Голосування Горбаля за флот – це те саме, якби я у 2005 році у Донецьку перейменував би вулицю Артема на вулицю Степана Бандери. Уявляєте, що було б! - Петро Олійник дав інтерв'ю Гал-інфо.
Петро Олійник – знакова постать не лише для галицького, але й українського політикуму. За 10 років йому вдалося зробити карколомну кар’єру. Міський голова Червонограда, народний депутат України, голова Львівської ОДА, заступник глави Секретаріату Президента України. Це не повний перелік посад, які обіймав Петро Олійник за останні роки. Ім’я цього політика асоціюється з Помаранчевою революцією, рушієм якого була саме Львівщина і саме під проводом Петра Олійника.
Визнання, довіра – усе це в політика було й залишається тепер. Однак, Петру Олійнику довелося пройти і через горнило тяжких випробувань: зрада колег, підлість, підступність, його спіткала тяжка хвороба.
Попри все пан Петро вважає себе щасливою людиною, бо не зважаючи ні на що, він не втратив віри і сповнений оптимізму. А за найбільші свої скарбами тепер має Божу ласку, сімейний затишок, вірних друзів та любов до рідного краю.
- Петре Михайловичу, сьогодні Ви зникли з політичної орбіти. Перестали цікавитися цією темою?
-У мене була онкологічна хвороба, але, дякуючи львівським, київським та австрійським лікарям і насамперед Господу Богу практично вилікувався. Боротьба за життя була важкою, сподіваюся, що все вже закінчилося. Тепер я почуваюся ліпше.
Безумовно, я стежу за подіями в Україні і в нашому регіоні. Якщо Вас цікавить моя думка, то мушу сказати, що нині ситуація у державі дуже критична, вона значно гірша, аніж була 20 років тому. З одного боку, є розчарування людей. З іншого, – до влади прийшли люди, які для укріплення своєї партії технологічно роблять все правильно, утилізувавши на політичному полі всіх конкурентів Сходу та Півдня України. Водночас перші кроки влади абсолютно не сприяють консолідації держави. Як політик Янукович діє блискуче, як Президент – він має великі виклики від українського суспільства. До певної міри Віктора Януковича можна зрозуміти, адже економічна ситуація не проста: борг «Нафтогазу», Пенсійного фонду, наперед зібрані податки і невідшкодовані ПДВ – це 220 мільярдів гривень. Страшна сума! Слід взяти до уваги, що криза також ще не минула. Українські заводи, хімічна промисловість та металургія опинилися в складній ситуації, бо ринки збуту обвалилися, а ціна на газ виросла. За які кошти проводити модернізацію підприємств – теж проблема, що гальмує зростання економіки. Це внутрішні економічнівиклики, що стоять перед Януковичем.
Однак, є ще фактор зовнішній. ЄС має проблеми з євровалютою, криза в Греції, Португалії, Іспанії, Ірландії. Європі зараз не до нас. Їйпотрібний дешевий газ, через те вони й дивляться у бік Росії. Для США – основною загрозою є міжнародний тероризм. І також американцям Росія потрібна як партнер в Іраку, Ірані та Афганістані. Плюс в США обвал власної економіки: іпотечна та фінансова криза цілих галузей економіки. Повірте, що Україна тепер їх мало хвилює.
-З Ваших слів, в Януковича нема іншого виходу як вдаватися до тих кроків, яких він вже зробив в бік Росії?
- За Януковича проголосувало лише 35% виборців, решта були проти. Тому йому слід діяти більш прагматично: прагматично, щоб завоювати більшу підтримку електорату. Що до стосунків з Росією: перебування флоту можна було продовжити на 5 років, ціну на газ міняти не треба, а підвищувати оренду за Чорноморську базу до 2 мільярдів доларів в рік. Чому в нас найнижчі ставки за транзит газу? Їх треба суттєво підвищувати. Якщо б Росія запевнила, що не буде будувати «Північного» і «Південного» потоків, а транзитуватиме газ через українську ГТС, то можна розглядати пропозиції по флоту на триваліший період. Вважаю, що чимало помилок допущено в питаннях «Авіапрому», «Енергоатому» та «Нафтогазу», де в України не лише активи, але й інтелектуальні розробки, патенти та технології. Багато людей розуміють ці помилки. Саме це призводить до протистояння в суспільстві і заважає Януковичу де-факто стати Президентом цілої України.
-Як соратник Президента Ющенка, як один з представників Помаранчевої влади не відчуваєте відповідальності за те, що саме чвари та розбрат вашої команди привели Віктора Януковича до влади?
