"Заклопотані західні журналісти не завдають собі зайвої мороки, коли мають потребу щось довідатись про події в Україні. Вони зазирають до Гугла, а там на першій сторінці – новини від "Раши Тудей".
Головний редактор і керівник Української служби американської радіотелекомпанії «Голос Америки» України Мирослава Гонгадзе мала зустріч в університеті «Львівська політехніка». Захід відбувся 30 листопада.
Актовий зал головного корпусу був набитий вщерть студентами та дорослими людьми у пропорцій пів на пів. Розмова вийшла про журналістику на прикладі «Голосу Америки». Запитання здебільшого ставили студенти 1-го і 2-го курсів журналістики «Львівської політехніки», а також учні Малої академії.
Після щирого представлення слово надали Мирославі Гонгадзе. Вона почала з історії «Голосу Америки» (нині це інтернет-видання, телеканал та радіостанція зі штаб-квартирою у Вашингтоні). За її словами, радіокомпанія була створена 1943 року (Вікіпедія подає іншу дату: «Перша передача («Голосу Америки») почалась з прямого ефіру з Німеччини, цей ефір мав назву Stimmen aus America(«Голоси з Америки»), це було 1 лютого 1942 року»).
Головна мета, що тоді стояла перед радіо, – протидія нацистській пропаганді, пізніше – більшовицько-радянській.
У 1947 році «Голос Америки» розпочав мовлення для радянських громадян російською мовою. Того ж року, за словами Мирослави Гонгадзе, відкрили українське мовлення. (Вікіпедія пише: «12 грудня 1949 року «Голос Америки» розпочав мовлення українською на коротких хвилях).
Нині «Голос Америки», за інформацією Мирослави Гонгадзе, веде мовлення 46 мовами і складається з п’яти структур. Зокрема, до структури «Голосу Америки» входить україномовне радіо «Свобода».
Українська служба «Голосу Америки» (теленовини) постає на початку 90-их. (Нині її очолює Мирослава Гонгадзе). У січні 1993 року українське державне телебачення розпочинає трансляцію щотижневого тележурналу «Голосу Америки» «Вікно в Америку». Однак у Вашингтоні тоді запанувала така думка: Союз розпався – будемо закривати мовлення. 31 грудня 2008 року, після понад 59 років в ефірі, «Голос Америки» припинив радіомовлення українською. Далі відбулась Революція гідності, почалася російська-українська війна. Для повноцінного висвітлення подій в Україні був потрібен додатковий ресурс. В Українській службі працювало чи не шість людей. Мирослав Гонгадзе розповіла, що тоді з відповідною пропозицію вони звернулись до керівництва «Голосу Америка». Їм відповіли: «Добре, ми вам поможемо, ми не закриємо Українську службу». Нині Українська служба «Голосу Америки» налічує 23 працівники.
Мирослава Гонгадзе наголосила: на Заході недооцінили складності переходу від тоталітаризму до демократії, панували наївні уявлення. Відтак,тодішнє скорочення мовлення призвело, серед іншого, до того, що через 10-15 років «нішу» англомовного новинного продукту з пострадянського регіону посіла Раша Тудей. (Russia Today – російський багатомовний інформаційний телеканал, головний у світі рупор антиукраїнської і антидемократичної пропаганди).
При цім, за її словами, найбільша проблема у тому, що заклопотані західні журналісти не завдають собі зайвого клопоту, коли, скажімо, мають потребу щось довідатись про події в Україні. Вони зазирають до Гугла, а там на першій сторінці – новини від «Раши Тудей». «Західних журналістів використовують, вони стають інструментом путінської пропаганди», - вважає Мирослава Гонгадзе. Тобто, на її оцінку, Раша Тудей на Заході не стала мейнстримом, але має вплив на широкого читача саме через англомовних журналістів, що «присіли» на цей пропагандистський путінський телеканал. «Захід шукає методи. Як з цим боротися. Але поки що це проблема».
Річ у тому, що пересічний американець, каже Мирослава Гонгадзе, найбільше довіряє свої американським телеканалам – Fox, CNN, ABC, CBS і NBC. Їхні журналісти, одурені Раша Тудей, мимоволі стають ретрансляторами путінської брехні.
