В Україні 25 травня відбудуться вибори президента. В умовах відкритої військової агресії з боку Росії, коли українці можуть покладатись лише на себе. Про те, як пройдуть вибори і про майбутнє територій, які стали розсадником сепаратизму, Гал-інфо розмовляло з політологом Юрієм Шведою.
- Два кандидати на посаду президента зняли свої кандидатури – це Царьов та Королевська. Чому і для чого?
- Я думаю, що у кожного з них мотивація різна. Жоден не є рейтинговим кандидатом і навряд чи вони не розуміли, що шансів у них нема, выдтак, здобути нікчемний результат – це означає не мати ніякого політичного майбутнього. Це більше стосується Королевської, яка хоче залишитись в українській політиці.
Щодо Царьова, то його вчинок має ще й політичний підтекст. У такий спосіб він хоче показати і привернути увагу російських ЗМІ до того, що в Україні не створені належні умови для проведення виборчої кампанії. Мовляв, кандидат у президенти не може нормально займатись передвиборчою агітацією.
Звісно, частково це так, адже обстановка справді не проста. Однак варто розуміти, що цю ситуацію спровокувала сама ж Росія, а тому не їй сьогодні звинувачувати Україну у тому, що неналежним чином не проводяться президентські вибори.
Отож, все робиться для того, щоб Росія мала начебто підстави не визнати ці вибори легітимними. Ось, мовляв, такі підстави - один і другий кандидат змушені були зняти свої кандидатури з виборів через неналежні можливості для агітації. А далі того кандидата, якого оберуть українські громадяни, вони назвуть нелегітимним, адже, значить, він обираний в умовах недемократичних виборів.
Але ця гра Росії може тривати вічно. Що ж робити, якщо російська сторона не визнає вибори?
Без сумнівну, що висока ймовірність, що так і станеться, але нам важливо не те, що казатиме Росія, а те, щоб вибори відбулися, щоб на цих виборах була значна кількість міжнародних спостерігачів. Нам важливо, щоб ці спостерігачі дали об’єктивну картинку того, що відбувається. Також важливо, щоб усі інші країни, які не мають політичної упередженості стосовно України, визнали ці вибори. А щодо Росії, то у ситуації, коли вона розв’язала війну проти України, хто б сумнівався у тому, що вона не визнає наші вибори і нашого нового президента.
Чи можна говорити про те, що ці вибори претендують стати одними з найдемократичніших?
Я так би не сказав, адже вони відбуваються в умовах відкритої агресії, а це вже перша ознака того, що їх не можна назвати цілком демократичними. Головне, щоб це не набрало таких форм, як вибори в Афганістані чи Пакистані, де маджохеди закликають не брати участь у виборах і запроваджують тотальний терор проти населення. Це вже питання безпеки громадян. Отож, те, що вибори відбуваються в умовах військового протистояння, вже нівелює елемент демократичності.
Однак, ці вибори справді є найдемократичніші у тій частині, що нема шаленого адмінресурсу, який діяв на попередніх виборах. Вертикаль виконавчої влади розсипалась, а тому у загальнонаціональному масштабі адмінресурс працювати не буде. Тобто, у цій частині можна вважати, що ці вибори будуть більш демократичні чим попередні.
Чи має шанс Донецька народна республіка?
Те, що нині відбувається на сході України, і позиція влади щодо цього, то мені здається, що тут існує певна скоординованість дій, а не спонтанність та хаотичність. Крим віддали, захоплення Донецька і Луганська без належної реакції з боку центру свідчить про певну скоординованість дій. Очевидно, проблема не стільки у тому, що влада не має ресурсів та важелів впливу, хоч про це теж можна говорити, але судячи з повідомлень та офіційної інформації, влада гальмує розгортання повноцінної боротьби із тероризмом в східних регіонах.
Я розумію, що для сепаратистів йдеться про такі варіанти: або вони приєднуються до Росії і стають суб’єктом федерації, або стають автономними сателітними територіями біля Росії. Я думаю, що Росії абсолютно не вигідно приймати ці території. Вони депресивні і потребують серйозних дотацій та інвестицій, серйозної підтримки. Тому у нинішній ситуації, в тому числі економічній, Росія абсолютно не зацікавлена, щоб взяти на утримання цей баласт. Тому, вочевидь, йдеться про певну ручну автономію, яку не визнає світ, але яка буде ручною для Кремля, як Придністров’я.
Чи наважиться Путні відкрито порушити територіальну цілісність і ввести в Україну свої війська?
Я ніколи не вірив, що можливо те, що сталося із Кримом, адже ми мали підтримку Заходу, США, мали гарантії цілісності. Порушення геополітичного балансу видавалося абсолютно неможливим, але це сталося. Окрім заяв про те, що світові лідери цього не визнають, більше нічого нема. Санкції не є серйозними і тому така позиція Заходу і США є дивною і розв’язує руки агресору. Тому однозначно сказати, що сценарій вторгнення на Україну є неможливим, я не наважусь . Ми самі повинні організуватися і дати належну відсічі тому, що відбувається. Потрібно казати відкрито, що це агресія і диверсійна, гібридна війна, яка дає свій результат. Ми можемо надіятись у цій війна, на жаль, тільки на себе.
Розмову вела Анна Новик.
Фото - lvivinfo.ru
