У гонитві за грішми туристів у Львові часто руйнують, спотворюють, нищать первинну красу давньої архітектури. Про можливі загрози для львівських пам’яток та байдужість місцевих чиновників у розмові із віце-президентом Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Андрієм Салюком.
- Яка головна проблема у пам’ятко-охоронній сфері Львова?
- Найперше, це брак законодавчого врегулювання тих чи інших проблем. Приймати остаточні рішення повинні фахівці. Чиновники мають діяти суто в межах закону, а оскільки закон меж не має, то вони працюють як хочуть. А чинне законодавство демонструє те, наскільки величезні є діри у ньому ж. Власне, насамеперд потрібне адекватне законодавство, яке б врегульовувало всі питання у пам’ятко-охоронній сфері.
- Наскільки нормальною можна вважати ситуацію, коли в пам’ятках влаштовують заклади громадського харчування. Наприклад, в пивницях музею «Арсенал» не лише відкрили ресторан, але й на власний розсуд тут ведуть якусь добову.
- У пам’ятках можуть бути заклади громадського харчування, можуть бути готельні об’єкти, але це все повинно укладатися, як бісер, в загальну концепцію. Якщо той бісер укласти так, що все буде червоними намистинками вистелено, то не буде ніякого орнаменту. Саме так нині є у Львові: ніхто не формує концепцію, ніхто не працює над тим, як саме має розвиватися Львів.
У нас багато говорять про розвиток туризму. А хто реально займається глибинним розвитком або глибинною концепцією розвитку туризму у Львові? Він у нас розвивається хаотично. Хто де захотів, там і готель створив, хтось - кафе. Тобто, ми впевненими кроками йдемо шляхом, про який застерігало нас багато держав. Не можна робити центральну частину міста суто туристичною. Це мусить бути територія, де мешкають люди. Не можна з площі Ринок відселити всіх людей, а заселити туристів, бо то буде мертве місто.
Чи можуть бути кафе і ресторани у пам’ятках? Можуть! Можуть бути навіть у музеях. У Луврі є ресторан, в Метрополітен-музеї є ресторан, але ці заклади мусять бути підпорядковані музею, а не навпаки.
Найважливішим є те, щоб ці об’єкти громадського харчування не втручалися в пам’ятку. Вони повинні підпорядковувати свої потреби під культурний об’єкт, але не змінювати його під свої потреби.
Коли були дискусії про те, чи можна в пивниці Арсеналу зробити кафе, то я не бачив проблеми, але коли вони почали цілу пам’ятку підлаштовувати під себе, мовляв, а тут вежу добудуємо, то це вже інша річ. Не вони повинні приймати рішення про те, чи можна добудовувати вежу чи ні. Для цього потрібно, щоб було проведено науково-консультативні ради, зібрати фахівців. При цьому, наголошу, фахівці не повинні бути заангажовані, тільки об’єктивний підхід. Дискусія має бути на користь пам’ятки, а не на користь тимчасової кнайпи. Навіть якщо ця кнайпа буде в цьому місці 50 років, вона все ж буде тимчасовою, адже Арсенал має 400.
Власне, поки органи влади не почнуть виконувати чинне, хоча й недосконале законодавство, до того часу будуть такі постійні дискусії і варварські забудови.
- З погляду експерта, чи можна стверджувати, що на сьогодні Львів вже є зруйнованим, спотвореним?
- Безумовно. Львів спотворений цією інфраструктурою туризму. Коли я навчався в Кракові, то звернув увагу на те, як там ініціюють розвиток інших територій, окрім центральної площі. Вони займаються менеджментом, вони управляють пам’ятками та ініціюють, щоб інфраструктура туризму мала значно ширший простір, ніж замкнутий на площі Ринок.
Вони теж спочатку пішли тим шляхом – як можна більше запрошувати туристів, але потім схаменулися, коли побачили, що їдуть ті, яких цікавить тільки напитися... Коли багато туристів їхало з Англії та Німеччини під гаслом "дешеві готелі, дешеве пиво, дешеві дівчата". Це жахливо! Я категорично проти таких речей. Так, це туристи і, як нам розповідають, вони приїздять, вкладають гроші в робочі місця, але чи нам саме таких туристів потрібно?
Ми завжди говорили, що Львів культурна столиця України. В який спосіб це зараз видно? Через ці фестивалі? Дійсно, є окремі винятки, як джазовий фестиваль, вони є цікаві і доречні, але як сказав в одній розмові шанований мною Ігор Калинець: «Нам пощастило, бо на свято пампуха ще часом і Різдво припадає».
Це підміна понять! В центральній частині Львова, коли відбуваються фестивалі – це все заходи для туристів, а львів’яни не мають куди подітися, вони виїжджають на ці дні зі Львова. В даному випадку, не туристи, а саме бізнес витискає мешканців Львова з міста, і це проблема! Ми повинні думати про стратегію розвитку і згідно із цією стратегією розвивати місто, враховуючи культурну спадщину, пам’ятки, щоб це не шкодило одне іншому.
- Нещодавно вісім церков України внесли до списку ЮНЕСКО. Чи є ще пам’ятки, які претендують на це?
- Претендентів є багато, наскільки я пригадую, ще близько десятка об’єктів, які з часом будуть внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. При чому це такі, як місто Кам'янець-Подільський. Також такий несподіваний об’єкт, як забудова Харкова у стилі соцреалізму. Це є цікаво. В Європі такий стиль є унікальним, він є невідомим. Європейці приїздять, і вони вражені цим. Харків дуже активно був розбудований у цьому стилі, і є реальним об’єктом внесення до списку світової спадщини. Таких об’єктів ми маємо багато, вони є цікаві, є більш підготовлені, є менш. Якщо ми будемо правильно себе поводити, то цей процес буде продовжено.
Ця сесія ЮНЕСКО, яка відбулася в Камбоджі, показала дуже важливу річ. Цього року викреслили із Списку світової спадщини церкву Х – ХІІ ст., що в Грузії. Через те, що там була проведена неправильно реставрація. Це дуже серйозний сигнал для України, бо у Києво-Печерській лаврі роблять жахливі речі, які не можна назвати ні реставрацією, ні будівництвом.
У Львові теж часто проводять некоректну реставрацію, і я відповідаю за свої слова, і я можу представити, що було зроблено не так.
Отож, через неправильні реставрації ЮНЕСКО викреслює пам’ятки зі списку, і це дуже важливий сигнал для влади України, і влади міста Львова. Якщо ми в такий спосіб будемо поводитись із пам’ятками – захотів і збудував ще дві вежі до Арсеналу, захотів – новий будинок в центральній частині міста – це все ставатиме причиною, щоб об’єкти почали викреслювати із списку ЮНЕСКО. Над цими варто задуматись!
Розмову вела Анна Новик.
