27 травня має відбутися конференція трудовго колективу Львівського університету ім. Івана Франка. На конференції оберуть нового ректора цього вишу. До участі у виборах зголосилось 7 кандидатів. Гал-інфо запропонувало всім їм відповісти на три однакові питання.
Одразу зауважимо, що всі претенденти без застережень погодились на інтерв`ю-полілог.
Ось ці питання:
1.Яка місія університету в нинішньому суспільстві?
2.Чи є критичною проблема корупції дляЛНУ ім. І. Франка і якщо так,то як з нею боротися?
3.Якість освіти в ЛНУ ім. І. Франка: як її поліпшити, над чим треба працювати насамперед? Чому ЛНУ не потрапляє до міжнародних рейтингів?
Андрій БОЙКО, декан юридичного факультету університету ЛНУ ім. І. Франка.
1. Більш як двісті років тому Вільгельм фон Гумбольдт визначив місію університету – як формування національної еліти. Університетська освіта була покликана стати активним учасником процесу творення нації-держави. Новим завданням університетів ставало формування відповідальних і зрілих громадян, сповнених національної свідомості і національних почуттів. Навчання в університеті мало поєднуватись із важливим завданням - щоб кожний студент ще й ідентифікував себе із державою як національним проектом, був готовий брати участь у процесах політичного у культурного об'єднання нації-держави.
Цю важливу суспільну місію провідні університети виконують і до сьогодні, забезпечуючи моральні та духовні засади цивілізаційного розвитку. Але протягом останніх десятиліть ця генеральна історична місія зазнала певних змін – завданням університетів стає забезпечення сталого розвитку суспільства та конкурентоздатності його економіки. Інноваційний розвиток сучасного суспільства ґрунтується на знаннях. У науковий обіг навіть увійшло таке поняття як «знаннєве суспільство», так як тільки динамічне творення нових знань може забезпечити структурні та інституційні зміни у всіх сферах суспільного буття. Саме це об’єктивно й зумовило перехід від елітної до широкодоступної моделі університетської освіти.
Тому для університетів дуже важливим є – підготовка студентів до їх майбутньої участі у житті знаннєвого суспільства. Тут доречно уточнити, що ще й демократичного.
Це передбачає: по-перше, сприйняття і готовність підтримувати демократичні інститути, сприяння утвердженню верховенства права та власну участь у громадському житті, по-друге, готовність до інтелектуального життя (здатності критично мислити та давати оцінку складним соціальним процесам), по-третє, підготовленість до професійного життя (володіння необхідними знаннями та вміннями та здатності розв’язувати складні професійні завдання). Університетська освіта має готувати і до суспільної мобільності. Випускник повинен сприйняти сучасні цивілізаційні цінності і бути адаптованим до існуючої системи соціальних зв’язків, а також давати можливість розкрити свої здібності. І що є дуже важливим, університет має залишатись спільнотою з правдивими академічними свободами і прагненнями, де є місце для дискусій, творчості, інтелектуального вільнодумства і творення науки.
Для виконання цих функцій університети потребують значних коштів. Для покращення фінансових можливостей університетів Європейський Союз створив спільний Європейський простір вищої освіти і Європейський простір наукових досліджень і рекомендує університетам активніше залучати приватне фінансування наукових досліджень. У США університети активно залучають приватні кошти для своїх освітніх і наукових програм. Навіть спостерігається певна корпоратизація університетів, яка полягає у створенні наукової продукції за патентними чи ліцензійними договорами з корпоративними партнерами. Виникає резонне запитання, чи це не призведе до перетворення університетів на бізнес-корпорації, які будуть спрямовані на постачання освітньої і наукової «продукції» і чи не знівелює це у повній мірі історичну місію університету?
Певну проблему такого плану ми вже маємо у вищій освіті в Україні. Поєднання навчання за державні кошти і кошти приватних осіб привнесло елемент бізнес інтересу в університетську освіту і призвело до невиправданого доступу до неї осіб, які не мають необхідного потенціалу для її здобуття. У певному сенсі університетську освіту почали сприймати як свого роду товар, який можна отримати за гроші. За відсутності дієвих механізмів контролю за якістю університетської освіти це може призвести до її нівелювання і втрати важливого суспільного значення. Тому українські університети повинні отримувати належне фінансування для розвитку освітніх і дослідницьких програм.
