Львівський національний університет ім. Франка очікує на одну із найважливіших для себе подій останніх років – вибори нового ректора. І хоча поки залишається інтрига, хто ж очолить виш, уже зрозуміло, що університет чекають зміни. Що потрібно ЛНУ, аби вийти на нову якість освітнього і наукового процесу, – в інтерв’ю з одним із кандидатів на посаду ректора – доктором економічних наук, професором, завідувачем кафедри банківського і страхового бізнесу Сергієм Реверчуком.
Вибори ректора – серйозний поштовх для розвитку університету
- Очевидно, що після виборів ректора університет Франка чекають зміни. На Вашу думку, наскільки серйозними ці зміни мають бути? Як прихід нового ректора позначиться на житті університету?
- Чи не вперше за багато років в ЛНУ відбудуться справді конкурентні вибори ректора, адже є п’ять претендентів, які мають своє бачення розвитку університету. Претенденти нібито є конкурентами, але й водночас є однодумцями в тому, що бачать загрози і виклики університету, його науці та освіті, і хочуть їх відвернути.
Претенденти є також партнерами, тому що хочуть змін, прагнуть краще жити і працювати. Їх турбує доля університету, з яким пов’язані десятки років життя. І хто б не став ректором, він змушений буде обов’язково враховувати ідеї та підходи, які є в програмах інших кандидатів. Тому ці вибори ректора дадуть серйозний поштовх для розвитку університету.
Тут важливо розуміти, що зараз для нашого навчального закладу потрібні системні зміни, які би дозволили отримати нову якість навчальної і наукової роботи і наблизити наш університет до європейських академічних стандартів.
- Яким чином цього можна досягнути?
- Насамперед, йдеться про розвиток академічного середовища університету на засадах добросовісної конкуренції, фаховості, соціальної відповідальності і взаємоповаги.
Вкрай важливим є запровадження інновацій у всі напрями та ланки наукової, навчальної та громадсько-культурної роботи, а також реформування системи матеріального стимулювання співробітників та студентів – для заохочування і підвищення якості їхньої праці.
Крім того, щоб підвищити ефективність управління, повинна відбутися оптимізація структурних підрозділів університету.
Основою управління має бути кафедра
- Якщо говорити про ефективність управління, то зараз університет виглядає доволі громіздкою структурою з величезною кількістю факультетів і кафедр, де всі рішення спускаються згори. Чи можна зараз говорити про реальну автономію університету? Які конкретні зміни в цьому напрямку Ви пропонуєте?
- В умовах, коли майно вишу є власністю держави, а урядове фінансування життєво важливих процесів є вагомим, економічна автономія університету є більше декларативною і формальною, аніж реальною. І тому про реальну автономію і самостійність університету варто говорити на рівні його структурних підрозділів. Для цього необхідно запровадити децентралізовану систему управління фінансами, кадрами і ресурсами. Тут корисним буде вивчити й узагальнити досвід ДонНУ, НУ «Львівська політехніка» та інших ВНЗ. Треба розвивати автономію не тільки ректора, а й автономію і самостійність керівників факультетів, інститутів, коледжів і кафедр.
По-перше, основним об’єктом університетського управління має бути кафедра. Між тим, у Статуті ЛНУ в переліку структурних підрозділів кафедри стоять аж на третьому місці після факультетів і коледжів. Кафедральний сектор має бути в полі зору проректора з інвестицій та розвитку. А ректор, якщо він має час, мав би регулярно зустрічатися не тільки зі студентами, а із колективами кафедр.
Ми повинні зміцнювати демократичні цінності і традиції управління університетом. Ні завідувач, ні декан, директор чи ректор не повинні нав’язувати своє одноосібне рішення колективу. Для цього єзасідання кафедри, вчені ради з їх повноваженнями. Водночас вчені ради не мають бути інструментом її голови, а справжнім «Сенатом» з ухвалення, передусім, стратегічних рішень розвитку кафедр, коледжів, факультетів і університету в цілому.
Викладачі повинні витрачати мінімум часу на оформлення і заповнення звітності. Загалом внутрішній документообіг університету треба оптимізувати, уніфікувати і стандартизувати. Заповнення документів має відбуватися в автоматизованому режимі.
- Якою Ви бачите роль профспілок?
- Між адміністрацією і профспілками має бути повна і тісна взаємодія. Не допустимий вплив адміністрацій на профспілку, яка покликана захищати інтереси співробітників. Водночас не треба перебільшувати ролі профспілки в університетському управлінні, участь якої в заходах адміністрації повинна бути щонайширшою та щонайактивнішою. Потрібні зміни і у роботі студентської профспілки, необхідно надати їй більшої самостійності у питаннях соціального захисту студентів.
Ще одне важливе питання, якого я б хотів торкнутися – це фінансовий менеджмент. Він потребує негайного зміцнення. Фінансовий менеджмент повинен тісніше взаємодіяти з приймальною комісією та репутаційним капіталом університету. Вхід і вихід грошових потоків в університетську систему має бути контрольованим і збалансованим. Без цього скільки би грошей не заробляли факультети, вони будуть пропадати як у “Бермудському трикутнику”.
На мою думку, варто організувати електронне та паперове видання щорічного статистичного збірника «Економіка і фінанси ЛНУ у цифрах і фактах», яке надасть університету більшої відкритостітапрозорості.
