«Навіть багаті країни не витримують тягару загального виборчого права і політиків-популістів, що починають збільшувати число людей, залежних від держави», - Юлія Латиніна, Код доступу, Ехо Москви, уривок.
"І оскільки я обіцяла минулого тижня поговорити не лише про Україну, то спершу поведу мову про ще одну країну, в якій теж відбуваються заворушення не менші, ніж українські. Також вже загинуло, по-моєму, кілька людей. Це Таїланд. І це про гримаси демократії, тому що все-таки ми не повинні забувати, що Янукович обраний президент. Ось такого президента вони собі обрали. Правда, вони (українці) тепер проти нього виступають. І коли мені кажуть, що це насильство ... Ну, розумієте, на жаль, деякі питання в світі вирішуються тільки силою. Я, звичайно, розумію, що це двоякий підхід, але, на жаль, все в світі пов'язано з двоякими оцінками. Вовкодав має рацію, а людожер - ні. Одні революції мають рацію, а інші - ні. Коли ви підходите до людини на вулиці і б’єте її по пиці, ви не праві. А коли ви приходите додому і бачите, що гість, якого ви запросили, влаштував у квартирі погром, гвалтує вашу дружину і б'є вашу дитини, то ви, звичайно, можете йому сказати «Хлопець, ти не правий» і спробувати викликати міліцію. Але якщо виявиться, що гість вже купив міліцію, і міліція потягне вас кудись, то у вас залишиться як аргумент тільки насильство. І, власне, от тепер саме за допомогою сили, саме за допомогою насильства в Україні вирішується, хто законний уряд, а хто ні. Заколот не може закінчитися успіхом, бо тоді його називають інакше. Тобто, якщо бунтівники переможуть, вони будуть законним урядом. Якщо ні, до них застосують, мабуть, дуже неприємні санкції, але в 2015 році Януковичу однаково доведеться піти.
Але повернімось, до чудової країни Таїланд, де введено режим надзвичайного стану, де оголошено, що 2 лютого повинні бути вибори (підсумки дострокових парламентських виборів ЦВК Таіланду пообіцяла оголосити після 23 лютого. Голосування на 10,8% дільниць було зірвано. До 23 лютого влада планує провести додаткове голосування, - ред). Натомість тайська опозиція не залишилася у боргу - вона пообіцяла винагороду за піймання керівництва країни. А взагалі протести, тамтешній тайський Майдан, тривають з листопада 2013 року. І дуже цікаві дві речі. По-перше, протестувальники пропонують ввести виборчий ценз - віковий, майновий та освітній ценз для виборців. Це пов'язано з тим, що протестувальники (вони чомусь називаються Демократичною партією) з 1992 року програвали всі вибори. А чому програвали, це дуже цікаво. Є в Таїланді така людина, яку звуть Таксин Чинават, який спочатку був тамтешнім поліцейським, потім він став мільярдером, причому дуже в цікавий спосіб став мільярдером. Він був таким собі олігархом, який дуже сильно наживався на державних поставках. Він ввозив в країну мобільники, ну, скажімо, значна частина цих мобільників постачалася для бюджетників, тої ж самої поліції, представником якої він колись був. Інша частина телефонів продавалася населенню, але не на зовсім відкритому ринку, тому що за таїландськими законами, які пролобіював, звісно, сам хитрий Чинават, треба було одночасно з мобільником купувати контракт зі стільникового компанією, яку він контролював.
І от, пан Чинават спочатку купував чиновників в роздріб, а потім він став прем'єром, перемігши на виборах ... Ну, як Янукович… Або як Іванішвілі в Грузії. І тут вже корупція пішла на широку ногу. Але Чинавату не пощастило - в 2006 році його скинули військові, у 2008 році засудили за корупцію, заарештували навіть 1,5 мільярда з його не надто праведно нажитих доларів. А далі, оскільки у нас тепер вважається, що «ах-ах, військові - це недобре, вибори мають бути загальними, хай живе демократія», то і в Таїланді знову оголосили загальні вибори. І оскільки Чинават не міг повернутися (він просто корупціонер), то вибори виграла його сестра.
А далі почалася абсолютно фантастична історія популістського урядування. Тут треба сказати, що Таїланд - це прекрасна економіка, яка стрімко розвивається. Але популісти почали її гробити швидким темпом. Було кілька дивовижних, досить корупційних схем, пов'язаних з продем автомобілів, різних схем, але найбільш вражає так звана «рисова схема».
