Повномасштабна війна актуалізувала питання забезпечення психологічною допомогою військовослужбовців.
З початком російсько-української війни у 2014 році питання надання психологічної допомоги військовим стало одним із викликів, із яким зіткнулось українське суспільство. Адже саме психоемоційна підтримка воїнів забезпечує їхню боєздатність на лінії зіткнення, а згодом і реабілітацію після повернення з фронту. Розгортання повномасштабної війни у 2022 році ще більш поглибило питання розвитку механізмів психологічної підтримки наших Захисників та Захисниць.
Координаторка Кризової психологічної служби Львова, травматерапевтка Оксана Наконечна під час круглого столу у Львівському будинку офіцерів відзначила, що за загальною статистикою після війни 20% українців, які пережили травматичний досвід, матимуть ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), ще у 20% буде достатньо власних внутрішніх та зовнішніх ресурсів, аби впоратись із наслідками війни. Натомість 60% матимуть інші розлади різного ступеня вираженості.
– Травматична подія має чіткі ознаки: відбувається несподівано, має руйнівну силу; передбачає небезпеку для життя або здоров'я власного чи інших; триває певний час; викликає відчуття безпорадності та безсилля. Якщо людина не переживала такої події, проте перебувала у перманентному стресі, то це також спричинятиме певні розлади, але ми тоді не говоримо про травматичні переживання. Тоді ПТСР не діагностують, бо немає повного спектра симптоматики, але у людини можуть бути інші проблеми, як-от: тривожні розлади, депресія, соматизація, - розповіла Оксана Наконечна.
Найчастіше військовослужбовці звертаються до психологічних служб саме через наявність посттравматичних симптомів: розлади сну; страшні сни про події, що сталися; потреба уникати інших людей; полохливість; муки совісті, відчуття провини; фізичне напруження тощо. Проте, як зазначила травматерапевтка, муки совісті часто мають відношення не лише до ПТСР, але й до моральної травми, про яку почали говорити більше з початком повномасштабного вторгнення. Це зумовлено, зокрема, тим, що стало більше військових, з якими працюють за протоколами роботи з ПТСР, проте у процесі терапії не усі техніки спрацьовують. Тоді стає зрозуміло, що у людини є щось інше, окрім ПТСР.
– Моральна травма може виникнути, коли людина стикається з грубими, масивними порушеннями різних моральних засад і цінностей, з якими вона прожила до цього все життя. Йдеться про вбивство, знущання над людьми. Солдат може як бути свідком таких подій, так і сам вчиняти такі дії, – зазначила експертка.
Оксана Наконечна представляє асоціацію EMDR Україна, яка використовує однойменну техніку травматерапії. Eye Movement Desensibilization and Reprocessing (EMDR) перекладається як десенсибілізація та репроцесуалізація (опрацювання травми) з допомогою руху очима. Як пояснює експертка, концепція цього методу полягає в опрацюванні неадаптивно збереженої інформації про травматичні події, яка досі може викликати посттравматичні симптоми. EMDR допомагає знову активувати спогади з минулого, їх переробити і вже зберегти в адаптивному вигляді у нейронній мережі. “Тобто психіка в сьогоденні переробляє ту інформацію, яка застрягла з минулого”, - пояснила Оксана Наконечна.
У методі EMDR опрацювання травми відбувається одночасно через згадування травматичних подій з минулого та послідовну стимуляцію різних півкуль мозку за допомогою тілесних прийомів. Пацієнт може слідкувати за рухом руки терапевта вправо-вліво, відчувати почергові дотики до лівої/правої долоні; використовують також аудіостимуляцію. Це дозволяє зменшити інтенсивність емоційного досвіду, обробити його та адаптувати.
Проте не кожну травматичну подію, яку пережив військовий, доводиться опрацьовувати із психотерапевтами чи психологами. Адже є ті ситуації, із якими психіка ветерана змогла впоратись. Важливо також, зазначила експертка, що робота з військовослужбовцями, які ще перебувають на лінії зіткнення, і тими, хто вже повернувся з фронту, відрізняється.
