Чому рекордні врожаї починають гнити на полях
Торішня травнева посуха лякала не лише аграріїв колоссям, яке обсипалося, але й населення - звучними повсюдними заявами про значні втрати врожаю, дефіцит зерна й наступне подорожчання хліба. Пару місяців по тому виявилося, що апокаліпсис зернового господарства відкладається - хлібороби все-таки зібрали 29 млн. т зерна, що, втім, не набагато менше, ніж у попередні сім років.
Цього року погода для пшениці випала райська. Задоволені чиновники аграрного міністерства хваляться фермерами, які от-от зберуть максимальний за останні роки врожай зерна в 40 млн. тонн. Сама прем'єр Юлія Тимошенко вважає, що селяни можуть і більше, очікуючи від них усі 58,6 млн. тонн. «Ми можемо мати до двох разів більший урожай, ніж торік», - запевняє вона.
Ці райдужні прогнози чиновників затьмарюють тільки слабкі заперечення самих хліборобів. Наприкінці минулого тижня Українська аграрна конфедерація заявила, що побоюється нестачі палива, техніки та елеваторів. Усе це, вкупі зі старими технологіями українських аграріїв, може призвести до втрат 25-35% зерна й дорівняти рекордний урожай цього року до невдалого торішнього.
ЧАС ВІД ЧАСУ
Щорічно українці засівають зерновими культурами приблизно однакові площі. При цьому валовий збір рік від року може відрізнятися на мільйони тонн. Наприклад, якщо в 1990-му Україна з площі 14,6 млн. га зібрала 51 млн. т зерна, то в 2007 р. вже з 15,2 млн. га було зібрано тільки 29,3 млн. тонн. Умови, в яких працюють українські аграрії, залишаються тими ж. Тому кількість зібраного зерна в країні скоріше залежить від випадку, ніж від зусиль селян.
Цього року щасливим випадком, який дозволив розраховувати на зернові рекорди, стала погода. Вона ж і порушила ці плани. Сонце й відсутність дощів призвели до того, що жнива стартували раніше, ніж звичайно. Причому почалася вона відразу по всій країні, що нехарактерно для України.
Зазвичай першим зерно збирали на півдні, потім поступово воно дозрівало в північних областях. Вічно дефіцитну техніку для збирання переміщали з півдня на північ. А розрив між початком збирання в південних і північних областях зазвичай становив 2-з тижні.
«Цього року робити такі маневри технікою буде складно, адже збирають скрізь одночасно» , - розповідає Василь Мелеш, власник фермерського господарства «Коник» на Західній Україні. «Часова різниця складе близько тижня», - доповнює президент «Української аграрної конфедерації» Леонід Козаченко, побоюючись, що аграріям може просто не вистачити техніки.
Одноденна затримка у збиранні призводить до втрати 5 ц зерна з 1 га: якщо погода жарка - зерно обсипається й пересушується, погіршуються його якісні показники, якщо залили дощі - зерно гниє, оскільки техніка не може вийти в поле. «Згідно з технологією збирання зерна, її треба встигати проводити за два тижні» , - каже керівник групи експертів «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. В Україні ж збирання затягається мінімум на 4 тижні, а зазвичай і довше, стверджує експерт.
КАМ'ЯНИЙ ВІК
Комбайнів у господарствах бракує, ті, що на полях - вітчизняні «Дони й «Ниви» - давно просяться в музей. «Забезпеченість аграріїв гарною імпортною технікою, за нашими оцінками, становить 30%», - описують ситуацію директор донецької філії ДП «Райз-Агротехніка» Сергій Степанов.
Із кожного зібраного гектара «дони» і «ниви» втрачають 4-5 Ц зерна. «У Німеччині один комбайн може за день зібрати 5О-бо га, а наш - максимум 35 га», - зітхає Мелеш. Німці 540 га (саме стільки в закарпатського фермера засіяно зерном) збирають за 48 годин, а українці - за тиждень, наводить приклад аграрій.
За словами Степанова, обсяги продажу імпортної техніки, порівняно з аналогічним періодом минулого року, збільшилися на 30%. «Фермери все-таки повільно, але міняють технологію й техніку», - каже він. їхня повільність пояснюється дорожнечею американських комбайнів, середня ціна яких становить $70-90 тис. У США техніка дешевша, але привезти її в Україну коштує багатьох турбот: тільки розмитнення додає до вартості близько 33-40%.
ВІДКОЛОСКИ ВРОЖАЮ
«Елеватори і зердосховища заповнені зерном урожаю 2007 року. В аграріїв немає вагонів, аби перевезти зерно», - розповідає директор «Фумігаційної асоціації» Тамара Подберезняк. Торішня заборона на експорт зерна зробила свою справу. Після вступу в СОТ усі заборони були зняті, але замість цього виник дефіцит вагонів, через що хліб не може відправитися в порти і звільнити місце для нового врожаю. «Якщо раніше в цей час на внутрішньому ринку активно укладалися контракти, визначалися умови й ціни зберігання, то зараз затишок, - каже представник компанії «Адоніс-Південь», яка займається купівлею і продажем зерна на внутрішньому ринку. - Принаймні, в нас у Центральній Україні така ситуація».
Ірина Порецька, «24»
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