Яка доля може спіткати Яценюка, Кличка і Тягнибока у разі перемоги Януковича? Чи є шанс у Садового втретє виграти вибори міського голови Львова? Чому 25% громадян України одночасно підтримують зближення з Росією і ЄС. Про це у розмові з Олексієм Антиповичем – директором соцiологiчної групи "Рейтинг".
Стартував новий політичний сезон. Головними його трендами більшість експертів називають підписання угоди з ЄС та підготовка до президентських виборів. З огляду на це чи додасть рейтингу (і скільки) Віктору Януковичу його переорієнтація з Москви на ЄС? Чи не станеться так, що на Сході і на Півдні Янукович втратить, а на Заході та Центрі не здобуде?
Це правда, що Віктора Януковича у 2010 році підтримали переважно виборці Сходу та Півдня України, а там, як відомо, панують проросійські настрої. Обираючи інший, проєвропейський вектор Віктор Янукович, звичайно, ризикує втратити кілька відсотків підтримки в цих, базових для себе регіонах. Але «бонус», який він отримає в результаті підписання Угоди про асоціацію з ЄС, як на мене, буде більшим. Просто відтік електорату відбудеться вже тепер, а прихід нових прихильників – це буде поступовий процес, розтягнутий у часі. І у просторі - адже не варто очікувати, що, змінивши проросійську риторику на проєвропейську, Янукович сподобається мешканцям Заходу, зокрема Галичини. Ні, до нього прихильніше почнуть ставитися люди з різнихрегіонів України, які, можливо, навіть на вибори не ходять, або є прихильниками, так званих, «нових» прізвищ у політиці. Вони просто хочуть жити, як у Європі, прагнуть вільно їздити туди, подорожувати або ж працювати у одній з європейських країн чи, навпаки – заробляти на Європі. Саме такого типу люди можуть переглянути своє ставлення до Віктора Януковича у разі зближення з Європейським Союзом. Не про Захід чи Центр України тут мова.
Україна, вочевидь, і далі залишається розколотою навпіл за орієнтацією на Захід і на Москву. Чи зможе сильна агітаційна кампанія на користь ЄС зменшити цей розкол напередодні підписання угоди про Асоціацію у Вільнюсі?
У питанні інтеграції Україна розділена одразу по двох осях – регіон і вік. Якщо на Заході майже 80% населення тою чи іншою мірою підтримують євроінтеграцію, то на Півдні чи на Донбасі – таких лише третина. Натомість зближення з Росією підтримують майже 80% мешканців Донбасу і лише 17% – на Заході. Попри всі історичні аспекти, перебування в Радянському Союзі чи винищення українців з наступним заселенням територій іншими народами – Україна надто велика, щоб мати однакові інтеграційні бажання. Харків’янину до Росії, як кажуть, рукою подати, а львів’янин спокійно їздить у сусідню Польщу на шопінг. Треба просто один раз проїхати всю Україну, подивитися на тих бабусь, які продають вирощені гарбузи десь на трасі в Луганській області і говорять: «А что нам ета Європа?». І подивитися на таких самих бабусь, які торгують городиною на дорогах Львівщини і проклинають «москаля». Їхні бажання вельми прозаїчні – щоб у них купили бодай щось! І байдуже хто.
Десь так само приземлено думає більшість українців - хто дасть більше заробить, з тим і будемо, вибачте за співанковий стиль, дружить. Такий підхід до розуміння інтеграції призводить до того, що в Україні є 25% (!) тих, хто підтримують зближення з Росією, і одночасно підтримують вступ до Європейського Союзу. Однаково куди іти – аби жилося краще.
Але, як я вже сказав, є ще одна вісь поділу України з точки зору зовнішніх векторів, і вона значно вагоміша. Це вік. Більшість молоді хоче в Європу, тоді як лише третина людей у віці 60 і старше також цього прагнуть. Зі зміною поколінь прихильники Європи в Україні стануть домінувати. Іншими словами європеїзація України – це незворотний процес.
А щодо агітаційної кампанії за ЄС – в Україні частіше голосують «проти», аніж «за». Тому кампанія «за» ЄС навряд чи зблизить українців. Та ще і така коротка. А от нещодавні недружні кроки і заяви з боку Росії однозначно можуть згуртувати українців, послабивши проросійські настрої.
Які стартові позиції, з погляду соціології, у кандидатів від опозиції в Президенти?
