Потужний суспільний майданний запит на нових політиків та нові політичні практики рік тому призвів до появи кількох політичних проектів, засновниками та учасниками яких виступили молоді активісти «Самооборони Майдану», Люстраційного комітету та ін. Однією із таких партій стала партія «Воля». У спілці з відомішою «Самопоміччю» вона спромоглася провести до складу парламенту кілька власних представників.
І якщо такі постаті, як Єгор Соболєв та Юрій Дерев’янко, не можна назвати геть новими людьми у політиці, то 26-річна Ірина Суслова, що одержала шостий номер в об’єднанні «Самопоміч», ще рік тому була відома вкрай вузькому колу осіб.
Під час недавнього робочого візиту Ірини Суслової до Львівської області журналіст Гал-інфо зустрівся із політиком, щоб не тільки ґрунтовно поговорити про розвиток партії, але й обмінятись думками щодо змін у політиці, успіхах в люстраційній діяльності та боротьбі із корупцією. Безумовно, торкнулись у розмові і теми виходу партії «Воля» з лав «Самопомочі».
Ірино, ваша партія незабаром відзначатиме першу річницю.
Так, 21 червня.
Чого вдалось досягти за цей рік у плані розбудови мережі осередків? Існує думка, що Західна Україна, звідки походить лідер партії Юрій Дерев’янко, є базовим регіоном «Волі».
«Воля» – це майданівська партія, яка створювалася з представників громадськості, тому в ній немає лідера. Вона багатолідерна. Всі стратегічні рішення приймає виключно Національний з’їзд партії, який проводиться не рідше, ніж раз на три місяці. Національний з’їзд своєю чергою делегує повноваження оперативно виконувати прийняті рішення Раді партії, в яку входить п’ять осіб – я, Юрій Дерев’янко, Ольга Галабала, Сергій Таран і Олексій Бонюк.
У нас немає такої системи: що зверху спустили, те знизу виконують. Кожна районна, міська, обласна організація самостійно приймають рішення, які теми порушувати. Допомагати бабусям чи надавати юридичні консультації. Акцентувати на викритті корупційних схем чи проведенні дитячих свят. Більше того, всі рішення, які стосуються формування виборчих списків у міські, районні, сільські, обласні ради, також приймаються на відповідному рівні.
Які амбіції партія має на Львівщині?
Ми тут формуємо команду дуже класних людей, яка складається з люстраторів, майданівців, самооборонівців, свідомих громадян, які готові взяти на себе відповідальність
Я знаю, що це вже не перший ваш приїзд на Львівщину у ролі депутата. З якими завданнями ви завітали цього разу?
Ми проїхали дуже багато районів – Бориславський, Старосамбірський
Чому ці питання не вирішуються на місцевому рівні? На рівні місцевої прокуратури, приміром.
На жаль, змінилися прізвища політиків, які стали на чолі тих чи інших управлінь, відомств, міністерств, але система, як працювала, так і працює. Кругова порука, як діяла, так і діє. Місцеві мери, чиновники, прокурори, правоохоронці, суди покривають одне одного, тому на місцевому рівні це все не рухається.
З Києва можна достукатися?
Зважаючи на те, що за ненадання відповіді депутату Верховної Ради депутат може звернутися до Генеральної прокуратури, я завжди отримую відповідь. Саме тому ми стараємося здійснювати парламентський контроль, і не тільки на Львівщині, звісно.
Але спочатку про Львівщину. Яких результатів вдалось досягнути?
Нам вдалося відсторонити від виконання обов’язків керівника «Галсільлісу», відкрити кримінальне провадження та розпочати досудове розслідування. Державна екологічна інспекція нарахувала збитки, які були завдані державі. Паралельно Державна фінансова інспекція перевіряє фінансову та господарчу діяльність підприємства за весь час, коли ця людина була на посаді. Вона має понести відповідальність за недбале виконання своїх обов’язків. Більше того, ми вимагаємо не тільки притягнути до відповідальності цього керівника, але й призначити на підставі відкритого конкурсу нову особу.
Які ще проблеми ви опрацьовуєте у Львові, у Львівській області?
Я скажу чесно: щодо Львова не було звернень. Але 120 депутатських звернень я відправила по Львівській області.
