В історію, що сталася з львів’янином Володимиром Аверіним, важко повірити. Чотири з половиною роки тому спритні ділки-забудовники, споруджуючи багатоквартирний будинок, розграбували і знесли особняк його дочки. Збитків було завдано майже на мільйон гривень. Однак прокуратура і міліція цей зухвалий злочин не розслідували досі.
Прийшов до свого обійстя, а там – «чисте поле»
Весь минулий рік Володимир Аверін писав скарги про правоохоронне беззаконня, доказуючи, що розслідування його справи працівники міліції та прокуратури саботують умисно. І що робиться це для того, щоб приховати злочин посадових осіб двох сумнівних організацій -ТзОВ «Львівжитлокомплекс» та ПП «Львів-Металбуд», які, за його словами, організували грабунок і знищення особняка на вулиці Шевченка, 348а.
- Цей будинок, площею 53,4 квадратних метра, я придбав у 2004 році.- розповідає Володимир Аверін. Через два роки подарував свою власність дочці. Оскільки приміщення потребувало ремонту, його вирішили тимчасово використовувати для підприємницької діяльності – як склад для комп’ютерних товарів. Все було нормально до тих пір, поки по сусідству, по вулиці Річицька, 9 ТзОВ «Львівжитлокомплекс» та ПП «Львів-Металбуд» не почали споруджувати багатоквартирний будинок – житло для молодих сімей.
Спочатку була невдала спроба знищити наш будинок шляхом підпалу. Також мене намагалися залякати фізичною розправою, щоб заволодіти документацією на будинок. Напад трапився 27 січня 2009 року: на вулиці мене «підкараулило» троє невідомих молодих чоловіків. Однак нападники тоді «перестаралися» – від нанесеного удару (після якого в мене був зламаний ніс і струс мозку) я знепритомнів. Отож, досягти своєї мети – розпитати за документи, залякати - вони не змогли. Потім трапилося проникнення в будинок, під час якого було скоєно крадіжку майна.
Найбільш зухвалий злочин було скоєно, коли будівництво багатоповерхівки йшло повним ходом і вже було збудовано три поверхи – на відстані п’яти метрів від нашого будинку…«Чисте поле» на місці особняка і гаражу я застав 7 червня 2010 року, коли навідався до свого обійстя. Уявіть мій стан. Вартість будинку, згідно незалежної оцінки, яка була проведена в 2007 році, складала 60 тисяч доларів США. В будівлі також знаходилося майно, взяте згідно договорів на зберігання - на суму майже 300 тисяч гривень.У цей же день миподали заяву в прокуратуру Шевченківського району.
Чужу будівлю зніс, бо заважала…
За словами Володимира Аверіна, рішення про порушення кримінальної справи прокуратура прийняла без зволікань. Однак, як згодом з’ясувалося,головним і єдиним фігурантом цієї справи став менеджер ТзОВ ««Львівжитлокомплекс» Віктор Макарчук, якого звинуватили в перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (за ч.3 ст. 365 КК України). І хоча те, що напрацювало слідство, виглядало, м’яко кажучи, несерйозно, обвинувальний висновок районний прокурор затвердив і справу скерували до Шевченківського райсуду для розгляду по суті.
Що це були за матеріали? За основу обвинувального висновку слідство взяло покази Макарчука, який повністю визнав свою вину та заявив, що рішення про знесення «нежитлової споруди» за адресою: вулиця Шевченка, 348 а прийняв одноосібно, «оскільки даний будинок заважав веденню належного будівництва будинку по вул. Річицькій, 9». Після цього, «вболіваючи за справу будівництва», він поїхав на Галицьке перехрестя у м. Львові, знайшов там екскаватор і незнайомого водія, який погодився за два дні знести одноповерхову будівлю. Винагородою за цю роботу «виступили» матеріали із розібраної будівлі…
В суді «напрацювання» прокурорського слідства Володимир Аверін розбив в пух і прах та звернувся до суду з клопотанням про скерування справи на додаткове розслідування – «у зв’язку з неповнотою та необ’єктивністю досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні».