-Винні всі. І я також. У чварах винні Ющенко, Тимошенко, Олійник та всі політики «помаранчевої» команди. А розбрат та гризню треба було зупинити, а не гратися цим. Давно відома аксіома, коли б’ються двоє, користає третій. Безумовно, що в нас були перешкоди: політична реформа, хвороба Ющенка, яка на початку не дала можливості Президентові працювати на повну потужність. Під час президентських виборів я мав свою позицію: ми повинні бути єдині. До речі, у другому турі перегонів я працював на Тимошенко. Це була моя позиція, яка йшла всупереч позиції Віктора Ющенка. Голосувати «проти всіх» - це означало привести до влади Януковича.
-Сьогодні деякі демократичні сили та громадські організації створили Комітет захисту України. Подібну структуру було створено у часи Помаранчевої революції, і на Львівщині її очолювали саме Ви. Нині ж партія «Наша Україна» не увійшла у до Комітету?
-Я підтримую входження «Нашої України» до Комітету захисту України. Якщо дії центральної ради партії будуть інші, то, переконаний, Львівська обласна організація може мати свою позицію. На Львівщині ми єдині, хто при проведенні акцій, організованих Комітетом, заховав свої партійні прапори. І це правильно. Сьогодні перед нашою державою є серйозні загрози, і політики зобов’язані бути консолідованими, щоб адекватно реагувати на загрози. «Наша Україна» повинна увійти до складу цього комітету. Треба ухвалити відповідне рішення з’їзду або центрального органу партії. Адже справа нині не в Тимошенко, щоб зробити її лідером опозиції, а в Україні, перед якою так гостро стоїть: «БУТИ ЧИ НЕ БУТИ!».
-Яка ваша думка – чи вдасться Комітету захисту Україниефективно діяти, чи зможе він зорганізувати людей, як це було майже 6 років тому? Яка основна мета – усунути Януковича від влади?
-Насправді, нині дещо інша ситуація. Не треба забирати у Януковича владу, слід зробити такий тиск на нього, щоби він мав аргументи переглянути угоди з Росією. Коли 30 мільйонів населення, яке проживає в Центральній та Західній Україні буде тиснути і вимагати, глава держави буде змушений йти на їхні умови, бо саме тиск нації робить Президента адекватним. Керівник країни мусить рахуватися з думкою народу і це потрібно насамперед Віктору Януковичу та українській державі.
Що ж стосується економічних то фінансових питань державної ваги, то влада і опозиції повинні бути спільниками. Вони мають не допустити обвалу економіки, а навпаки вивести її з кризи.
Ми маємо розуміти, що Янукович прийшов до влади на п’ять років. А національно-демократичним силам треба все зробити, аби в 2012 році поміняти політичні еліти у Верховній Раді. Бо де-юре ми живемо в парламентсько-президентській державі, а де-факто в президентській, де всі гілки влади зосереджені в одних руках. Коаліція «тушок», дискредитований Конституційний суд, «ручний» уряд, як ніколи слабка опозиція – ось що ми маємо на сьогодні. Тому найперше – треба об’єднатися, по-друге, – чітко відділити економіку від політики і почати діяти адекватно – парламентськими методами, вуличними акціями непокори, об’єднаннями впливових громадських діячів, об’єктивними засобами масової інформації. Той, хто нині розмахує не державним, а партійним прапором – зрадник.
-Ваше звільнення з посади голови Львівськоїоблдержадміністрації трохи утаємничене. Скажіть, Ви пішли через хворобу чи були інші причини?
-Після операції я проходив ще важкий курс лікування, п’ятий за рахунком, залишався ще один курс хіміотерапії. Але, як не дивно, був доволі сильним і практично ніхто не знав про мою хворобу. Здавалося, що вже все позаду.
Повернувшись до роботи, відчув неадекватне ставлення й дії щодо до мене з боку певних чільників з Києва, без моєї згоди в області розпочалися кадрові зміни. Мені готували роль такого собі «хлопчика для биття», який ні на що не впливає і не реагує. На мене почався тиск, компрометація. Я вирішив розставити крапки над «і», але, зайшовши в Секретаріат Президента, зрозумів, що ставлення до мене невідповідне. Тому я подав у відставку, бо, по суті, мені перешкоджали виконувати функції керівника облдержадміністрації. І як показало подальше життя, зробив правильно, бо онкологічна хвороба загострювалася.З посади я пішов не через недугу, а через інтриги певних чільників Президентського оточення.