– Людина, яка вже демобілізувалась, має адаптуватись до звичайного життя і вийти з постійного стану “бий або біжи”, у якому вимушено перебуває на фронті. Натомість коли людина ще перебуває на лінії бойового зіткнення, не можна вимикати таку реакцію організму на загрозу. Тоді психолог повинен працювати на ресурс військового, стабілізовувати його, аби він міг продовжувати виконувати свої обов’язки, – пояснила Оксана Наконечна.
За словами травматерапевтки, у часі війни люди навчились звертатись по допомогу до психологів та психотерапевтів, які також вже фахово працювати з психологічними травмами, зокрема посттравматичним стресовим розладом, бойовим стресом та моральною травмою, про які до війни говорили мало. Водночас через стигматизацію психологічної допомоги, яка залишається у суспільстві, важливою, на думку пані Оксани, є психоедукація.
– Треба говорити, пояснювати: якщо з нами стаються жахливі, травматичні події, то кожен з нас може отримати психологічну травму, незалежно від того, чи ми сильні й витривалі, чи раніше ніколи зброю в руках не тримали. Психіка у кожного може постраждати. Неможливо передбачити, хто матиме ПТСР, а хто ні. Так, можна давати певні прогнози, проте вони не будуть стовідсотковими, - розповіла експертка.
Здатність людської психіки переживати травматичні події та адекватно їх опрацьовувати залежить від багатьох факторів. Наприклад, ізраїльські психологи розробили модель подолання стресу Basic PH та вивели відповідну теорію. Вона полягає у тому, що людська психіка сприймає й обробляє інформацію через шість механізмів: віру, переконання (Belief), емоції (Affect and emotion); соціальні зв’язки (Social); уяву (Imagination); когнітивну сферу, думки (Cognition); фізичну активність (Physiology and activities).
– Вплив і наслідки травматичної події часто залежать від того, як багато працює цих ресурсних каналів. Має значення також попередній досвід. Наприклад, якщо людина вже була в армії раніше, то вона швидше знатиме, чого очікувати, які існують правила, швидше адаптується до обставин. Але все одно це не є захистом від ПТСР, адже залежить усе також і від того, які саме події переживе військовий/військова, - відзначила експертка.
Поширеною проблемою сьогодні є залежність від алкоголю, яка може з’являтись чи посилюватись у військових, адже є найпростішим та найдоступнішим способом розслабитись.У такій ситуації під час терапії психологу важливо передусім визначити, чи людина зловживала спиртним до того, як пішла воювати, чи це стало наслідком участі у бойових діях. “Тому що якщо людина вживала до служби, то це швидше йдеться про залежність і треба лікувати її. Натомість якщо людина почала пити після того, як пережила ці травматичні події, то це може бути симптомом посттравматичного стану”, – пояснила Оксана Наконечна.
Загалом залежність може посилюватися на війні, а може навпаки слабшати. Так само, до речі, і з сексуальною сферою: лібідо може як підвищуватися, так і зовсім знижуватись до нуля, зазначає експертка.
Психологічну реабілітацію військовим можуть забезпечувати як нові заняття та захоплення, так і ті хобі, якими вони були зацікавлені до служби. Це дозволяє розслаблятись та скидати напругу. “Часто рекомендують ветеранам бігати. Просто бігати до виснаження. Саме через фізичні вправи можна скидати цю надлишкову напругу, підвищений рівень стресу, із яким вони повертаються. У першу чергу під час роботи з військовими цей рівень важливо внормувати”, - додала травматерапевтка.
Важливим для відновлення Захисників і Захисниць є оточення, у яке вони повертаються. Адже після тривалого перебування у стресових обставинах визначальною у процесі реабілітації є саме комунікація, яка може стабілізувати емоційний стан військовослужбовця.
– Коли вони повертаються, то їм легше буде відновитися, перейти до звичайного життя, коли буде оточення, яке їх розуміє та підтримує; коли є люди, які розуміють, що ці проблеми спричинила війна. Часто кажуть, що військові, які повертаються, повинні адаптуватися. Нічого вони не повинні! Саме на наших плечах лежить відповідальність, аби створити таку атмосферу та спільноту, аби вони після повернення отримували підтримку. Це допомагатиме їм вмикати власні внутрішні ресурси, аби швидше виходити із посттравматичного стану, - наголосила Оксана Наконечна.
Марічка Твардовська
