Про особливості Ізраїльської медицини, розповів в інтерв'ю Гал-інфо лікар-ортопед Арсен Шпігельман, який нещодавно відвідав Львів в рамках «Днів ізраїльської медицини на Львівщині».
До Львова ви приїхали як ізраїльський лікар, але знаєю, що коріння у вас українське, розкажіть про нього.
Народився в Новоград-Волинську, що на Житомирщині. Там і виріс, хоча коріння маю з усієї України, зокрема і Львівщини. Моя бабця зі Стрию, тому часто бував там, та й у Львові декілька років. Вчився у медичному університеті, спочатку три роки у Тернополі, згодом стільки ж – у Києві. По завершенню в 1999 році емігрував до Ізраїлю. Відтоді живу тут, пройшов всі екзамени для того, щоб отримати звання лікаря вищої категорії (ортопедія і травматологія). Стажування відбувалось у Канаді впродовж 2,5 років. Після того отримав лікаря вищої категорії по операції на спині. Цими двома напрямками і займаюсь з 2013 року в Ізраїлі.
Як вам дався переїзд в Ізраїль, адже лікарем, як я розумію, ви одразу не могли працювати?
Так, спочатку потрібно було скласти іспити загальнодержавні на підтвердження свого диплому. Так було важко, але ж не святі горшки ліплять. Емігрувавши, я вже через рік підтвердив диплом. Весь процес зайняв не більше 1,5 року. У мене була одна ціль: я приїхав лікарем і працювати я буду лише в цій галузі. Якщо вкладати достатньо зусиль, то все можливо. Рік стажування і з 2001 року працюю ортопедом-травматологом. У 2008 році отримав звання лікаря вищої категорії, теж з першого разу склавши іспити на підтвердження. Завжди є куди прагнути: вже отримав лікаря вищої категорії по операціях на спині та загальній травматології, тепер намагаюсь отримати наукове знання.
Студенти медичних закладів не бачать свого майбутнього в Україні та виїжджають після навчання. Що потрібно зробити, щоб залишити їх в нашій державі та повернути тих, хто вже виїхав?
Цікаве запитання… Навіть на себе хотів би подивитися збоку: що може мене переконати повернутися. Якщо мені дадуть тут можливість працювати так, як я вмію і працюю зараз, то все можливо. Ті, хто здобувають щось закордоном привикають до певної планки, до хорошого звикаєш швидко. Я знаю, що можу прийти на роботу, і можу швидко знайти будь-яку інформацію, замовити те, що потрібно, щоб допомогти хворому. Людина, що прийде до мене розуміє, що я зроблю все, щоб йому допомогти і мені це імпонує, мене це мотивує. Для мене зараз варто відтворити ці умови, щоб я почав думати про переїзд. І заробітна плата тут не на першому місці. Створіть умови і, я думаю, ця проблема відпаде.
Ізраїльські медики безкоштовно проконсультували на Львівщині понад сотню пацієнтів
Матеріальну базу для ізраїльських та українських лікарів можна порівнювати?
Медицина не може бути окремою галуззю в житті держави. Впринципі рівень держави можна визначити поглянувши на смертність, середню тривалість життя, захворюваність. Якщо держава економічно успішна, то й ці показники, лікарський фах та матеріальна база там на високому рівні. Важко порівнювати можливості та забезпеченість ізраїльських та українських лікарень. Однак, знімаю капелюха перед лікарями, які незважаючи ні на що, намагаються втримати належний рівень послуг.
У своїй роботі ви стикаєтесь з вихідцями з України та інших країн і корінними ізраїльтянами. Відчутна різниця в освіті?
На жаль, останнім часом спостерігаю тенденцію до зниження рівня підготовки лікарів. Я є членом випускної комісії при університеті на медичному факультеті, тому можу бачити це зсередини. І це абсолютно не залежить від національності і країни де отримана освіта. Можливо, ми вчилися більше, важче було отримати диплом. Тепер є велика нестача кадрів, тому рівень підготовки падає. Та, якщо порівнювати, то в Ізраїлі рівень підготовки лікарів доволі високий.
