Мабуть кожен у своєму житті зрідка мріє, і лише наполегливість та праця над собою – дають результат.
Журналіст Гал-інфо поспілкувався з новою прес-секретаркою голови Львівської ОДА, в.о. заступника начальника управління інформаційної політики – начальника відділу прес-служби Департаменту внутрішньої та інформаційної політики Ольгою Мельник. Адже донедавна дівчина й не очікувала обійняти подібну посаду, як і сам досвід.
Хто така Ольга Мельник?
- Я народилась та виросла у невеличкому селі Дернів Кам‘янка-Бузького району, хоча мій родовід розпочався зі села Колоденці. Мене виховували у сім’ї, де передусім керувались християнськими моральними цінностями, які традиційні для нашого краю – Львівщини.
Де навчались та яку освіту здобули?
– Опісля завершення навчання у школі, у 2005 році мріяла стати перекладачем, проте через великий конкурс не вдалось поступити. Відтак, знайшла себе в іншій професії. Зокрема, навчалась на бакалавра у Педагогічному коледжі ЛНУ імені Івана Франка та здобула освіту «Педагога-дефектолога, логопеда». У 2009 вступила у Національний університет «Львівська політехніка» та отримала освіту магістра з управління навчальним закладом. І враховуючи нові виклики у житті, у 2011 році розпочала здобувати другу вищу освіту за напрямом журналістики, спеціальності «Видавнича справа та редагування» в Українській академії друкарства.
Ольго, Ви кажете про нові виклики в житті. Про що йдеться та як формувався Ваш професійний шлях?
– До того, як я зрозуміла, що ні дня не зможу прожити без журналістики, я працювала два роки у громадській організації Товариство «Зелений Хрест» на посаді асистентки проекту. Моїми обов’язками, тоді у 2009 році, була організація тренінгів, семінарів, багаточисельних ярмарок вакансій та медіа-активностей в рамках проектів Фонду «Східна Європа» – «Кожен має право на працю: партнерство задля покращення можливостей та зайнятості молоді з особливими потребами» та «Створення моделі узгодження інтересів громад великого міста та сільського району навколо нього».
Згодом, у 2010 році я випадково потрапила на роботу у прес-службу Головного управління охорони здоров‘я облдержадміністрації (ред. – нині Департамент охорони здоров’я), яка діяла на базі Львівського обласного центру здоров‘я. Там навчилась працювати з контентом та наповненням сайту, і маючи медичні знання, здобуті, коли навчалась на логопеда, стала писати інформаційні повідомлення для преси, здійснювати фотозйомку. Навички редагування та написання текстів у мене були ще зі шкільних років, але не надавала цьому значення. І, саме в цій прес-службі, я зрозуміла, що це моє! Відтак почала здобувати профільну освіту, і з фахівця по зв’язках з громадськістю стала керівником прес-служби цього відомства.
Пізніше у 2015 році була журналістом «Сайту міста Львова 032» та заснувала власну громадську організацію медичного спрямування «Інформаційно-консультативний центр «Фарматік». А в 2016 та до липня 2019 працювала провідним професіоналом з міжнародної технічної допомоги ЛОЦ ФЗН «Спорт для всіх» та вела прес-службу управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації. Опісля очолила прес-службу Львівської ОДА.
Який керівник Маркіян Мальський: лояльний чи авторитарний?
– Радше виважений та чіткий. Радимось щодо вирішення різноманітних питань у роботі, плануємо інформаційно-просвітницькі кампанії для населення, узгоджуємо співпрацю з медіа. Все відбувається в межах його насиченого розкладу подій та управлінської діяльності. У роботі цінує комунікацію та швидкість. Бувають завдання, які з першого разу здаються невідомими, але коли є розуміння та підтримка з боку керівника, то все вдається.
Що для Вас є робота прес-секретаря?
– Для мене робота прес-секретаря ОДА – це можливість допомагати людям. Кожен мій день розпочинається рано вранці із моніторингу, що трапилось за останню добу. Відтак, вже їдучи у транспорті, планую про що будемо з командою інформувати населення.
Звичайно, що хочеться позитивних новин та подій. Але, на жаль, маємо й трагічні. Тому користуючись нагодою хочу звернутись до журналістів. Давайте спільно співпрацювати без пошуку топових тем, де вони несумісні з людськими втратами чи горем. Інколи отримую таку кількість дзвінків, що лише пізно ввечері виходжу з роботи. І так, як і кожна людина можу помилитись, не перетелефонувати і потім дуже неприємно читати трактування усного коментаря в іншому контексті.
Професіоналів, які мене навчали писати вже немає. Але основне правило, якого вони дотримувались – була журналістська етика спілкування. Цього я дотримуюсь у своїй роботі, і навіть почувши лайку при замовлені коментаря, відповідати таким тоном не буду. Мої правила – новизна, зміни та повага.
Чи будуть зміни у Вашій команді?
– Працівники, які працюють в моїй команді – це унікальні особистості з різним досвідом та власним підходом у тій чи іншій галузі знань. Кожного дня ми навчаємось чомусь один в одного. І як керівник, коли я бачу як горять їхні очі, то стає приємно, що вони є у мене. Прес-служба – це основний «навігатор» новин в області. Тому люди, які є зі мною в команді вже звикли тримати руку на пульсі за різних обставин. Бо живуть та працюють для Львівщини.
За третьою освітою Ви – редактор, чи був досвід видання книг?
– Коли проходила літню педагогічну практику в дитячому оздоровчому таборі «Романтик», то вперше зіткнулась з мовним бар’єром. Будучи там у 2008 в Скадовську, не могла зрозуміти чому повсюди звучить російська мова. Тому, коли повернулась додому, розпочала роботу над впорядкуванням посібника «Інформаційно-методичні матеріали для реалізації програми національне виховання в дитячих оздоровчих закладах». Видати його у 2009 році мені допомогло управління у справах сім`ї і молоді, яке на той час існувало.
Також була літературним редактором посібника «Практичні питання працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю». Зі шкільних років і досі пишу вірші та планую видати власну збірку.
Що на серці в Ольги Мельник, в особистому житті?
– Як і в кожної молодої людини був особистий досвід, який завдав певних розчарувань. Проте я рада, що в цієї людини все склалось в житті. Наші стосунки на відстані довго не прожили б. Та й зі своїми тодішніми амбіціями (ред. – посміхається), мабуть не змогла б назавжди залишитись жити з ним у горах. Добре, що хтось із нас швидше це зрозумів. Я відкрита до нових знайомств, але я вірю, що всьому свій час.
І наостанок, що порадите майбутнім колегам пера?
– На будь-яку ситуацію мати своє бачення та не боятись. Чим більше Вам кажуть неможливо, тим швидше беріть аркуш паперу та записуйте ідеї. Для когось це пусті та юні мрії, а комусь – новий ковток повітря для генерації проекту майбутнього.