Перед українськими університетами, і в першу чергу перед Франковим університетом, постало два типи викликів – історичний (формувати зрілих, освічених і відповідальних громадян, які б забезпечили політичне і культурне об'єднання української нації) і новітній (здійснювати підготовку якісних фахівців для формування конкурентоздатності нашої держави в умовах інноваційного розвитку та економічної інтеграції). Виконання цих функцій вимагає проведення державної реформи університетської освіти і науки, входження у освітній і дослідницький простір Європейського Союзу і спонукання університетів до ефективного менеджменту в самих університетах.
2. Напевно окремі корупційні прояви мають місце у нашому університеті, принаймні часом про це доводиться чути від знайомих чи від батьків студентів. Це проблема, яка до певної міри є віддзеркаленням стану нашого суспільства, так і стану вищої освіти. Також з певністю можу констатувати, що у нашому університеті корупційні прояви не мають системного характеру, а скоріше є виявом зловживань окремих викладачів. Але тим не менше, це негативно впливає як на якість навчального процесу, так і на формування у студентів розуміння суспільної шкідливості, і відповідно морального несприйняття цього явища.
Виникає резонне запитання, чи можна подолати прояви корупції у нашому університеті? Напевно, що так. Позитивним прикладом у цьому є Національний університет «Києво-могилянська академія» і Український католицький університет.
Найперше, для цього потрібна воля керівництва університетом. Публічно задеклароване несприйняття і негайне реагування у кожному випадку – це те, чого очікують і студенти і викладачі. Керівництво університетом має ініціювати створення атмосфери несприйняття і осуду цьому явищу. Друге, демократичність і прозорість усіх університетських процедур. Третє, добір на викладацьку працю розумних, ерудованих, соціально-активних і добре підготовлених випускників. Для викладання окремих дисциплін запрошувати колег із закордонних університетів, які б утверджували цілком інші освітні і етичні стандарти. Впроваджувати освітню кооперацію з закордонними університетами-партнерами. Третє, Зробити університет привабливим для талановитих випускників шкіл. У кожного потенційно сильного абітурієнта повинно виникати бажання формувати свою професійну перспективу через навчання у нашому університеті. Сильний студент не буде домовлятись за оцінки. Сильний студент буде прагнути до успіху і вимагати у викладачів дати йому відповідні знання, а в керівництва – створити простір для дискусій, творчості, громадської ініціативи тощо. Четверте, запровадити механізми, які б забезпечували об’єктивність оцінки знань студентів.
3. Якість освіти у нашому університеті досить непогана і я не думаю, що з більшості спеціальностей вона відрізняється від рівня у Польщі, Чехії чи Австрії. Можливо, що питома вага кількості випускників з нижчим рівнем підготовки є трохи більшою, ніж у названих країнах. Правда, слабшою єприкладна підготовка наших випускників. Випускники провідних європейських університетів на момент закінчення навчання вже володіють необхідними знаннями і вміннями, щоб відразу приступити до виконання професійних обов’язків, інакше б вони не отримали диплома про закінчення університету. Нам для цього треба сучасні лабораторії, відповідне навчально-методичне забезпечення, а з окремих спеціальностей – прикладні освітні програми за освітнім рівнем «магістр», а також освітня кооперація. Велике значення для якості університетської освіти має також рівень викладацького складу. На викладацьку працю треба більше запрошувати наших випускників, які крім нашого університету ще продовжували навчання у закордонних провідних університетах. На сьогодні необхідною умовою праці в університеті має бути і добре знання професійної іноземної мови. Ще одним чинником доброї якості освіти є рівень наукових досліджень в університеті і залучення до наукової роботи студентів. З окремих спеціальностей ці параметри треба покращувати.