В Україні велика кількість лікарів – це старші люди. Як з цим в Ізраїлі?
У Ізраїлі теж схожа тенденція. Лікарі, як професія, старішають, адже молодь не хоче вкладати такі величезні зусилля для того, щоб пройти цей шлях. Так кількість старших людей більшає, а молоді стало менше, однак професія досі популярна.
Чи існує в Ізраїлі повага до професії лікаря? Адже, для порівняння, в Україні лікарі на ряду з вчителями отримують чи не найменшу заробітну плату.
Лікар – престижна професія. Можна сказати, що заробіток лікарів є вищим, ніж середньостатистичного громадянина. Але хліб лікарів важкий, адже працювати доводиться багато. Доводиться постійно поновлювати знання, читати чимало технічної і професійної літератури.
У своїй роботі стикались з ситуацією, коли нехватка ресурсів не дозволяє вам провести його лікування?
Так і тоді його направляють в той центр, де він знайде допомогу. Це стосується як устаткування, так і кваліфікації лікаря. Всі ці переведення майже повністю покриваються системою страхової медицини. До речі, бачу, що вас здивувала названа мною раніше цифра у 20-30 МРТ-апаратів на увесь Ізраїль. Головна причина такої їх кількості – вартість. Щоб окупити себе ця справді дорога «іграшка» повинна працювати 24/7. Саме в такому режимі вони й працюють. Також повинен бути персонал, який вміє працювати на них та лікарі, котрі вміють читати результати цих діагностик. Тому для того, щоб ставити апарати МРТ, потрібно забезпечити належну кількість персоналу. Варто завжди бути раціональними.
Медичне страхування – цікава тема. Чого не покриває вона, адже часто на цій темі спекулюють, говорячи, що страховка покриє геть усе? Або те що вона надто дорога і недоступна.
Все залежить від рівня страхування. Так звані «медичні каси», в яких перебувають абсолютно всі жителі країни, вони мають декілька рівнів. Його людина обирає індивідуально. Відрізняються місячні внески та перелік послуг, однак на базові мають право геть усі. Що не покриває страховка? Це найновіші препарати для лікування пухлин, витрати при пересадці органів, щось, чого не може забезпечити ізраїльська медицина в цілому. Для середньостатистичного ізраїльтянина страховка – доступна. Середня зарплата – 1500-2000 доларів, а середня сума медичної страхівки – приблизно 50 доларів на місяць.
Чи схожа ізраїльська система відпустки по догляду за дитиною до української?
У Ізраїлі «декрет» триває три місяці і все. Після цього мама виходить на роботу. Так у неї є право продовжити цю відпустку до року, однак вона вже буде неоплачуваною. Робоче місце за нею збережеться. До речі, цікавий факт: три місяці розпочинаються не з для родів, а відтоді як вона припинила виконувати свою роботу. Якщо за станом здоров’я жінка не може виконувати роботу, то за рекомендацією лікаря відправляється на лікарняний, який не враховується до декретної відпустки.
Як вас сприйняли у Львові? Не було чогось на кшталт: «Ну от, приїхав. Ми й самі знаємо що й до чого»?
Та ні, все абсолютно навпаки. Було приємно побачити такий теплий прийом. Ті люди, які говорили зі мною залишили позитивні враження. Це не перше місто та лікарня, як я відвідую. Справді, був досвід, коли я через годину вже виходив, розуміючи, що місцеві лікарі не хочуть обмінюватись досвідом, спілкуватися зі мною. Все одразу стає помітно. Сьогодні все пройшло на найвищому рівні, у дружелюбній атмосфері.
Побачили щось цікаве чи несподіване для себе в українській медицині?
Так, інколи бачу щось нове. Коли бачу щось неправильне, то прагну допомогти, підказати. Якщо лікування проводять за застарілою методикою, то можу підказати як зробити те чи інше, поділитись новими методами. Та, при тому низькому рівні фінансуванні який є в Україні я бачу, як люди виходять зі скрутної ситуації з гідністю.
