Поплюємо і постукаємо по дереву. На щастя, з літаком нічого непоправного не сталося. Пасажирський «Боїнг» компанії «Бєлавіа» благополучно приземлився у Мінську. Інцидент завершився і залишилося лише остаточно вичерпати його через дипломатичні канали. І ось тут з’ясувалося, що той канал між Мінськом і Києвом чомусь не діє у зворотному напрямку.
Таким чином зберегла актуальність і сама тема. А щоб проаналізувати її в нюансах, доведеться повернутися на сам початок події, щоб коротко нагадати її фабулу. Отож, 21 жовтня «Боїнг 737-800», що виконував міжнародний рейс В2-840 за маршрутом «Жуляни» (Київ) – Мінськ, вилетів з київського летовища точно за розкладом, о 15.25. На борту перебували 136 пасажирів і 6 членів екіпажу. О 15.36, за 50 кілометрів до входу в повітряний простір Білорусі, командир лайнера отримав від київського диспетчера вказівку негайно повернутися в аеропорт вильоту. Замість пояснення причин пролунала заява, що в разі невиконання команди в повітря будуть підняті винищувачі. Командир негайно виконав розворот, пішов на зниження і о 15.55 приземлився в «Жулянах». Працівники українських компетентних органів вивели з салону пасажира, який виявився громадянином Вірменії. Після дозаправки рейс В2-840 о 16.37 вилетів повторно, а оскільки його більше не чіпали, то о 17.33 він спокійно приземлився в аеропорту «Мінськ». Але що найцікавіше, вірменин, через якого розвертали літак, о 19.00 рейсом B2-830 тієї ж авіакомпанії «Бєлавіа» вилетів туди ж. Саме цей факт викликав появу першого великого знаку питання і цілком виправданої підозри – щось тут не так!
Ну, а на розсуд влади Білорусі тут все було не так. Тому в суботу, 22 жовтня, керівникові української дипломатичної місії у Мінську вручили ноту з протестом, де наголошено, що білоруська сторона очікує офіційних вибачень і вимагає відшкодувати їй фінансові збитки. Водночас Надзвичайному і Повноважному Послові Республіки Білорусь в Україні Ігорю Соколу доручили вручити аналогічну ноту протесту українському зовнішньополітичному відомству. А що ж воно? Я ретельно переглянула пізно ввечері у понеділок, 24 жовтня, офіційний сайт Міністерства закордонних справ України і нічого з цього приводу не побачила. Крихту інформації вдалося знайти у білоруському інтернет-виданні «TUT.BY». Воно само звернулося із запитом у прес-службу українського МЗС. Цитуємо наведену відповідь: «Ми отримали ноту і будемо працювати спільно з компетентними органами». І все, жодних коментарів.
Відтак, коментувати доведеться усе підряд авторці цих рядків. Бо якщо глянути на ситуацію прискіпливіше, то стає моторошно. Кажуть, добре все те, що добре закінчується. Але давайте не забувати, що наша держава перебуває зараз у стані війни. І ворог хитрий, підступний, безжальний. Це він два з лишком роки тому спеціально привіз на окуповану територію Донбасу зенітно-ракетний комплекс «Бук». Потім відвіз назад у Росію. А у перерві між цими двома перевезеннями був збитий малазійський пасажирський літак. Той перший «Боїнг», в загибелі якого Москва далі вперто звинувачує Україну.
А що планувалося з другим? У найлегшому варіанті – пересварити дві сусідні країни безглуздим інцидентом. Москві однозначно не до вподоби доброзичливе ставлення білорусів до українських проблем. Мінськ надав майданчик для переговорів Тристоронньої контактної групи, організував саміт «нормандської четвірки». Ви що думаєте, за це так звані «ДНР» і «ЛНР» платять? У Білорусії перебуває щонайменше 100 тисяч українських біженців з районів, охоплених війною. Врешті, це близький нам народ, з яким дуже давно доводилося перебувати в одній державі, яка звалася Великим Князівством Литовським. Москва на той час була під монголо-татарською навалою. І, мабуть, саме звідти походить її пристрасть на когось навалюватися.
Однак могло бути набагато гірше. Аж до наслідків, які не хочеться озвучувати. В ефірі телеканалу «Беларусь 1» командир того самого «Боїнга 737-800» Віктор Шишло виступив з коментарем про повернення літака. І ось який фрагмент його розповіді привернув найбільшу увагу: «Зазвичай спілкуємося з диспетчером англійською, а тут він вийшов на зв'язок російською». Зараз причетні до інциденту українські служби відхрещуються від погрози про винищувачі. Білоруси у відповідь кажуть, що готові надати запис розмови. Але де той, хто говорив російською? Це наш диспетчер, чи працівник СБУ, чи був то невідомо хто і взагалі не у Києві?