Не втрачати зв’язку між теорією і практикою
- Не секрет, що сьогодні в Україні багато-хто здобуває диплом «для галочки», а після закінчення вишу взагалі не працює за спеціальністю. У чому причина такого стану справ? Що можна зробити на рівні університету, щоб вирішити цю проблему?
- Так, дійсно, така проблема існує. В Україні тільки 30% випускників відповідають потребам ринку праці. Тому при формуванні навчальних планів за основний принцип необхідно брати не кадрові можливості кафедри та її минулі напрацювання, а потреби, вимоги і побажання роботодавців. В університеті потрібно створити центр «Барометр ринку освітніх послуг», який би організовував науково-емпіричні дослідження відповідності реальних знань і навиків, які потрібні працівникам на виробництві, із тими, які набувають студенти різних спеціальностей.
Також необхідно широко використовувати порядок працевлаштування випускників університету на умовах тристоронньої угоди «випускник – ВНЗ –роботодавець».
Не втрачати зв’язку між теоретичною наукою і практичною діяльністю допоможуть взаємовідносини «кафедра - база практики». Я маю на увазі розширення такого інституту як «філія кафедри» на підприємстві, щоб можна було активніше залучати до навчальної роботи на умовах сумісництва та погодинництва фахівців, які працюють, скажімо, на якомусь підприємстві чи в банку і можуть поділитися зі студентами своїм конкретним практичним досвідом.
Як відкритому університету ЛНУ необхідно розробити план дій щодо запровадження «гібридної форми» навчання в бакалавраті і магістратурі, а також дистанційного навчання в магістратурі у режимі онлайн. А для стимулювання якості навчання і підготовки кадрів – розвивати систему студентських стипендій, ширше запроваджуючицільові та іменні стипендії (наприклад, підприємств, банків, страхових компаній, приватних осіб, органів влади, народних депутатів-випускників ЛНУ, ректора, директора, декана, завідувача кафедри).
Крім того, я виступаю за те, аби ширше залучати студентське самоврядування до участі в розробці та ухваленні рішень щодо організації і підвищення якості навчального процесу, стипендіального забезпечення, зарахування на вакантні місця державного замовлення, поселення в гуртожитки.
Студентський уряд не повинен повторювати роль та функції колишнього комсомолу і має мати власну позицію і амбіцію.
Нам важливо розвивати і підвищувати рівень самосвідомості та самооцінки студентів, адже занижена самооцінка студентів особливо шкодить якості освіти. Студент має ясно бачити свою значимість і свою перспективу. Він повинен знати, що там, куди він йде працювати, існує соціальний ліфт. І якщо добре працюєш, то цей ліфт несе тебе догори.
- Якість освітнього процесу безпосередньо залежить як від якості підготовки вступників, так і від якості науково-педагогічних кадрів. Очевидно, зміни назріли і в кадровій політиці університету?
-В університеті необхідно ліквідувати нинішню необґрунтовану фінансово-економічно практику застосування середнього балу не менше 4,0 при вступі на магістратуру. Так, в цьому році на економічному факультеті середній бал тих вступників, хто мав бал менше 4,0 зріс. І виявилось, що 40 наших платників спеціальності “фінанси і кредит” ми втратили, вони пішли на магістерку в інші ВНЗ, де цього обмеження не має. Деякі з них навіть поступили на державне. Як результат, спецфонд ЛНУ недоотримав біля 300 тис. грн. Окрім того, факультет є заручником цієї ситуації, оскільки беремо на навчання на спеціалітет всіх, хто залишився – здебільшого голих “трійочників”.
-Кадри є основною цінністю університету. Вважаю, що конфлікт між поколіннями неприпустимий. Молодь повинна отримати доступ до управління університетом, коледжами, факультетами, кафедрами та іншими структурними підрозділами, а науково-педагогічні працівники пенсійного віку повинні мати широкі можливості для розповсюдження свого життєвого і педагогічного досвіду і просування науки і молодих вчених. Я пропоную відновити інститут кадрового резерву.
Разом з тим, у працівників університету мають бути стимули для підвищення свого кваліфікаційного рівня. Однак нині різниця між зарплатою професора і доцента, доктора і кандидата є незначною. Тому тим, хто працює над здобуттям наукових ступенів, особливо ступеня доктора наук, доцільно надавати фінансову підтримку (наприклад, відрядження для участі в зарубіжних конференціях, видання малих наукових монографій за результатами досліджень), а також зменшувати їхнє аудиторне педнавантаження.
Науково-педагогічні співробітники університету повинні мати можливість для реального, а не формального підвищення своєї кваліфікації, для внутрішніх і зарубіжних стажувань, персональної і конкретної участі у виконанні наукових проектів за відповідними грантами. Однак гранти приходять тоді, коли лідер – науковець має нові ідеї, славне ім’я та здібних учнів.
Хотів би наголосити, що місія ЛНУ полягає не тільки в тому, щоб випускати висококласних дипломованих практиків-фахівців і науковців, а й формувати активних громадян держави. Університет за 350-літню історію виплекав академічні цінності, традиції і свободи, якими пишаються Україна і світ. Нині ЛНУ має докласти усіх зусиль, щоб бути безумовним лідером не тільки в академічному середовищі Західної України, а й всієї України і Європи. Однак для цього необхідно провести низку системних змін та ефективно і наполегливо працювати.
Розмову вів Назар Гондар.