Ізраїльські лікарі у Дрогобичі: до 80 років людина може вести активний спосіб життя
Від початку проблем на Сході рівень медицини в Україні, мабуть, виріс. Стикнувшись з небаченими раніше проблемами, лікарі змушені були навчатись прискореними темпами.
У нас, на жаль, теж є досвід, який назбирується невпинно. Ізраїль повинен постійно бути готовим до лікування людей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Так вже історично та географічно склалося. У Львові ми не розглядали таких випадків, однак вже доводилось стикатись з ситуаціями, коли українські лікарі радяться щодо травм, очевидно воєнних, котрі нерідко трапляються й з хлопцями з ізраїльської армії. На жаль, останніми роками такі звернення з України почастішали.
Тобто, між вами існують тісні робочі стосунки та ви можете обмінюватись думками і порадами з усіма колегами?
Саме так. Ви правильно відмітили: це і є нормальні робочі стосунки, тому що бути лікарем-одинаком дуже важко. Переконувати себе, що ти всезнайко, котрому не потрібна стороння допомога – неправильний шлях. Медицина, як і футбол, - командна гра. Ти можеш бути блискучим хірургом, геніальним лікарем, але командна робота завжди візьме гору. Щоб робити операцію потрібна команда. Лікарі, які поважають себе, комунікують з іншими та з задоволенням відповідають на дзвінки і прохання колег, зокрема і ми.
Знаю ви пов’язані з військовою медициною. Чи є для представників армії якісь пільги, можливо лікування для них краще? Чи буває таке, що від армії «косять» через довідки від лікарів?
У нашої армії немає власних госпіталів. Є власні бази, на яких здійснюють прийом лікарі, адже вони теж є військовозобов’язаними. Це ті ж лікарі, що працюють з цивільним населенням. Звільнення з армії в Ізраїлі – катастрофа. Довідка від цивільного лікаря не підійде. Щоб за станом здоров’я не могти здійснювати військову службу людина повинна пройти комісію з військових лікарів. Саме вони виносять вирок: придатний чи ні ти до військової служби. Та для дітей служба в армії – престижна, тож «косити» тут не люблять. Навіть ті, кого відсіюють від загальної служби, намагаються долучитись до чогось, що дозволяє їм стан їхнього здоров’я. В Ізраїлі це називається «Шерут Леумі», тобто альтернативна служба.
В Україні стартувала медична реформа і перший її прояв – сімейні лікарі. Чи є така посада в Ізраїлі та яка відповідальність лежить на ньому?
Сімейний лікар в Ізраїлі – основа всіх основ, так би мовити перша лінія оборони. Він проміжна, зв’язкова ланка між пацієнтом та подальшим дослідженням. Правильно направити пацієнта для подальшого лікування – ось основний тягар, що лягає на плечі сімейного лікаря. Крок в сторону сімейної медицини – правильний, однак він потребує неабиякої кваліфікації лікарів.
Чи можуть пацієнти потрапити до вас напряму, як спеціаліста, без скерування сімейного лікаря?
Так, але дуже рідко. Я є консультантом двох «медичних кас» щодо операцій на спині в Північному окрузі. Пацієнт може прийти сам, записавшись в чергу. Втім це я сприймаю як не надто правильний крок. Тому що, коли пацієнт вже приходить з діагностикою, аналізами, це спрощує мою роботу та його лікування. Первинний огляд з моєї сторони збільшує кількість часу, необхідного на лікування.
Правильний діагноз здатен прискорити лікування?
Гасло нашої організації: «Правильний діагноз – запорука здоров’я». Він здатен допомогти зрозуміти що робити з пацієнтом, як йому допомогти. А якщо я не знаю як допомогти людині – я погано сплю. Тому правильний діагноз споконвіків був наріжним каменем медицини: від часів Гіппократа до 2018 року.
