентом УААН, а дійсним членом (академіком) УААН — у 2002 р. зі спеціальності економіка сільського господарства і АПК.

М. В. Гладію присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України. Він є почесним президентом Всеукраїнської громадської організації Національної сільськогосподар­ської палати України.