Кажучи про стартові позиції кандидатів на посаду Президента, найкраще подивитися на результати виборів до Верховної Ради, адже у нас здебільшого голосують не за саму партію, а за її лідера. Так, певні відмінності є: якогось кандидата підтримують менше, аніж його партію, котрогось більше. Когось обирають за ідеологію, а іншого – за силу духу. Але то все емоції і настрої, і передвиборча кампанія змінюватиме їх ще не раз. Головне ж це те, що опозиція – це як одна сполучена посудина. Якщо хтось із кандидатів отримує більшу підтримку, то це автоматично знижує підтримку іншого. Відбувається перерозподіл голосів усередині опозиційного табору. На цей час можна стверджувати одне – електоральне поле опозиційних кандидатів є більшим за обсяг електорату того ж Януковича. Чи Януковича і Симоненка разом взятих.
Наскільки може вплинути на рейтинг Тягнибока і «Свободи» (зокрема, на місцевих виборах) конфлікт із найтиражнішою газетою Західної України «Експрес»?
Хоч українці і жалісливий народ, і скоріше буде симпатизувати тому, кого ображають, негативна інформація у більшості випадків понижує електоральні показники. Ситуація навколо партії «Свобода» і газети «Експрес» матиме результатом зниження підтримки партії у Львові, але лише за умови, що виборець «Свободи» читає цю газету. А якщо обвинувачення, що містяться в статтях, здадуться читачеві необґрунтованими, то тут варто очікувати зниження тиражів самої газети. Прикро тільки те, що ц в цьому випадку, як і всюди в Україні, ведеться політична війна за економічні інтереси.
Боротьба Яценюка та Кличка за звання єдиного кандидата: хто мав би поступитись, щоб виграти у Януковича?
І Яценюка, і Кличка підтримує значна кількість виборців. Та й Тягнибок має немалий рівень підтримки. І в другому турі вони всі мають більші чи менші шанси перемогти Януковича. Питання тільки у тому, хто з них потрапить у цей другий тур? Громадська думка мінлива, побачимо.
Що насправді краще для опозиції: єдиний кандидат у першому турі чи тільки у другому турі президентських виборів?
Я погоджуюсь з тією частиною експертів і політиків, які кажуть про те, що єдиного кандидата оце вже сьогодні не потрібно обирати чи призначати. Нехай усі охочі йдуть на перший тур президентських виборів, і саме там визначаться два найсильніші кандидати. А от у другому турі, в цьому я переконаний, у теперішньої опозиційної трійки немає іншого варіанту, як підтримати один одного. За умови програшу, тобто за умови перемоги Януковича, всіх трьох опозиційних кандидатів, особливо того, хто опонуватиме Януковичу у другому турі, може спіткати доля Тимошенко.
Чого очікують українці від президентських виборів?
Як правило, всі кандидати «вирощують» в уяві виборців один і той самий набір характеристик стосовно себе – сильний, розумний, молодий, чесний, сучасний і т.д. Але для виборця - будь-які вибори це, насамперед , похід за надією на краще життя. І саме тому у нас усі кандидати чи партії є аж занадто популістичними. Успішним буде той кандидат, який знайде золоту середину між популізмом і нашою реальністю.
Які шанси у Садового виграти втретє вибори міського голови у Львові?
Високі. Помилки, за які його можуть покартати виборці ,він час до часу робить, але воднораз із таких критичних ситуацій він виходить дуже красиво. Тому загрозою для Садового може стати тільки «об’єднаний» кандидат від трьох опозиційних сил («Свобода», «Батьківщина» та «УДАР»). Якщо таких домовленостей ці партії досягнуть і на майбутніх місцевих виборах таки висунуть єдиного кандидата, то Андрію Івановичу буде нелегко втретє перемогти. Поки такого кандидата немає, відповідно, і боятися йому немає кого.
Як вплине результат президентських виборів на перебіг місцевих виборів (перший варіант: переміг Янукович, другий варіант: переміг кандидат від опозиції).
Поки скрізь керують представники Донецька, львів’янам щораз буде важко співпрацювати чи то з Києвом чи то з держустановами. Зокрема, це стосується Львівської ОДА. А, відповідно, вага міського чи обласного депутата буде трохи різнитися залежно від того, чи переможе Янукович, чи ні. Але це аж ніяк не вплине на всю «грандіозність» такої події як місцеві вибори, адже це земля, приміщення, бюджетні потоки і т.д.
А сам перебіг кампанії буде традиційним, з класичним набором технологій, фальсифікацій, популізму і адмінвпливів.
Щиро дякуємо за інтерв’ю.
Розмову вів Віктор Шаповал.