І ключове запитання – чому спам’яталися саме настільки пізно? Вже згаданому нами Інтернет-порталу «TUT.BY» дав інтерв’ю заступник генерального директора компанії «Бєлавіа» Ігор Чергінець. У розмові випливла цифра 3,5 хвилини. Начебто стільки часу потрібно було літакові, щоб досягти кордону. Чомусь дали вказівку на повернення саме в такий час. Сподівалися, що командир вирішить ризикнути і чкурне на свою територію? Стає цікаво, як би розгорталися події тоді. Справа покрита таким туманом, що маємо право на різні версії. Аж до найбільш прикрих.
Наприклад, могли підняти винищувачі й іти на перехоплення вже у білоруському небі. А це міжнародний скандал. Світова громадськість відволікається від Росії й отримує нову тему, підігріту до червоного російською пропагандою – вторгнення українських військових літаків у суверенну Білорусь! А ще з тих літаків могло щось ненароком упасти, або самозапуститися. І вже на землі вибухнути. От вам і ярлик агресора. Або й зовсім диявольський варіант за вже випробуваним сценарієм. Зенітно-ракетний комплекс, тихцем доставлений й схований у гайочку до потрібного моменту. Того, коли не буде виконано команди на повернення… Якщо справді на таке хтось сподівався, то дарма. «Авось» – це принцип росіян. А тут був білорус. І дисципліновано виконав усе, як книжка пише. Компетентний чоловік, нічого не скажеш.
Тому перейдемо до компетентності наших «компетентних». Чи, правильніше, до її відсутності. Допустимо, спецслужби щось «зівнули». Але тоді можна було зв’язатися з колегами у Мінську й попросити затримати підозрілого пасажира. А самим наступним рейсом… Та ні, вибрали зухвалий, чисто у московському стилі, варіант – повернути літак!
Повернули. І як з’ясувалося згодом, через смішну причину. Хоча, як бачимо з коментаря начальника апарату голови Служби безпеки України Олександра Ткачука телеканалу «112 Україна», компетентні органи вважають усе дуже серйозним – «були проведені необхідні перевірочні заходи, щоб переконатися, що будь-яка загроза національним інтересам України, та національній безпеці нашої держави локалізована». Локалізували настільки, що найближчим рейсом «локалізований» полетів у Мінськ. Не повірю, що пересічний блогер і колумніст може становити аж таку загрозу національним інтересам моєї Батьківщини.
Доводилося читати, що Армен Мартиросян (так називається затриманий і майже одразу відпущений компетентними органами пасажир) був активістом антимайдану. Завжди з роздратуванням сприймаю те, як колеги-журналісти повторюють вигадану «регіоналами» легенду. Кипів революційним духом грандіозний за своїми масштабами Євромайдан. Тому контр-захід мав би бути йому хоч трохи адекватним. А називати «антимайданом» купку осіб, що за гроші вийшли щось там прокричати та й то з помилками, означає не поважати Майдан справжній. Бо коли перестали платити, припинилося й дійство. Розбіглося пропивати те, що встигли отримати.
Спецслужба у нас живе за бюджетні кошти. Тобто, з податків, які ми з вами платимо. Відповідно – вони нами найняті, тому можемо їм висловити своє «фе!». Принаймні у випадку з білоруським «Боїнгом». Чому одразу беруться захищати честь мундира? Цього ніколи не вдасться досягти безчесними методами. Треба замість розповідати про загрозу, у відсутності якої швидко переконалися, шукати тих, хто ходить в тому мундирі та заколотив уже скандал європейського масштабу. Ще не зашкодить, щоб вони хоча б робили вигляд, начебто нас поважають. І казали правду. Або, щоб не робили кривди, яку потім не можуть пояснити.
Бо 21 жовтня, у той сам день, коли крутили білоруським літаком, була оприлюднена інформація, що Служба безпеки України заборонила на 5 років в'їзд у нашу державу співачці Наташі Корольовій. Підстави пояснено такими словами: «За дії, що протирічать інтересам країни». Ви щось зрозуміли? Ми, громадяни України, маємо право знати правду. Тим паче, коли з інших джерел дізнаємося, що справжнє прізвище Наталії – Поривай. Вона народжена у Києві, носила гроші й ліки на Євромайдан, у якому брали участь двійко її братів. І доки мені виразно не пояснять причин дивних рішень, я буду розцінювати згадки про «інтереси» і «небезпеки» як демагогічний вияв некомпетентності.
А ще, як дії, що шкодять національним інтересам і становлять для них небезпеку. Бо на інцидент з «Боїнгом» оперативно відгукнулася «Комсомольская правда». Потішаються над нами російські вірнопіддані Кремлеві сайти. Чомусь більше над нами, а не над спецслужбою. Тепер візьмуть у зуби ще й зовнішньополітичне відомство. Бо на ноти протесту слід оперативно реагувати. І першим ділом приносити офіційні вибачення від уряду. Претензії білорусів цілком обґрунтовані. Ось так би вчинили компетентні дипломати…
Ви не вважаєте, що доведеться проводити у країні ще одну люстрацію? Щоб очиститися від некомпетентних працівників!
Дарина Мур.