Що ж до можливості нашого університету увійти до престижних міжнародних рейтингів, то це питання часу і кропіткої праці. Рейтинг університетів визначається за певними показниками, які до речі відмінні для різних рейтингів. Але в основному до уваги беруться такі: обсяги фінансування наукових досліджень, цитованість досліджень, академічна репутація, репутація серед роботодавців, кількість студентів на одного викладача (у провідних університетах це 4-5), кількість іноземних студентів, кількість запрошених професорів тощо. Для входження в еліту світових університетів нашому університету треба повірити в себе і переконати інших, що ми це можемо. Для цього потрібна дорожня карта, яка б передбачала реальні кроки з урахуванням того, що ми можемо на сьогодні, чого ми очікуємо на наступних етапах і які ресурси для цього потрібні. Хоча треба дуже добре усвідомлювати, що на перших етапах необхідна вагома підтримка держави, а саме в істотному збільшенні фінансування на наукові дослідження і запровадження якісних освітніх програм.
Ярослав ГАРАСИМ, декан філологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка.
1. Як на мене, місія Університету полягає у тім, аби утверджувати, популяризувати та примножувати інтелектуальні досягнення і духовні надбання української національної культури через створення, вивчення, оцінку та передання освітньо-культурних цінностей за допомогою сучасних наукових досліджень, якісного навчання і патріотичного виховання.Водночас, у нелегких умовах становлення та утвердження міжнародного авторитету незалежної України особливо важливою є діяльна участь кожного національного університету у державотворчих процесах.
2. Стверджувати про абсолютну некорумпованість якоїсь одної установи у суспільстві, яке упродовж щонайменше останніх чотирьох років роз‘їдала наскрізь корумпована владна машина, доволі складно. Зрештою, про ступінь інфікованості вірусом корупції вищого навчального закладу свідчить ще й рівень суспільної довіри до нього, що виявляється через кількість випускників середніх шкіл, які хочуть здобувати вищу освіту в тому чи іншому університеті. Львівський університет упродовж останніх років є постійним лідером вступної кампанії в Україні. Це підтверджує його престижність та освітній авторитет. Механізми запобігання окремим проявам корупції є відомі: постійний моніторинг навчального процесу та якості підготовки фахівців, регулярний контроль з боку органів університетського самоврядування (особливо студентського), культивування академічних цінностей, відкритість і прозорість університетського життя.
3.Є кілька складових якості освіти:
– високий рівень підготовки, професіоналізму і відповідальності викладачів;
– забезпечення можливості застосувати у навчальному процесі сучасні форми наочнення, інтерактивні засоби навчання;
– покращення матеріально-технічної бази для належного виконання завдань лабораторних та практичних робіт;
– участь викладачів університету у підготовці навчально-методичної літератури;
– розширення кола навчальних дисциплін за вибором студента;
– запровадження практики навчання студентів (упродовж короткострокових і довготривалих періодів) у європейських університетах-партнерах;
–підвищення рівня вивчення іноземних мов, забезпечення викладання окремих спеціальних курсів англійською мовою;
– залучення потенційних працедавців до університету;
– забезпечення високого рівня підготовки бакалаврів, що відкриватиме можливості для вступу в магістратуру у престижні європейські та американські університети.
Завдання керівництва університету насамперед подбати про успішне виконання кожного з цих пунктів. Щодо міжнародних рейтингів, то тут важливу роль відіграє цілий комплекс критеріїв, окрім якості освіти. Зважаючи на рівень державного фінансування та відсутність реальної автономії, українські університети наразі приречені на низькі рейтингові бали.
Михайло ЗАРІЧНИЙ, декан механіко-математичного факультету ЛНУ ім. І.Франка.
1. Про місію університету можна писати книги. Університет – це те місце, де твориться висока наука і де передають наукові знання молодому поколінню. Саме в університеті формується інтелектуальна еліта народу. Освіта робить людей вільними, тому без університетів не можна збудувати демократичне суспільство.
На моє переконання, без домінуючої ролі науки уявити сучасну вищу школу простонеможливо. Нині для нашої держави це є дуже важливим, оскільки саме на науці базуються нові технології, на них, своєю чергою, – промисловість і навіть обороноздатність. Не буде перебільшенням сказати, що майбутнє держави залежить від рівня її університетів.