Передусім це звернення, які стосуються можливого продажу комунального підприємства «Водоканал» у Бориславі, директор якого довів КП до банкрутства. За цих умов облеренго, яке належить ДТЕКу, відключає підприємству за борги світло й фактично змушує міську владу виставити об’єкт під приватизацію. Ми розуміємо, кому належить ДТЕК, і що цей власник так само претендуватиме на «Водоканал». Не можна допустити, аби два стратегічні підприємства, які забезпечують життєдіяльність району, належали людині, яка орієнтується на Російську Федерацію. Ми зупинили цю приватизацію і зараз з’ясовуємо, скільки потрібно грошей, щоб розрахуватися з боргом. Далі будемо спрямовувати звернення до Мінфіну, аби вони посприяли у вирішенні цього питання. Міський бюджет не потягне – там більше, ніж 200 мільйонів гривень.
Крім того, до нас зверталися окремі сільські ради з проханням, щоб їх не об’єднували з іншими громадами. Вони знаходяться в гірській місцевості, й об’єднання фактично унеможливить їхнє існування.
У своєму персональному звіті за півроку роботи в Верховній Раді ви повідомляли, що боретеся з колишніми регіоналами, зокрема, Ківаловим, Калетніком, Мельником. За яким принципом ви обираєте мішені?
Насправді все вийшло випадково. Щодо Ківалова я дала обіцянку ще задовго до виборів, коли ми створювали Люстраційний комітет. Я була разом з Єгором Соболєвим одним із засновників цієї організації, фактично створювала її структуру в країні – не публічно, але організаційно. Ми познайомилися з прекрасними людьми, одеситами, в яких горіли очі. Вони об’єдналися на Майдані, потім створили «Самооборону Одещини». Саме вони казали, що Ківалов має понести відповідальність за розкрадання землі в Одесі. 19 тис. кв. метрів було банально вкрадено через Одеську юридичну академію, почесним президентом якої він був. Тепер ми ухвалили закон, яким позбавили його можливості займати цю посаду.
Який закон?
Зміни до закону про вищу освіту, який дозволяє здійснити люстрацію в освіті. Розумієте, коли я взялась за Ківалова, Мельника, Калетніка, то всі заходились: вона хоче поставити свою людину у той університет! Вона хоче поставити свою людину у цей університет! Потім мені спало на думку: треба написати законопроект, який буде передбачати проведення люстрації в системі освіти, усунення всіх ректорів, що орієнтовані не на благо держави, а на крадіжки, махінації, маніпуляції, продаж. Цей законопроект уже прийнятий 226 голосами й лежить на підписі в президента. Він передбачає, що люди, які підпадають під дію закону про очищення влади, не мають право претендувати на виборні керівні посади у вищих навчальних закладах, балотуватися на посаду ректора.
Більше того, щойно закон був ухвалений, вони придумали нову махінацію, яку, втім, ми теж заблокували. Вони хотіли внести зміни до статуту університетів, щоб стати почесними президентами та почесними ректорами, що давало би змогу їм зберегти вплив. У відповідь ми написали міністру юстиції, який реєструє статути в університеті, написали Квіту (Сергій Квіт, міністр освіти і науки України. – «Гал-інфо») й запобігли цим намірам. І я вам скажу, що це дуже велика перемога, бо корупція починається з освіти. Дитина йде в садочок – мати за неї платить, щоб її туди взяли. Дитина йде до школи – ми заносимо вчителю, щоб він взяв на додаткові заняття. Так дитині з дитинства вкладається розуміння, що корупція – це нормально, й вона відповідно поводиться й в університеті.
Одна з ваших останніх гучних заяв стосувалась корупції на Енергоатомі.
Так, це дуже цікава історія. Я одержала звіт Державної фіскальної інспекції за попередні два роки діяльності Енергоатому. Державне підприємство, яке фактично є монополістом у своїй сфері, отримало збитки у 2014 році в сумі 7,7 мільярдів гривень, що на 2,4 млрд більше, ніж 2013 року – за злочинної влади. Очевидно, працюють якісь схеми, бо підприємство, яке має монополію на постачання кабелів для всіх атомних енергоблоків, реакторів тощо, не може бути збитковим. Але цікаво, що серед договорів Енергоатому були угоди з такою фірмою, як Кабельтехпостач, засновником та директором якої є пан Соловйов. Фірма має статутний капітал 20 тисяч гривень і зареєстрована в звичайній квартирі! Але якимсь дивним чином в неї мали закуповувати кабелі на суму більш ніж 150 млн гривень для планової заміни кабелів на одній із електростанцій. Ми відкрили кримінальне провадження щодо цієї схеми, але вона не єдина. В Енергоатомі є дуже багато схем, які пов’язані з кабелями, ураном, зі складовими, які начебто постачають нам чеські фірми, засновниками яких є росіяни. Ми збираємо документи й подаємо до Генеральної Прокуратури та СБУ. Щодо останньої заяви, то вона стосувалася інформації, що Енергоатом закуповує продукцію в фірми, яка здійснює господарську діяльність на території «днр» і «лнр», тобто фактично фінансує терористів.
