1992 року, тобто більше як 20 років тому, займаючись дрібним гендлем в польському містечку Костшин, що у 80 км від Берліна, на власні очі спостерігав бум польсько-німецьких торгово-економічних і побутових контактів. І не тільки побутових, а й платних сексуальних, але все за порядком.
Обидві сторони використали вигідне комунікаційне середовище: залізнична колія з`єднувала дві країни, судноплавна ріка Одра також цьому сприяла. До того ж у тому ж таки 1992 році було відкрито міждержавний пункту пропуску для легкового транспорту вагою до 3 тонн, а також пішохідний перехід.
Знову ж таки, поки верхи двох країн узгоджували процедурні моменти, бургомістр Костшина Марян Фіршт взяв на себе ініціативу того, що в прикордонній зоні, впритул до міжнародного пункту пропуску, з’явилось містечко на більш як дві тисячі робочих місць, з усім необхідним побутовим сервісом для обслуговування сусідів: автозаправки, автосервіси, заклади харчування тощо...
Серед цього комерційного розмаїття з’явився заклад із загадковою назвою - Agencij, розрахований на більш платоспроможних німців. Півгодини перебування в полоні жриць сексу обходилось сусідам у 100 марок, для поляків – удвічі дешевше.
Через рік таких "установ" тут уже з’явилось 5, а ще через рік - більше як десяток. Зрозуміло, обкладались підвищеним податком.
Треба сказати, що умови для блаженства відповідали цивілізаційному рівні: відповідний медичний контроль, дотримання особистої гігієни.
Як правило, "червоні ліхтарі" вивішувались на акуратних двоповерхових особнячках. Доступ до них могли мати також любителі пива, вина та інших більш "високовольтних" напоїв.
Нормою вважалось, коли за стіл до потенційного клієнта підсідали, за його ввічливою згодою, дами. На таких вечірках, безперечно, провідними були і амурні теми. Все залежало від гаманця.
Агенції не могли бути збитковими. Влада ретельно контролювала чистий дохід таких установ. На відміну від ідентичних установ з німецького боку р. Одри таке задоволення у поляків обходилось у кілька разів дешевше. Тому ціна породила у гостей шалений попит.
Власне, це лишень один з маленьких штрихів розвитку сусідньої держави, економіку якої нині називаємо чудом.
Мій партнер по бізнесу вирішив скористатись такою послугою. З 15, як він казав, «лосів», 14 дівчат були українки.
– Того вечора зупинив свій сексуальний смак на полячці Павліні. Такса була, як для іноземця, – 100 марок. Витратити таку суму для заробітчан вважалось розкішним задоволенням.
Хоч перед тим побував на базарних торгах у Чехії, Словаччині, однак не надибував ніде такої спокуси, тому не зміг, щоб не розслабитись.
Як і всі українці, що заполонили тоді польські тогочасні базари, клієнт хотів спростити "процедуру" і відразу перейти до "професійної" роботи, ще не розстібнувши останній гудзик. Але правила передбачали – спочатку прийняти душ, розповідав він.
– Лічильник почав крутитись одразу, як тільки переступив покій, - бідкався потім.
Порівняно із сусідньою Польщею таких закладів офіційно у нас нема. Все зашифровано готельними вивісками чи, приміром, рекламною вітриною типу "Рандуву- мотель", невеличкими готелями, нічними барами-кафе тощо...
Майже в кожному місті є неофіційні борделі, хоч владні мужі це заперечують. Мовляв, не та мораль.
Не відкрию великого секрету, коли скажу, як мешканець Самбора, що і самбірські скоробагатьки також почали користуватись "сексуальною спеціалізацією" закритого типу, але потрапити до таких установ може тільки певне коло осіб. Привід - відвідування саун. В інтернеті про це відкрито повідомляють.
Так-от, повертаючись до бурмістра п. Фіршта. Він щораз підкреслював, що такі заклади приносять в міську казну значну касу.
Тим часом у нас не прийнято називати речі своїми іменами, тобто засекречуємо "цільове" призначення мотелів, кафе-барів, нічних клубів…, які однаково платять податок, але не в бюджет, а в кишені тим, хто їх "дахує" - міліція та бандитам.
І на останок. В останні роки не був у тих польських краях. Здогадуюсь, що агенції і нині користуються попитом. Отож, з огляду на наш тернистий шлях до Європи, постає питання, до чого нам готуватися? Чи буде у нас легалізоване найдревніше ремесло, яке в побуті називаємо проституцією. Поляки відшукали для цього явища більш делікатну назву – агенція, а ми ж наразі бурделі переводимо на конспіративне становище.
Чи правильно це – час нас розсудить.
Антон Рогач, Костшин – Самбір.