Вона була впроваджена 2011 року і полягала в тому, що Їнглак Чинават, читайте «сестра свого брата», вона заявила тайським фермерам, фактично своїм виборцям, що Таїланд - це гігантські рисові господарства, Таїланд на той момент посідав 70% світового ринку експорту рису. І вона (Їнглак Чинават) пообіцяла своїм виборцям, що купуватиме у них рис за ціною вдвічі вищою, ніж на той момент була на ринку. Оскільки Таїланд мав 70% світового ринку експорту рису, то планувалося штучно надути ціни, створити монополію, а потім продати державі цей рис на світовому ринку зі ще більшою вигодою.
Дивним чином вся ця історія зі створенням державного фонду рису як дві краплі води скидається на історію, яка сталася в Китаї під час реформ Ван Аньши (це ще за династії Сун), коли тамтешній міністр Ван Аньши, така суміш Леніна з Бісмарком, теж хотів створювати подібні державні фонди, які купували б у разі надлишку і продавали б у разі браку. Його... опонента звали Су Ши, він був начальником китайського відомства покарань, місцевого КДБ. Але, мабуть, мої слухачі знають його під іншим ім'ям - Су Дун-по - це один з найбільших китайських поетів.
Так ось, цей найбільший китайський поет, за сумісництвом китайський Берія, був ще й добрим економістом…Він був великим противником Вань Аньши, він сказав, що «ви знаєте, ну, вийде одна фігня»... Він сказав, що будуть великі зловживання, що потім збитків не дорахуєшся, чиновники чинитимуть сваволю і станеться суцільна халепа.
Власне, так воно і сталося в часи Вань Аньши... Економіка не змінюється. Так воно і сталося в XXI столітті у пані Їнглак Чинават, через кілька причин.
По-перше, відразу сусідня Камбоджа і всі інші навколишні країни – виробники рису завезли свій рис в Таїланд і продали його державі за вдвічі більшою ціною, тобто Таїланд проспонсорував камбоджійських селян. Велике дякую…
По-друге, частина рису просто пропала. Нині 18 мільйонів тонн у них нагромаджено, 4 мільйони тонн за скромними підрахунками розкрадено.
По-третє, Індія, скориставшись цим дивовижним фактом, що Таїланд самоусунувся зі світового ринку рису, трохи напружилась і збільшила виробництво, завалила світ рисом, і в результаті тепер Індія посіла місце Таїланду, а Таїланд і досі рис не продає, а у нього 18 мільйонів тонн. А подіти їх нікуди. А ціни стали на 20% меншими. А скромні збитки уряду, з одними підрахунками, становлять 9 мільярдів доларів, а за іншими - 22 мільярди доларів. І деяким фермерам із жовтня вже не платять за рис взагалі. Тобто обіцяють платити, але не платять. При цьому, природно, фермери хочуть, як завжди, вдвічі більшу ціну.
Ось така чудова історія сталася в Таїланді. І от ще раз звертаю увагу на абсолютно разючий факт, що люди, які протестують у Бангкоку (а це освічені люди, міська еліта), вони кажуть «Ну, слухайте, позбавте, будь ласка, цих от дивовижних людей, які голосують за такі схеми і за корумпованого Чінавата, якого військові видворили з країни, виборчого права». Бо інакше країна перетворюється на нескінченне поле для ігрищ Чінавата, Януковичів.
Ще один приклад - Венесуела. Я залишила пана Мадуро, про котрого якось тут розповідала…, в той момент, коли пан Мадуро ввів армію в магазини. Ну, зовсім як у часи законів про максимум Великої Французької революції: якщо немає товарів, на які уряд встановив фіксовані ціни, значить, це спекулянти поховали ці товари.
Пан Мадуро ще заснував Міністерство щастя. Це сталося не в Оруелла, це сталося у Венесуелі. А ось недавно до Венесуели припинилися польоти авіакомпанії, тому що у Венесуелі є два курси - офіційний курс - 6,3 болівара за долар США і другий курс, чорного ринку, який різниться від офіційної в 10-12 разів, і бідні іноземні авіакомпанії продавали квитки за болівари за офіційним курсом, а їм венесуельський уряд обіцяв, що за тим же офіційним курсом поміняє болівари назад. Природно, не міняв, борг утворився в 3 мільярди доларів, польоти припинилися.