Пані Ірино, ви родом з Житомирщини. Уже декілька тижнів активно обговорюється видобуток бурштину…
Це прекрасно. Бурштин. Я все знаю з цієї теми. Я подала 63 правки до законопроекту, який був зареєстрований панами Розенблатом, Дзюбиком і Кривенком. Це колеги-депутати з Житомирщини, які вирішили врегулювати це питання, але врегулювати по-своєму, «по-новому», так би мовити. Вони вирішили створити обласні комунальні підприємства, які будуть монопольно одержувати ліцензію на видобуток, зберігання та транспортування бурштину. Фактично, йдеться про контрольований корупційний інститут, створений на рівні трьох областей для заробітку грошей. Наживатись будуть тепер не тільки бандити, прокурори, міліціонери, а й директор комунального підприємства та кілька осіб в області та на рівні центральної влади.
Які правки ви внесли?
Будь-яка юридична особа має право сплатити кошти, отримати ліцензію у відповідному органі виконавчої влади, укласти угоду на оренду ділянки або купити її й видобувати бурштин. Ліцензія передбачатиме, що ця особа може здійснювати транспортування, видобуток, зберігання бурштину. Вона укладатиме угоду з фірмами чи людьми, які будуть його безпосередньо видобувати.
А чому ви виступаєте за мораторій на приватизацію державних підприємств до 1 січня 2017 року? Приватний власник – ефективніший за державу, хіба ні?
Зрозуміло, але є підприємства, які не можна віддавати під приватизацію. Це, зокрема, Житомирський бронетанковий завод, Львівський бронетанковий завод, припортові заводи. Існує версія, що дефолт на Укрзалізниці оголошено саме для того, щоб можна було до кінця 2015 року внести його до цього ж переліку. Як можна віддавати під приватизацію стратегічно важливі об’єкти? Їх потрібно реанімувати, модернізувати, залучати інвесторів, просити коштів в Європі, аби можна було налагодити власне виробництво важкої техніки. Крім того, не можна проводити приватизацію під час війни. Європейські інвестори не зайдуть сюди з коштами, бо розуміють, що це дуже великий ризик. Іншими словами, стратегічно важливі об’єкти не можуть бути джерелом швидких коштів. Натомість потрібно долати корупційні схеми у медицині, освіті, в правоохоронних органах, в прокуратурі – і в нас з’являться кошти. Врегулювати питання по бурштину. Там мільярди!
Я розумію, що це питання вам ставили, певно, уже десятки разів, але все-таки хочу іще раз його поставити.
Генеральний прокурор?
Ні, я хочу повернутися у ще раніший період – в осінь. Ваша партія мала певну домовленість із «Самопоміччю», ви пройшли до парламенту й буквально за декілька днів вийшли із «Самопомочі», створили окрему групу. Ззовні це виглядало, що об’єдналися із потужною силою, щоб потрапити до Верховної Ради.
Насправді, коли ми об’єднувалися, в нас були політичні домовленості. Нам, як партії, яка мала – незважаючи на тримісячний вік – мережу майданців, люстраторів, просто людей з ідеологічним підґрунтям по всій країні, запропонували створити спільний список і піти разом: експертному середовищу Реанімаційного Пакету Реформ, батальйону «Донбас», людям від «Самопомочі» та людям від партії «Воля». Від партії «Воля» – це я і ще наші п’ятеро людей – Єгор Соболєв, Вікторія Войцицька, Павло Костенко, Андрій Немировський, Іван Мірошниченко.
А Сюмар?
Сюмар у «Народному фронті». Вона вийшла.
Але ж спочатку вона брала участь у перемовинах від партії «Воля».
Вона була на з’їзді, але на стадії перемовин – вже ні. Перемовини вів Єгор Соболєв, Юрій Дерев’янко. Там постійно змінювалися перемовники. Якось так вийшло. Отже, була домовленість, що формується спільний список. Як членів політичної партії «Воля», нас делегували в цей список Національні збори партії. Відбувалося рейтингове голосування, відкриті праймеріз. З’їзд голосував за тих чи інших людей і висував їх за рейтингом. Я взагалі три рази знімала свою кандидатуру з голосування. Я, чесно, не мала на меті йти в парламент. Навіть ніколи про це не думала. Ми створювали Люстраційний комітет, були заряджені ідеєю люстрації, і то реально було надважливо. Але в підсумку вийшло так, що я була другою за рейтингом, першим – Єгор Соболєв, третім – Іван Мирошніченко. Це означало, що я маю бути 13-ю в спільному списку, однак, Єгор помінявся зі мною місцями. Він не хотів бути шостим, каже: «Дорогу – молодим». Зрештою, в разі подолання 5% проходило 14-15 людей, тому це було не принципово.