– У першу чергу я звернув увагу на те, що досудове слідство навіть не намагалося з’ясувати, як надавалися погодження та дозволи на будівництво багатоповерхівки на вулиці Річицька, 9, – розповідає Володимир Аверін. – Щоне було встановлено, коли саме, яким способом і ким було знесено наш будинок. Так само, як не встановлено коли, ким і яким чином було вивезено залишки будівлі, майно, яке там перебувало. Також я акцентував увагу на поясненнях Макарчука, які свідчили про те, що досудове слідство передусім було спрямоване на вигороджування посадових осіб фірм-забудовників.
Слідство без слідства
Постанову про скерування кримінальної справи на додаткове розслідування Шевченківський райсуд Львова виніс 03.11.2011 р. Представник районної прокуратури подав на дану постанову апеляцію, однак Апеляційний суд Львівської області залишив її без задоволення – дане рішення було прийнята 24.01.2012 р. З цього часу вже більше трьох років ведеться дорозслідування.
- Спочатку справу більше ніж півроку «мурижила» прокуратура Шевченківського району, - розповідає Володимир Аверін. –Після вступу в силу нового Кримінально-процесуального кодексу, розслідуванням справи почала займатися міліція. Проводити його було доручено слідчому Шевченківського РВ Качмару І.І. Однак минав час, а слідство не просувалось ні на крок. Слідчий у повному обсязі проігнорував вказівки суду щодо проведення додаткового розслідування, залишив без уваги десятки моїх скарг і клопотань, тривалий час намагався не допустити мене до ознайомлення з матеріалами кримінальної справи як законного представника постраждалої.
Коли я зрештою добився свого (а трапилося це лише після двох рішень суду), то побачив, що насправді знайомитися було ні з чим. Слідчий, як виявилося, повністю припинив проведення слідчих дій. З скаргою на Качмара І.І. я звернувся до Шевченківського районного суду Львова. 29.05.2014 року слідчий суддя райсуду дану скаргу задовольнив: бездіяльність слідчого було визнано протиправною, окрім того, його зобов’язали провести всі необхідні слідчі дії.
У їх числі– оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення осіб, причетних до знесення нашого будинку, встановлення місця знаходження йогозалишків, майна, яке перебувало у даній споруді на час її знесення, розшук даного майна. Однак навіть після цього справа з мертвої точки не зрушила.
Вельми показовим є і такий факт. Бездіяльність слідчого дивним чином поєднувалась з намаганнями фігурантів злочинузняти арешт з майна, яке було заарештовано в межах розслідування кримінальної справи (для забезпечення цивільного позову потерпілої сторони). Йдеться про однокімнатну квартиру і цокольні нежитлові приміщення (96 кв. метрів), що належать ТзОВ ««Львівжитлокомплекс» та два автомобілі Віктора Макарчука. Всього протягом 2013-2014 років відбулося шість судових засідань, на яких розглядалися клопотання про зняття арешту з майна. Однак у їх задоволенні суд відмовив. Водночас слідчий своїми діями дані намагання щодо зняття арешту активно підтримував. Макарчуку, зокрема, безпідставно видав довідку про те, що з нього знято обвинувачення. На суді це надало йому можливість заявляти, що підстав для продовження арешту майна немає.
Замість епілогу
Колишній менеджер ТзОВ ««Львівжитлокомплекс» Віктор Макарчук свої попередні покази змінив і сьогодні заявляє, що вони неправдиві (що вину він взяв на себе, переживаючи певною мірою за своє місце праці). Що ж стосується знесення будинку по вулиці Шевченка, 348 а, то він особисто не має до цього жодного відношення.
Єдине, чого вдалося добитися на сьогоднішній день Володимиру Аверіну після чотирьох з половиною років поневірянь, це те, щоб його справу забрали з Шевченківського райвідділу і передали в слідчий відділ Львівського міського управління ГУМВС України в Львівській області.
Віктор Корнієнко.
На фото - Володимир Аверін.
