Нещодавно кілька моїх знайомих заповзялись нарікати, як через туристів їм стало важко жити у центрі Львова. Гамір, тіснота, алкоголь. Одне слово, свинство. Зовсім інакше було за добрих старих часів, коли Львів був майже закритим містом, тільки для «своїх». Більшість із них одразу ж застерегли, що загалом нічого проти гостей не мають. Мовляв, лише хотіли б якіснішого туриста. Менш галасливого, заможнішого і з добрими парфумами.
Це ж бо так гарно споглядати з вікна улюбленої кав’ярні як мультимільйонери та мільйонерки «волочитимуться» від навколишнього галичанського світу і довгими лондонськими вечорами мріятимуть про наступну відпустку, яку проведуть ну якщо не у Львові (бо катастрофічний брак місць в переповнених готелях) то принаймні в екологічно чистій Бібрці.
Слухаючи всі ці мрійливі зітхання, мені до голови прийшла ідея оповісти про всю “красу” вражень, які переживає пересічний турист у цій оазі “європейської України”. Для експерименту я вибрав один день, прожитий з пересічним польським туристом, котрий (о диво!) не має особливих сентиментальних пов’язань з кресовою Україною. А тому може дивитись на неї спокійним неупередженим поглядом. Сподіваюсь, цей текстовий перформенс буде цікавий всім, хто хоче знати, як ми виглядаємо в очах тих, хто наважиться перетнути кордон.
На разі залишимо поза увагою сам факт та особливості перетину державного кордону України. Тобто, 2-3 години в задусі автобусу на кордоні залишаться поза нашою увагою. Богу дякувати, що в минулому залишилась необхідність вручну заповнювати еміграційну картку. Щоправда, трохи сумуватиму за її пунктом №6 “Sex”, що незмінно викликав у хоча б одного туриста усмішку котра закінчувалась жартівливим запитанням “Чи це пропозиція?”
Урни
– Пане, скажіть чому у Вас так мало урн для сміття? Я не хочу кидати його під ноги!
-Е-е-е-е-е... Ну, просто ми не смітимо, тому нам їх практично і не треба... Або ж пройдіть он туди, десь там через 100 метрів щось має бути.
-
Навколо площі Ринок, котра загалом виглядає доволі доглянутою, їх начебто цілком достатньо. Проте, варто відійти десь трохи подалі, і вони одразу ж зникають. Усунувши з навколоринкових територій смітники, ми прирекли мешканців центру на вимушену ситуацію, коли вони намагаються розпихувати власне сміття по навколишніх урнах, швидко заповнюючи їх вміст. На туристів місця вже просто не залишилось
Пірожки на Ринку
– Пане купіть пірОжки. З капустою, з бульбою.
– Я не хочу.
– Купіть пірОжки. Ти що, не бачиш, я ж продаю.
– Я не хочу.
– ЩОБ ТИ ЗДОХ!!! Диви, диви, яке засране панство приїхало. Пшеки вонючі.
– Дайте нам спокій, я гід і зараз викличу міліцію.
-І ти також гівнюк!!! Водить воно їх.
За наявності значної кількості місць, де можна попоїсти, побороти таке поняття як вулична їда так і не вдалось. Очевидно, кожен має право ризикувати власним здоров’ям, купуючи такий продукт просто на вулиці, як би не факт, що ті, хто продає різноманітні льодяники, пиріжки чи сосиски в тісті не мають жодних необхідних сертифікатів на право їх продажу. Про поведінку окремих з цих продавців було сказано вище.
Музей
– Куди ви йдете?
– Ми хочемо відвідати музей.
– Ми вже закриті.
– Але у вас написано, що ви працюєте до 18.00.
– Ну і шо? Каса працює до 17.30 і сигналізацію треба ще включити.
– А як ви працюєте завтра?
– Завтра ми не працюємо.
– А чому?
– Бо завтра СВЯТО! Проходьте в понеділок!
Музей2. Понеділок
– Скажіть будь ласка, чому у Вас всі написи під експонатами українською або англійською мовою? Адже більшість відвідувачів росіяни чи поляки?
– І що? То хай ся вчать! То Україна!