2. Корупція поразила всі сфери нашого суспільства, було би неправдою заперечувати її існування у вищій школі. На мій погляд, у нашому університеті ситуація ніколи не доходила до критичного рівня – у цьому, зокрема, велика заслуга багаторічного ректора Івана Вакарчука, який запроваджував системні заходи, спрямовані на прозорість вступної кампанії та університетських іспитів. Але зараз маємо шанс і на подальше покращення ситуації. Революцію гідності, спрямовану також і проти корупції, підтримав весь Львівський університет, і студенти, і викладачі. Тепер важливо продовжити в університетських авдиторіях цю антикорупційну налаштованість.
Я багато їздив, бував у різних університетах світу і знаю, що можна обійтися без корупції, тоді життя стає абсолютно іншим. Цього треба прагнути, все в наших силах і залежить насамперед від нас самих.
3. Якісна освіта та наука не може існувати без належного фінансування. Багато чого впирається саме у гроші, зокрема, це стосується і позицій у міжнародних рейтингах. Так, деякі наші талановиті випускники, які могли б вчити наших студентів, йдуть працювати в західні університети. Чому? Тому що там вони мають змогу отримати за свою працю значно більше. Іншим чинником є те, що у наших університетах – непомірні норми педагогічного навантаження і це також не сприяє ні якості освіти, ні якості науки. Однак, зменшення такого навантаження знову ж таки залежить від фінансування.
Якщо говорити про рейтинги загальнодержавні, то у деяких з них ми займаємо доситьнепогані позиції. Зокрема, маємо третє місце за науковими публікаціями, представленими у авторитетних міжнародних наукометричних базах даних. Варто сказати, що тут Львівський університет сильно випереджує інші університети Львова і регіону. Існують внутрішні резерви університету для подальшого підвищення наших позицій, ці резерви потрібно ретельно проаналізувати і працювати у цьому напрямку.
Маркіян МАЛЬСЬКИЙ, завідувач кафедри міжнародних відносини і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, Надзвичайний і Повноважний Посол.
1. Місія Львівського національного університету імені Івана Франка випливає з його багатовікової академічної історії та традиції. Будучи на протязі багатьох віків на тільки світочем науки і культури, але й вогнищем українського вільнодумства, університет сьогодні творить найвищі інтелектуальні цінності в науці, освіті, просвітництві, культурі та виконує унікальну інноваційну роль у розвитку української вищої школи, забезпечує високі стандарти якості професійного навчання з метою підготовки висококонкурентних фахівців і виховання свідомих українських громадян.
Зрозуміло, що для успішного виконання цієї місії університет повинен функціонувати як академічна спільнота активного суспільного діалогу і дебатів, як інституція, відкрита на нові ідеї і виклики, що здатна органічно поєднати сучасні процеси світової глобалізації зі збереженням національно-культурної та етнічної ідентичності українського народу.
Важливі складові місії університету – інтелектуальна, освітня, соціальна, культурна, економічна, технологічна, мають узгоджено і збалансовано реалізуватись у різному вимірі і на різних рівнях – місцевому, регіональному, національному, європейському та світовому.
Багато аналітиків наголошують сьогодні на гострій необхідності адаптації університетів до нових вимог епохи глобалізації, до пошуку нової місії і ролі університетської освіти в сучасному світі, передбачаючи перетворення університетів в епіцентри програм регіонального розвитку, в інноваційно-підприємницькі комплекси з потужним академічним ядром, в інституції безперервного навчання дорослих.
У цьому контексті, як ніколи, зростає роль Львівського університету у збереженні принципів елітності вищої освіти, її міжнародної відкритості та прагматичної бізнесової орієнтації. На наших очах формується суспільство, базоване (засноване) на знаннях, а звідси роль і місія університетів у суспільному розвитку – визначальна.
2. Переконаний, що корупції і хабарництву не місце не тільки в нашому університеті, але й в українській державі в цілому.