І зауважимо, що внаслідок цього прагнення до загального щастя що сталося? Населення Венесуели розділилося щодо своєї купівельної спроможності на два класу. Одні - це люди, які мають доступ до офіційного курсу болівара і, відповідно, вони відразу в 10 разів стають багатшими від тих, хто не має такого доступу і змушений купувати товар на чорному ринку або стояти в гігантськи чергах.
Є точно така ж приголомшлива країна Аргентина, яка хоробро йде тим же самим шляхом, що й Венесуела… В Аргентині був президент-популіст Нестор Кіршнер, який двічі обирався, сам, а втретє йому не можна було обиратися - він обрав свою власну дружину. Привіт прем'єрці Чинават, привіт Ахметову, який обирає Януковича. Після цього пан Кіршнер недоречно помер, а пані Крістіна Кіршнер а) почала друкувати гроші, реальна інфляція в Аргентині становить десь 26%, б) оскільки при цьому ціни в магазинах поповзли вгору, вона запровадила закон про справедливі ціни. Крім того…, вона була дуже невдоволена, коли газети почали публікувати офіційні цифри інфляції, і заборонила це. Вона намагається тепер розорити газети, заборонивши давати в них рекламу. Вона теж встановила два різних курси песо - один для чорного ринку, інший – офіційний... Вона, так би мовити, на всю силу рухається до венесуельського щастя.
Ще раз: це все відбувається в країні, в якій була дуже непогано розвинена економіка. Це все відбувається в країні не дуже багатій, де пані Кіршнер прийшла до влади винятково демократичним чином.
І якщо ви думаєте, що все це відбувається тільки в країнах третього світу, то я вам розкажу історію про те, що в якомусь місці є поліція і влада, які не можуть впоратися зі злочинністю… У цьому місці є гігантське безробіття, гігантські бюрократичні бар'єри. Якщо тут вбивають людину, то поліція практично не діє. І от, замість того, щоб гарантувати безпеку громадян, в цьому місці влада раптом почала боротися з бізнесом і закривати по 20 бізнесів в тиждень за те, що вони не мають ліцензій, папірців і так далі.
Ви, звичайно, мені скажете, що я описую країну Росію. Помиляєтеся, панове: я описую місто Детройт. Остання новина (ну, не остання - їй вже кілька місяців) з міста Детройта, міста яке оголосило банкрутство через низку своїх популістських заходів, через те, що його виборці завжди хотіли більше, ніж заробляли, так от остання новина - це операція «Відповідність» , в ході якої поставлена мета закривати по 20 бізнесів на тиждень, якщо вони не відповідають якимось досить божевільним детройтським бюрократичним нормам.
Ось це, власне, кілька сумних історій, про які я хотіла розповісти… І, власне, всі ці історії мають одне спільне. Детройт, Янукович (обраний президент), Мадуро (обраний президент), пані Їнглак Чинават (обраний прем'єр), пані Крістіна Кіршнер (обраний президент) - вони мають стосунок до того, що, на жаль, теза про те, що загальне виборче право, особливо в злиденній країні, обов'язково призводить до торжества свободи і ринку, вона, на жаль, просто фізично не правильна . Вона не правильна для бідних країн, де в результаті приходять до влади всякі Іванішвілі, Януковичі. Правда, потім населення дуже часто хапається за голову і каже «А що ж ми таке зробили?». Але, на жаль, ця теза неправильна… і на прикладі міста Детройта, найбагатшого міста, який десятиліття популізму…, десятиліття утриманства довели до банкрутства. Також на прикладі фінансової кризи Західної Європи ми бачимо, що навіть багаті країни не витримують тягару загального виборчого права і політиків-популістів, які починають збільшувати число людей, що залежать від держави... Де б ви їх не продукували, чи то в Таїланді, де ви їх збільшуєте, розбещуючи бідних фермерів, чи то в Європі, де ви їх створюєте, розбещуючи багатих утриманців, але коли число людей, залежних від держави, перевищує кількість людей, які самі заробляють гроші і платять податки, це закінчується погано".
Фото - Михайло Палінчак, varosh.com.ua