– Я не поляк і не знаю англійської, перекладіть мені, що тут написано.
– …!!!!!!
Як правило, туристи, котрі їдуть до нас із Заходу, планують свою подорож як мінімум за пів року. Більшість з них намагаються оптимізувати своє перебування. Проте, вони марно шукатимуть якісних Інтернет ресурсів конкретних музеїв. ЖОДЕН з них немає сучасної сторінки в Інтернеті. А графік та особливості їх роботи і далі спираються на ще радянські нормативи. Працівникам, як і керівництву, просто не вигідно напружуватись. Адже практично весь прибуток від білетів в них забирає держава і якість роботи жодним чином не впливає на їх заробітну плату. От і відчиняють вони свої двері о 11 ранку а зачинять в 16.30. Для того, щоб можна було зрозуміти, про які грошові обсяги йде мова, зазначу, що лише один із замків навколо Львова за 3 травня 2013 р. отримав бл. 40 тис. гривень доходів. На жаль, не прибутку.
Галицький перформенс
– Олеський замок – це в минулому резиденція, де народились одразу два королі. Це ключ одразу від двох регіонів – Волині та Галичини. В монастирі капуцинів поряд зберігаються безцінні скарби...
– Прошу пана, скажіть будь ласка, де у вас тут туалет. Дитині дуже треба…».
– Пройдіть 200 метрів за монастир, там повинен бути».
– !?!?!?
– Прошу пана, а туалет тут також зі 17 століття? Там просто дірка в плиті і страшний сморід».
-Е-е-е-е-е-… Галичани дуже віруючий народ. Їм властиве глибоко філософське та естетичне сприйняття світу...
Ви можете скільки завгодно надувати щоки і розповідати про славні традиції предків аж до моменту, поки турист не спробує скористатись громадською вбиральнею на якійсь автостанції. Якщо, звичайно, він її взагалі знайде. Адже тут і далі традиційно дівчатка на ліво а хлопчики на право?
Дорога
– Як ви тут живете? Як тут можна їздити по таких дорогах? Чому їх не ремонтують? Я більше сюди не поїду!!! Мені шкода мого авто, автобуса, ніг....».
– …
– Ви бідна країна і у вас немає грошей на ремонти? То чому у вас їздять на таких дорогих авто?»
– …
Якщо хтось колись таки спробує порахувати гроші, вкрадені під час будівництва українських “доріг”, та додати до них недоотриману вигоду від транзиту та проїзду туристичних авто, то з’ясується, що за такі кошти Україна вже давно могла б купити собі кілька островів в Тихому океані та навіть мати власні колонії. Проте, як видається, хтось їх таки вже має... Для решти нагадаю, що віньєти для авто на 10 днів у Австрії коштують 8 Євро а в сусідній Угорщині 13 Євро.
Дорога2
– Добрий день. Сержант ...бу- бу- бу… Документи попрошу. Чому у Вас на авто немає наліпки «PL»?
– Пане поліціянте, вона є в мене на номерному знаку.
– Має бути окрема. Це порушення. Треба заплатити штраф. 300 гривень.
– Я перепрошую, я гід цієї групи, громадянин України і ніколи не чув в правилах про такий закон? Прошу вказати, звідки ви це взяли?
-То ШО ТИ мовчав, ШО ти ТУВО сидиш? Їдьте.
Ну, що тут коментувати. Просто спробуйте поговорити з українським міліціонером іноземною (не російською та польською) мовами. Буде весело.
Епілог
– Прошу пана, що вам найбільше сподобалось в Україні?
– Діти. У вас дуже гарні діти.
– А ще що Вам сподобалось?
– Діти. Чудові діти.
– А решта!?!?!?
– А решта, що ви робите руками, просто жахливо виглядає.
Я не можу твердити, що у Львів приїжджає 1 мільйон туристів що року. Проте, якщо це навіть так, то можна лише з повагою подивитись на людей, котрі пересуваючись цією територією, залишають її в загалом доброму настрої. А от на міліонерів з гарними парфумами, як видається, таки доведеться ще зачекати.
Ігор Лильо
Фото - liveinternet.ru
