Ось вже понад три тижні в Україні тривають акції протесту. Вимоги мітингувальників так і не виконали, натомість влада досягнула нових домовленостей із російською владою. Що означають для України ці угоди, чи відбудеться зміна вектору та як далі бути Майдану, - про це в інтерв'ю Гал-інфо розповів політолог Юрій Шведа.
- Що означає для українців останній візит Януковича до Москви? Чи можна вважати ці угоди початком переговорів про Митний союз?
- Підписати угоди, які стосуються формалізації участі України у Митному союзі, – це самовбивство. Однак, з одного боку, Росія веде себе надзвичайно агресивно, вона відчула свою міць та потугу і поводиться так, щоб реалізувати свій інтерес. При цьому вона не звертає увагу на інших. Не виключаю, що Янукович, перебуваючи у досить складній ситуації, просив гроші, які дали не просто так, а під певні зобов’язання. Таким негласним зобов’язанням може бути продовження діалогу щодо входження України до Митного Союзу. Якби це сталося, то це б привело до нового сплеску напруги та підйому серед громадян, тим більше, що на Майдані основна пересторога - це підписання таких угод.
Це проблема не Януковича як такого, а проблема домовленостей Росії та Заходу. Зокрема, посол США в Москві має дещо інше бачення, про це він заявив в одному із своїх інтерв’ю, зокрема, вказуючи на те, що США та Росія мають спільні інтереси в Україні. Спільні інтереси він вбачає у тому, щоб не допустити загострення ситуації в Україні та силового розвитку подій. Водночас Європа побоюється того, щоб тут, у нас, не спалахнуло вогнище напруги, не почалося громадянське протистояння, адже, коли таке станеться в центрі Європи, то це викличе певну дестабілізацію у всьому європейському регіоні.
- Тобто це питання вже не лише України?
- Певні домовленості відбуваються між Європою та США, з одного боку, та Росії, з іншого. Їх мета - щоб ситуацію вирулити без конфронтації. Це означає, що за Україну відбуваються торги між сильними світу цього і невідомо, чи український інтерес поставлений в основу цієї політики. Тому тепер ситуація в цілому на геополітичній арені, на жаль, складається не на користь України. Домовляючись із Росією, всі побоюються того, щоб не відбулася дестабілізація в Європі. Стосовно різких радикальних дій щодо української влади, то Європа та Захід до цього не готові.
- Гроші, які взяв Янукович у Путіна, посилили його позицію в країні?
- Ці гроші лише для того, щоб позакривати дірки. Без зміни системи господарювання скільки б кредитів Україна не брала, а грошей однаково буде мало. В цьому контексті однією з вимог ЄС і є реформування системи господарювання. Звісно, це досить складний процес, але свого часу його пройшла Польща і вийшла на якісно інший рівень. В Україні ж гроші просто розкрадають, а по суті нічого не змінюється. Беручи чергові кредити, ми тільки відкладаємо крах, який стоїть перед економікою.
- Чи варто боятися, що вогнище громадянського спротиву з України перекинеться на територію Росії?
- Те, що відбувається в Україні, має вплив на ситуацію в усьому пострадянському просторі, насамперед в Росії. Остання реалізує свій геостратегічний план у вигляді Митного Союзу, а під цим розуміють певну конструкцію. Йдеться про формування певної територіальної геостратегічної структури, яка розглядається, як зона впливу Росії. Це ідея відтворення тієї великої імперської Росії, яка колись існувала. Це політика, яку активно реалізує Путін. Звичайно, що без України такої великої Росії в тих масштабах не буде. Тому питання України для Путіна є дуже важливим. Звичайно, це також і протистояння Захід-Схід, тому ситуація в Україні є принципово важливою для Росії і для збереження авторитету та міцності Путіна, для консолідації його влади передовсім у Росії.
Він розуміє, що якщо програти Україну, то це буде його особиста поразка. Відтак, у Росії зрозуміють, що влада ілюзорна і не настільки сильна, що люди, які виходять на вулиці з мирним протестом, можуть самі міняти хід історії. Це буде перший дзвіночок для виступів у Росії. Отож, в Україні вирішується і доля російського народу, російської влади і особисто Путіна.
- Наскільки сепаратистські заяви від депутатів Криму є загрозливими? Чи існує сьогодні реальна загроза розколу в Україні?