-Чи знав про ці речі Віктор Ющенко?
-Я не доповідав про це Віктору Андрійовичу, бо вважав, що Президент повинен вирішувати глобальніші проблеми, а не займатися чиїмись інтригами. Думаю, про ситуацію навколо мене Президента інформували представники його секретаріату. Згодом, як ви знаєте, я працював в Секретаріаті Президента. І дуже про це шкодую. Це була моя помилка.Адже тоді, незважаючи на стан мого здоров’я, а вже було відомо про хворобу широкому колу, на мене знову почалися «брудні» атаки, були звинувачення щодо справи Ігоря Зварича. Тому я пішов геть. Недуга ще більше почала прогресувати… Навіть не хочу про це далі говорити. Нехай це буде на сумлінні тих людей, які так зі мною вчинили. Бог їм суддя…
-Вибачте, але у справі Зварича Вам закидали досить серйозні звинувачення. Принаймні, неофіційно…
-Смішні речі. У 2008 році Зваричу, мабуть, приснилося, що в жовтні 2007 року в моєму кабінеті він мені щось передавав, натякаючи на хабар. Суцільна брехня! У жовтні я перебував у лікарні, де мені робили операцію. Я немаю жодного стосунку до призначення Зварича, бо, разом із головами адміністрацій восьми областей Західної України, подавав на посаду голови суду іншу кандидатуру. Подання було зроблене на Котика Зенона Дмитровича. Чому і хто цей наш лист проігнорував - я не знаю. Також не беруся говорити про вину Ігоря Зварича, хай це зробить суд. Хто подав на призначення Зварича? Хто передав землі на території Львівської області, навколо яких була війна з Академією наук України, – це на їхній совісті. Насправді вартість тої землі на той час становила 90 мільйонів доларів. Фінансові та кримінальні угрупування розпочали війну за цю землю. Дії були жорсткими і дійшло до того, що голова райдержадміністрації, по моїй команді, змушений був перебувати поза Львівською областю, лікувався, щоби не потрапити в жорна криміналу. Наголошую, що я, як керівник облдержадміністрації, воював за те, що землю лишити в Академії.
-Чимало людей Вашої команди, які колись так активно відстоювали ідеали Помаранчевої революції нині активно скерували свої погляди у бік нової влади…
-Шкодую, що ці люди так себе поводять. У 2005 році, коли я підбирав команду було непросто, адже треба було змінити обличчя влади та підходи до роботи. Чи були у мене помилки? Так? були! Не стратегічні, але були. Мені сумно говорити про те, що в багатьох чиновників домінує такий «інститут» як кишеня. І фактично вони борються не просто за владу, а за свій меркантильний інтерес, який можна вдовольнити, маючи владу. Це нещасні люди… Мені їх шкода. Я багато пережив, за останні три роки двічі дивився в очі смерті, а тому переконаний: найбільше щастя людини – жити у злагоді із собою, не ховати погляд. Я, наприклад, ходжу без охорони, на вулиці спілкуюся як із знаковими, так і з простими людьми. Я не переховуюся, мені нічого приховувати, бо не лукавив. Я був послідовним і пройшов шлях від початку до кінця, був з Ющенком і «Нашою Україною» і залишаюся там, я боровся за принципи демократії і надалі залишаюся на цій позиції. Журналісти ніколи мене не шкодували. І хоч як не було образливо, я ніколи не засуджував ЗМІ, бо вони мають право критикувати владу.
-Як Ви оцінюєте своє перебування на посаді голови облдержадміністрації, адже багато із запланованого так і не було реалізовано?
-Найперше, ми повернули довіру інвесторів. Коли я прийшов на посаду, було 40 мільйонів гривень інвестицій, коли залишав – 350 мільйонів. Сума збільшилася у шість разів. Ми втричі збільшили бюджет області, в два з половиною рази – надходження в область з державногобюджету, втричі були збільшені депозити населення, повністю ліквідували заборгованість із виплатою заробітної плати. Було активізовано діяльність будинків сімейного типу. Були також глобальні речі в гуманітарній сфері. Це Павлокома, коли Президент Польщі попросив вибачення перед українським народом, а також відновлення пам’яті про Михайла Вербицького у Млинах… У Львівській області я намагався зупинити глобальну корупцію, всупереч волі чиновників «зверху». Один лише приклад, про який писала преса. З допомогою керівникамитниці було зупинено 14 ешелонів контрабандного м’яса.