Університет, в якому виростає еліта українського народу, повинен подати суспільству приклад різких і рішучих дій викорінення цього принизливого і ганебного явища. Університет так зробив на початку 90-х років, вперше запровадивши тестову оцінку знань на вступних іспитах, яка пізнішебула впроваджена на загальнодержавному рівні. Університет діє так і сьогодні, коли впроваджує з різних курсів і програм прозорий та відкритий процес оцінювання знань. В університеті має запрацювати чіткий і зрозумілий механізм ефективного використання сукупності морально-етичних, правових, інформаційних та адміністративних заходів з попередження проявів корупції та хабарництва.
Для цього мусимо спиратись на європейський та світовий досвід, дбати про максимальне підвищення рівня оплати праці працівників університету (виведення їх хоча б на рівень матеріального достатку середнього класу суспільста), забезпечити студентам повний доступ до необхідних засобів отримання знань, ініціювати процес вартісної оцінки працедавцем реальних знань студентів, а не високих оцінок у заліковій книжці.
У боротьбі з хабарництвом не буде успіху без опори на громадськість і громадські організації, оскільки саме від них залежить створення в університеті атмосфери нетерпимості та громадського осуду ганебних вчинків, що принижують честь і гідність як професора, так і студента.
3. Якість освіти – основна категорія, що визначає рейтинг і престиж кожного університету. Власне, ЛНУ ім. І. Франка здавна славився хорошою якістю освіти, що базувалась на використанні досягнень всесвітньо відомих університетських наукових шкіл, ефективній співпраці з зарубіжними університетами, сповідуванні принципів новаторства і модернізму. З власного дипломатичного досвіду та досвіду підготовки дипломатичних кадрів, знаю, що, наприклад, практично у всіх структурах Міністерства закордонних справ України – починаючи від Міністра, заступників Міністра, директорів департаментів, дипломатів у посольствах – є випускники Франкового вузу. Подібна ситуація і з випускниками багатьох інших факультетів – економічного, юридичного, механіко-математичного, філологічного, іноземних мов тощо.
Але завдання різкого підвищення якості освіти в умовах гострої конкуренції на ринку освітніх послуг вимагає сьогодні кардинальних дій. Його успішне вирішення залежить від багатьох чинників. Світовий досвід показує, що університети, які мають змогу інвестувати великий фінансовий ресурс в навчальний процес, як правило, добиваються високої якості освіти. При цьому вони дбають про ріст професійної кваліфікації та міжнародний авторитет своїх професорів, про ефективність та результативність використання інноваційних наукових досягнень в навчальному процесі. Студент має відчути смак здобуття нових знань, а інтенсивність поєднання навчального і дослідницького процесу, дослідницько-пошуковий тип навчання безпосередньо виводять якість освіти на вищий рівень.
Коли ми говоримо про високі стандарти якості освіти, орієнтуємося в першу чергу на європейські та американські університети.
Щоб досягнути такої якості освіти, маємо йти шляхом максимального наближення до їх стандартів через тісну академічну співпрацю, через спільні проекти, програми, взаємне стажування, інтенсивний студентський досвід.
На мою думку, першим кроком такої широкомасштабної інтеграції Франкового університету у європейський освітній простір може стати відчутне розширенняспівпраці з польськими університетами, які за останнє десятиліття зробили дуже великий прогресу підвищенні якості освіти та є максимально відкритими сьогодні до співпраці з нами.
Ясна річ, це далеко не повний перелік чинників, які впливають на якість освіти в університеті. Не можна забувати про стимулюючу роль ринку праці, що ставить свої вимоги до рівня професійної підготовки, про необхідність залучення до навчального процесу представників бізнесу, влади, громадських організацій, про широку програму професійного стажування студентів, про вільне володіння викладачами і студентами іноземними мовами. Все це разом з серйозним інвестування, залученням великих ресурсів до оптимізації навчального процесу, забезпеченням високої кваліфікації викладачів та мотивації студентів дозволить ЛНУ ім. І. Франка стати справжнім елітним українським університетом.
Підготувала Соломія Головіна.
(Продовження тут).
Фото - vgolos.com.ua.
