Ніна Денисівна, мама мера Винник Володимира Квурта, сихівчанка, вчителька молодших класів однієї з львівських шкіл. Представниця козацького роду Шаповалюків і Гайдаїв.
У розмові з журналістами «Великого Львова» вона розповідає про рідний Сихів, сина Володимира і те, як велика родина Квуртів вболіває за його перемогу на виборах до Верховної Ради України.
Ніна Денисівна, чи можна вважати Квуртів сихівчанами?
Гадаю, що так. Ми переїхали до Сихова 28 років тому і всі ці роки живемо в 15-поверховому будинку поблизу Шувару. До того мешкали на вулиці Мічуріна (нині Карманського) в кооперативному двокімнатному будинку. А відтак чоловік, як викладач Політехніки та багатодітний батько, в порядку черги отримав квартиру на Сихові. Гарний, рідний район, який ми всі дуже любимо. Краще, ніж на Карманського, хоч й там також гарно, бо парк близенько. А тут і гарно, і зручне сполучення.
Чи можете назвати свій улюблений куточок Сихова?
Мій улюблений куточок вже багато років на дачі в Жирівці (сміється). А раніше, ще в 90-х роках, коли діти були малими, то ми всі гуляли на Піонерському озері, яке тепер висохло і люди поробили грядки. Там така гора гарна, під лісом. Зараз я гуляю з внуками біля дому. Я живу з молодшою донькою, яка має четверо дітей.
Скільки всього у Вас внуків?
Всього в мене дев’ятеро внуків, у Володі і Люсі – по четверо дітей, а у доньки Зої – одна. Це велике щастя для мене.
Які риси характеру Ви найбільше цінуєте у Вашого сина?
Володя був і залишається відповідальною людиною. Я не мала з ним проблем в дитинстві. Він чесний, добросовісний, працьовитий. І спокійний, ніколи не піднімає голос, перед тим як сказати, завжди подумає. То такі добрі чоловічі риси в нього. У цьому він подібний на свого покійного батька.
Чи допомагає Вам син?
Так. Якщо є потреба, то їде до саду, виконує всі важки фізичні роботи. Часто нас консультує з багатьох питань.
Як Ви підтримуєте свого сина?
Я допомагаю йому молитвою. Був дуже складний період, коли Володя мав тяжку хворобу. Тоді Бог почув мамину молитву і дав йому здоров’я. Володя одужав. Коли він зібрався йти на міського голову Винників, то я йому казала: «Сину, то так важко. Навіщо тобі це?» А він мені відповів, що живе в своєму місті і хоче для нього зробити щось добре. І зараз так само говорить. Зброї не має, не може піти воювати, бо хворий, але й осторонь не може залишитись. Ми за Володю хвилюємося і підтримуємо його всією великою нашою родиною. Мої сестри у Мукачеві та Києві, сестра мого покійного чоловіка в Солонці, яка дуже любить Володю, мої діти і внуки. Благословляю його, хай Бог благословить.
Розмовляла Іванка Шовкун