За її словами, на Заході вже є розуміння, що це Росія веде війну проти України, однак Раша Тудей, яку в США вже зареєстрували як іноземного агента, має необмежений та необлікований ресурс. А тому їм складно протидіяти.
Також, на думку Мирослави Гонгадзе, станом на сьогодні звичайний американець мало що знає про українсько-російську війну, він далі сприймає Україну через призму Росії, але він точно знає, що Росія – це зло і небезпека. Зокрема, такі оцінки щораз лунають з уст американських конгресменів.
Мирослава Гонгадзе вважає, що нема доброї чи поганої пропаганди, будь-яка – погана. Так вона відповіла на питання, якою має бути проукраїнська пропаганда. Мовляв, найкраща пропаганда – це правда.
Як дошукатись тої правда – працювати з першоджерелами. Залізне правило «Голосу Америки» для правдивої новини – щоб вона була підтверджена, як мінімум, з двох джерел. Важливо читати англомовні джерела, щоб бачити внутрішні події у ширшому контексті. Так би мовити, погляд зовні. Сформувати свій перелік джерел, яким можна довіряти. Не споживати телевізійний фаст-фуд. Порівнювати різні новини про ту саму подію. Мирослава Гонгадзе телевізор майже не дивиться.
Вона вважає, що свобода слова в Україні обмежена. І це об’єктивно, оскільки провідні телеканали та інші ЗМІ належать олігархам. Українські медіа є вільними, але вони не є незалежними. Надію вона покладає, на громадське радіо та на громадське мовлення. Але якщо Українська держава не дасть гроші на створення суспільного телебачення, то ідея буде загублена. Суспільне мовлення мало би стати тим барометром, на який би орієнтувались інші ЗМІ. В США з цензурою не стикалась, коли працювала в ЗМІ в Україні – так. Як протидіяти цензурі на особистому рівні? «Все залежить від межі вашого компромісу». Завжди є вибір – звільнитись. Мирослава Гонгадзе так і робила.
На запитання про відмінність між українською і американською журналістикою, Мирослава Гонгадзе відповіла так. Українські журналісти пишуть нечітко, неясно, все переплутано, факти коментарі, оцінки, особисті враження – все в одній купі. «Пишуть поетично, алегорично, але це робота письменника». «Журналістика базується на фактах, а не на ваших уявленнях про подію». «Відмінність у тому, як ми думаємо». Коли таке читаєш, то іноді неможливо довідатись, що насправді сталося. Тому щоб дізнатись, що діється в Україні, вона послуговується «Голосом Америки», Радіо «Свобода», а також англомовними виданнями.
Як влаштуватися на роботу в «Голос Америки»? Треба мати 5 років стажу і візу США, добре знати англійську, бути журналістом-універсалом – пишеш текст, знімаєш відео, монтуєш його. «У нас люди роблять все». Останнім часом Українська служба взяла на роботу двох журналістів-дівчат з України – з ICTV та з Першого каналу. Кілька українців вже працюють у Російській службі «Голосу Америки», що має значно більше ресурсів, як українська.
Найголовнішим зверненням Мирослави Гонгадзе до студентів «Львівської політехніки» стали слова про те, що ніхто нічого їм в життя не подарує, і що насамперед вони самі відповідальні за своє життя, що все залежить від їхньої волі, знань, наполегливості.
Окрема увага англійській мові – без неї у сучасному світі нічого робити.
Мирослава Гонгадзе намагалась відповідати на всі питання щиро і по суті, без зайвого мудрування. Навіть якщо вони були трохи надумані. Скажімо, на запитання (із радянського минулого) про те, як американська журналістика відображає проблеми молоді, так і сказала: «Поняття не маю».
І ще. Мирослава Гонгадзе родом з Бережан, правник за фахом. Кар’єру журналіста розпочала як особистий перекладач Георгія Гонгадзе – українського журналіста грузинського походження, якого було жорстоко вбито за президента Кучми. Георгій хотів писати про події в Грузії. Але не знав української мови. Замовників вбивства Георгія Гонгадзе досі не названо. Триває нескінченне слідство. Мирослава Гонгадзе вважає себе американським журналістом і почувається в США безпечно.
Віктор Шаповал.