Безумовно, було багато хороших справ і показників у роботі. Але, напевно, я був неадекватний, коли дозволяв окремим політикам руйнувати єдність. Згадайте, як мене нищівно критикували на сесіях обласної ради. Тоді різниці у поглядах на політику не було. А чого хотіли – хотіли посад! Через те, що ми билися за посади, ми й привели до влади тих, проти яких ще вчора виступали.
-Які поради як колишній чільник області Ви дали б нинішньому губернатору?
-Василь Горбаль мусить знайти порозуміння з елітами області: політичними діячами, вченими, громадськими діячами. Бо за будь-якої влади в усі часи керівники розуміли, що є Відень, Москва, Варшава, Берлін, але є – Галичина. Треба враховувати настрої у краї, навчитися захищати інтереси своїх людей, вміти балансувати між центром і територією. Не можна жити за прикладом «свій серед чужих». Про мене, було б правильно, якби Василь Горбаль аргументовано пояснив це Віктору Януковичу і всупереч позиції Галичини не голосував би за продовження перебування Чорноморського флоту Росії. Але Василь Михайлович цього не зробив, що стало його першою ключовою помилкою. Голосування Горбаля за флот – це те саме, якби я у 2005 році у Донецьку перейменував би вулицю Артема на вулицю Степана Бандери. Уявляєте, що було б!
-Петре Михайловичу, якби була така можливість, чи стали б Ви керівником Львівщини вдруге?
-Найкомфортніше я почував себе у Червонограді, на посаді міського голови. Прийнявши економіку міста фактично зруйнованою, без води, каналізації та зарплат, за два роки ці питання були вирішені. Це був найкращий період мого життя. Отримував задоволення від роботи, коли був народним депутатом, керівником штабу Ющенка, чого не можу сказати про посаду голови облдержадміністрації. Я ніколи не хотів би бути губернатором Львівської області і вважаю, що це перегорнута сторінка.
-Чому?!
-Можливо, я ще не знаю відповідь на це питання, але відповідь вже давно має моя родина, дружина та донька. Посада губернатора – це найбільша помилка у моєму житті. Стресові ситуації, які я пережив в останні роки, напевно, і спричинили мою затяжну хворобу. Можливо, Віктор Андрійович і вчинив правильно, призначивши мене на посаду керівника Львівщини, оскільки іншої кандидатури не було, але щастя мені ця посада не принесла. На жаль, у Львівській області, політичні партії займаються самоїдством. Корпоративні фінансові інтереси окремих кланів є понад усе, тому у цьому регіоні працювати важко. З іншого боку, я отримував підтримку громади.
-Останнє питання, корупція при владі. Кожного разу при зміні виконавчої структури постає це питання. Як екс-голова облдержадміністрації, що можете відповісти?
-Кладу руку на серце, що посадами не торгував. Після президентський виборів, я провів політичні переговори з усіма політичними силами на Львівщині, які підтримували Віктора Ющенка і на 90% владу в районах отримали люди, котрі були керівники кампанії Ющенка. Вважав, це правильним, бо люди, які, образно кажучи, ризикували головою за справу – самі себе зробили і мають моральне право займати посади. На посаду керівника податкової адміністрації області я запропонував свого соратника пана Хилюка. Іми показали усім, що корупцію можна зупинити. З квітня 2005 долютого 2008 року, по суті, було припинено «відкати» з ПДВ. А загальна сума «відкатів» в області на той час становила не багато – не мало 1 мільярд гривень, що становило 10% від загальної суми ПДВ! Мої слова можуть підтвердити підприємці Львівщини, котрі стикалися із цим.
Власне, за час моє каденції як голови ОДА вдалося зробити багато позитивного. Головне, те, що людей призначали на посади без хабарів.
Ви розумієте, коли людина дає хабар, перша думка у неї – як «відбити» гроші. А те, що корупція процвітає у вищих ешелонах влади, вже не є таємницею. І те, що у Верховну Раду заходять за гроші, – це теж правда! Що у парламенті купують закони – правда! Що Верховна Рада є центром корупції – правда! Далі корупція розростається по всій вертикалі влади і накриває усю державу – це також правда! Тому реформи вкрай необхідні, бо риба таки гниє з голови!
-Дякую за розмову і щиро бажаю Вам здоров’я!
-Дякую Вам, того ж самого зичу усім галичанам! Я народився в Сибіру, куди були репресовані мої батьки, я знаю ціну свободі і незалежності, я люблю свою країну і вірю у наше спільне сильне і заможне майбутнє!
Розмову вів Іван ХАС.