Щоб обиратись за спільним списком, ми призупинили членство в партії «Воля». Й була домовленість, що після того, як ми пройдемо в парламент, ми увійдемо до фракції «Самопомочі», але створимо своє міжфракційне депутатське об’єднання «Воля». Тобто залишимося у партії «Воля», поновимо членство. Однак, після того, як ми пройшли до парламенту, нам було запропоновано вийти із партії «Воля» й фактично стати просто членами фракції «Самопоміч». Щоб партія «Воля» фактично влилася у «Самопоміч». Але було розуміння, що це (партія «Воля») – не лідерський проект. Не можна просто так маніпулювати людьми й говорити: окей, вчора ви нас відправили у парламент, а сьогодні ми стрункими рядами переходимо до «Самопомочі». То не ті люди. Якщо поспілкуєтеся, то ви зрозумієте. Це самодостатні люди, які мають свої принципи, мають свої позиції. Й вони не можуть брати участь у лідерському проекті.
Партія вирішила залишити свою суб’єктність?
Позачергові Національні збори одразу після виборів прийняли рішення, що партія «Воля» лишається окремим суб’єктом, що вона не вливається в «Самопоміч», що депутати від партії «Воля», як того вимагає закон, вступають у фракцію «Самопоміч», але лишаються в партії «Воля».
А чому це тоді спричинило такий скандал? Не було достатньо ясно домовлено?
Була попередня домовленість, що буде створено групу «Воля». Попередньо це все обговорювалося. Більше того. Ніхто не заборонив, наприклад, входити до групи Семена Семенченка, яка пов’язана з комбатами.
А чому Єгор Соболєв вийшов із партії?
Єгор Соболєв прийняв рішення, що йому буде краще бути керівником комітету. Напевно, так.
Це він пропонував об’єднатись із «Самопоміччю»?
Так. Запропонував на з’їзді, аби партія «Воля» пішла спільними рядами разом із «Самопоміччю», але не отримав підтримку цієї пропозиції. Тому він написав заяву, хоча вона була недоречна, бо членство і так було призупинене. От і все. Можливо, хтось планував створити лідерський проект. Можна дуже багато говорити, але я не Єгор Соболєв і не можу за нього відповідати. Хоча з Єгором Соболєвим я пройшла дуже багато. Ми були у той день, коли відбувався масовий розстріл. Ми з ним разом палили центральний штаб Партії регіонів, ми з ним дуже багато всього пройшли. Ми з ним були з першого дня Люстраційного комітету. Щойно його делегувала Рада Майдану, щоб він був головою Люстраційного комітету, він зателефонував мені, сказав: «Слухай, я ще тут, на Раді Майдану, ти будеш зі мною?» Я кажу: «Друже, я не можу, у мене робота, Боже, я не знаю…» То викликає неприємні враження, чесно.
Ви сказали, що понад усе вас надихала люстраційна діяльність. Минув рік від створення партії. Ви бачите поступ у цьому плані?
Найбільша проблема в реалізації Закону про люстрацію та про очищення влади – це брак політичної волі реалізовувати ці речі. Зрозуміло, що коли ми почистимо відповідно до люстраційних критеріїв всі міністерства, відомства, органи державної влади і проведемо відкритий конкурс на заміщення тих посад, то система почне руйнуватися. Це нікому не зручно. Ті люди, які сьогодні прийшли до влади – так, серед них є нові, але переважну більшість влаштовує те, як працює система. Це стосується й парламентарів, на жаль. У мене, як у людини, яка всередині цього процесу, складається враження, що систему дошліфовують. Працюють над тим, щоб удосконалити. Ніхто не має на меті її руйнувати.
Щоб змінити підхід до політики, треба змінити свідомість громадян. Власне, саме тому ми маємо мотивацію їздити по країні, спілкуватися із людьми. Ми пояснюємо, що безвідповідальна влада починається з безвідповідально
Якщо ж говорити про теперішню ситуацію, то, звичайно, є випадки, коли наші звернення дають результат, а є випадки, коли не дають. Є, наприклад, Звонков – це такий керівник податкової в Кременчузі, якого перевіряємо вже п’ять місяців поспіль й не можемо перевірити. Ми розуміємо, що він уже так подбав про цю перевірку, що просто не знаємо, як із ним бути. Але тут згадуються слова Шевченка. Вони дуже змістовні. «Борітеся – поборете, вам Бог помагає». Все. І ти просто бачиш мету і готовий йти вперед.
Розмову вів Сергій Стуканов.