- Аж таких сепаратистських загроз не мало б існувати, але маємо розуміти, що за кожним рухом стоять ті чи інші зовнішні сили, які підігрівають ці настрої. Тому відкидати існування таких загроз теж не слід. Що таке Крим? Це база російського Чорноморського флоту, там багато військових. Крим – це точка загрози, загострення якої відкидати не можна.
Знову ж таки це питання того, наскільки Захід готовий виступити гарантом цілісності України, наскільки місцева влада розуміє цю загрозу і чи готова її локалізувати, і ще дуже багато чинників. Недооцінювати такої загрози було б не правильно, особливо з досвіду Грузії, адже те, як себе повела Росія, привело до певного розчленування Грузі. Такий сценарій відпрацьований і може бути реалізовіаний, з погляду російських інтересів достатньо успішно.
Специфіка Криму полягає не лише у тому, що там великий сегмент російсько- орієнтованого населення і не лише в тому, що там військова база іноземної держави, але і в тому, що там є значна частина кримсько-татарського населення, яке є автохтонним і, очевидно, теж має свій інтерес, який навряд чи лежить у контексті приєднання до Російської Федерації. Тому Крим може стати «гарячою точкою», де переплітається дуже багато інтересів, там є й мусульманський елемент, тому це може мати серйозні наслідки.
- Після останніх домовленостей Януковича та Путіна Росія посилила свої позиції в Криму?
- Мені здається, що на це питання на прес-конференції вичерпно відповів Путін. Він сказав, що Росії нема потреби вводити війська, адже Чорноморський флот вже в Україні. Ця відповідь пояснює все. Тепер видно, хто реально контролює ситуацію в Україні.
- Проти 2004 року, чи спостерігається більша активність сходу України щодо громадських виступів?
- Дані соціологічних досліджень показують, що рейтинг Партії регіонів в регіонах, які були основою її електоральної бази, дещо впав. З’явилася значна частка розчарованого населення. Можливо, вони, як ніхто інший, розчаровані, адже мешканці цих регіонів мали особливі сподівання на президента, який є вихідцем із цього регіону. Обіцяного покращення не відбулося, натомість ситуація тільки загострилася. Не дивно, що в цих регіонах питання можливо навіть не стоїть у виборі геополітичного вектора, а у тому, що люди не хочуть жити при цій владі. Люди повстали проти влади, яка привела до такої ситуації.
- Однак, знову ж таки Західна Україна стала рушієм громадських виступів.
- Не підписання асоціації було лише приводом до тих виступів, але об’єктивною причиною було не стільки орієнтація на Європу чи Митний Союз, це питання вже зняте з першої позиції порядку денного. Першим питанням тепер є ставлення до цієї влади,яка показала себе настільки цинічною і грубою щодо власних громадян. Весь цей комплекс негативізму, який збирався роками і проявлявся локально, вилився у масові форми протесту громадян.
- Як має повести себе Майдан тепер?
- Якщо відштовхуватися від сценарію, який реалізовувала влада, то першим був силовий варіант - розігнати і налякати, щоб встановити абсолютний контроль, опираючись на силу «Беркуту». Однак це тільки викликало обурення і хвилю протестів. Пригадуємо, що на момент розгону Майдану протестні акції, фактично, затухали. Влада зрозуміла, що такими діями вона лише провокує і дає живильний матеріал, щоб ще більше викликати обурення. Тому сьогодні реалізують інший план, який полягає у тому, щоб зняти напругу, зменшити революційне піднесення, певною мірою зробити кроки, які мали б випустити пар мітингувальників.
Влада розраховує відбутися «малою кров’ю» щодо покарання винних у розгоні Майдану. Знову ж таки, організація круглого столу, який був достатньо бутафорним, пропагандистські заходів, як-от, «антимайдан». Однак все це відбувається на фоні відкриття кримінальних справ проти активістів Майдану, людей починають виловлювати по одному. Це так званий план "тихого розгону" із конкретним пресингом активістів Майдану. Влада у такий спосіб хоче відвернути цю хвилю протистояння.
Виходячи із цього має розгортатися і діяльність опозиції. Вона повинна розуміти, що вестися на речі маніпулятивного, технологічного характеру нема потреби. Треба, щоб головною вимогою було перезавантаження. Уряд має піти у відставку, повинні відбутися перевибори президента та парламенту, а далі формування влади з чистого аркуша на якісно інших принципах, але це вже більш ширше питання.
Розмову вела Анна Новик.
Фото - vgolos.com.ua.
