У Львові зберігається велика кількість стародавніх, рідкісних книг. Деякі з них безцінні, і хранителі книг воліють навіть не відкривати їх зайвий раз, щоб не турбувати книгу.
Гал-інфо розпочинає цикл публікацій про найцінніші зразки, які зберігаються у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Федора Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка.
Відео: Олена Ляхович.
Одними із найцінніших зразків стародруків вважаються інкунабули.
Микола Ільків-Свидницький, книгознавець, завідувач відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Федора Максименка, розповів, що інкунабули називають «колисковими друками», першодруками, перехідними від рукописних книг.
Він продемонстрував Гал-інфо один із найстаріших зразків інкунабул, які зберігаються у бібліотеці – книга Вінсента із Бове «Зерцало історичне» (Speculum historiale). Датується вона орієнтовно 1480-ми роками.
«У нас є 57 інкунабул. За розміром - це одна із найбільших зразків. Розмір інкунабул бере свій початок від розмірів рукописів. Рукописи були масивними і першодруки також масивні», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
Додамо, що у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Федора Максименка Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка зберігається колекція інкунабул, датована 1473–1500 роками.
«Зерцало історичне» - це книга Вінсента із Бове, написана на підставі різних біблійних сюжетів та сюжетів з Євангелії.
«Це така книга на релігійну тематику повчального характеру, яка містила конкретні приклади, щось на зразок книг про життя святих», - пояснив Микола Ільків-Свидницький.
За його словами, найціннішим у цьому екземплярі є оправа книги.
«Вона є авторська і виготовлена одним із майстрів своєї справи на замовлення Матіаса Шейта, абата у м. Секау у Штирії (федеральна земля на південному сході Австрії, - ред.). На оправі видно усі медальйони, в яких могли зображуватися різноманітні квіти, троянди, лілії у тому числі геральдичні. Могли бути зображені птахи чи грифони. Усі ці зображення мали відношення до осередку, території, який представляв майстер і до його уявлень», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
На палітурці книги тиснення готичного шрифту. Також книга мала застібки.
«Оправа книги – це дощечка, обтягнута свинячою шкірою. Коли її розгорнути, то видно, що для зміцнення книжкового блоку використали уривок із іншої книги. Що цікаво, ця книга була давнішою. Це фрагмент пергаменту з рукописом. За дослідженнями, цей уривок, який не стосується самої книги, датується не пізніше як ХІІ ст. Ось цей макулатурний матеріал є давнішим, ніж сама книга», - пояснив Микола Ільків-Свидницький.
Сама ж книга «Зерцало історичне» – першодрук, виготовлений з черпаного паперу. На звороті обкладинки можна побачити різні бібліотечні наліпки. Помітними також є пошкодження від шашелю.
«Давні монастирські стелажі були дерев’яними і мали ентомологічних шкідників. У нас стелажі металеві. Це перший превентивний захід, якій захищає такі книги від шкідників, що живуть в дереві і можуть пошкодити оправу», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
На початку книги є один із перших мальованих екслібрисів.
«Хтось називає це протоекслібрисом. Тобто це книжковий знак власника книги абата Матіаса Шейта. Мальований екслібрис вручну. Оскільки цей абат був власником та замовником книги, то ілюмінатор вимальовував від руки його герб», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
Книга видана латинською мовою. Ініціали, початкові літери також мальовані майстром вручну. Переважно вони були двома кольорами – червоним та синім, але тут є ще один – зелений колір.
Микола Ільків-Свидницький пояснив, що це також залежало від рукописної традиції в конкретному регіоні чи навіть від дієцезії.
«Чим вирізняються інкунабули? Вони, як дитина з мамою пов’язані із рукописною книгою. Вже пізніше, у ХVІ ст., дитина починає впливати на батьків, і рукописи починають залежати від друків. Саме вони задають тон на розміщення тексту та шрифтів», - наголосив Микола Ільків-Свидницький.
Він наголосив, що інкунабули вважаються дуже цінними поряд із рукописами, адже це друкована книга, яка містить елементи рукописного втручання майстра. Цінні вони не лише з точки зору хронології, але й можуть особливо цінуватися за оформленням та оздобленням.
За його словами, цікавою є й фактура паперу.
«Якість паперу просто вражає. Він дуже цупкий. Його колір – білий, як на свій вік у понад 500 років і його добре гортати. Не всі інкунабули мають такий хороший та якісний папір. Це також відрізнялося особливо у той час, коли книгодрукування лише набувало обертів. Хороший папір, чи то для рукопису, чи для друку, коштував не дешево і багато видавців могли мати збитки, адже вкладали дуже багато в обладнання, мали заплатити граверу, який вирізав шрифти, набірнику, коректору тощо. Натомість книга могла і не стати популярною», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
Він додав, що такі книги мали обмежений тираж. Окремі інкунабули могли налічувати сотню чи дві сотні екземплярів. Такий наклад вважався досить великим, адже їх могло бути й менше – до 80 примірників.
«Інкунабули дуже часто не мають титульних аркушів, бо тоді така практика не була усталеною. Натомість, так як і в рукописній книзі, були так звані колофони – те місце, де друкар чи писар подавав вихідні дані книги. Такі собі поля відповідальності», - розповів Микола Ільків-Свидницький.
Він зазначив, що цікавою також є нижня дошка оправи. Тут ми дізнаємося, що оправа була зроблена майстром Ріхенбахом на замовлення абата Матіоса Шейта.
«Майстер, який виготовив цю оправу із свинячої шкіри також на нижній дошці зробив написи готичним шрифтом. Напис дослівно з латини перекладається як: «Виготовлена через мене Ріхенбаха Йогана». Такі оправи, крім того, що вони надзвичайно ціняться чи то в бібліотеках, чи у музеях, де зберігаються, є ще й зразками книжкового мистецтва, а відтак каталогізовані», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
Довідка:
Вінсент із Бове (фр. Vincent de Beauvais 1184 – 1264 рр) — домініканський монах, католицький богослов, енциклопедист, філософ та педагог. З кінця 1240-х років був прийнятий до двору французького короля Людовика IX як бібліотекар та капелан.
Головною працею Вінсента є універсальна енциклопедія гігантського обсягу «Зерцало велике» (Speculum majus). Енциклопедія складається з 4 частин: Зерцало природне (Speculum naturale); Зерцало віронавчальне (Speculum doctrinale); Зерцало історичне (Speculum historiale); Зерцало моральне (Speculum morale).
Енциклопедія містила багато інформації з філософії, історії, природничих наук. У ній коментувалися уривки з античних авторів, богословські труди. Загалом «Велике зерцало» являє собою систематизацію знань того часу з різних питань. Написана латиною, складається з 80 книг і 9885 глав. Це найзначніша енциклопедія Середньовіччя.
У першій частині розглядається широке коло природничих дисциплін — астрономія, алхімія, біологія тощо. У другій ідеться про богословські питання; у третій розглядається історія людства від створення світу до 1254 року; в четвертій — піднімаються питання моральності та моралі.
Енциклопедія була перекладена на безліч мов і користувалася великим впливом та авторитетом протягом декількох століть.
Підготувала Анна Джунківська.
