Група компаній «Західнадрасервіс» вже понад 20 років займається розвідкою і видобутком вуглеводнів – нафти та газу в Україні та забезпечує майже 2000 робочих місць.
Як зазначив у розмові з «Гал-інфо» керівник групи компаній «Західнадрасервіс» Степан Козицький, для українського бізнесу це доволі тривалий термін.
Станом на сьогодні ГК «Західнадрасервіс» веде розвідку на 21 ліцензійній ділянці, де має право добувати нафту і газ.
Яким чином компанії отримують дозволи на ділянки, на яких надалі працюють?
Зазвичай ділянки купуються на державних аукціонах. Ми так придбали більшість ділянок. Або їх можна придбати в інших гравців на ринку, чи придбати компанію, яка вже володіє відповідною ліцензією. Останні законодавчі зміни дозволяють придбати вже саму ліцензію.
Коли купують ділянку, існує якась гарантія, що там є газ?
Жодної гарантії. Це насправді доволі ризиковий бізнес. Але ми працюємо, інвестуємо.
Ок. Компанія придбала ділянку. Які наступні кроки?
Тут варто пояснити, що наша група компаній – це хоч і невелика, але вертикально інтегрована структура з повним комплексом нафто-газових сервісних послуг. Ми здійснюємо весь комплекс робіт від георозвідки до видобутку. А у випадку з газом – до його очищення і постачання в газорозподільну мережу.
Скажу, що наша компанія ТОВ «ГЕОРОЗВІДКА» – це найбільша компанія в Україні, яка проводить роботи з сейсмічної георозвідки, зокрема з використанням нового методу 3D-сейсміки. У нас працює 780 осіб. І ми є Market Leader в цій галузі. За останні роки виконали до 60% усіх робіт, які проводилися в Україні. Роботу ми виконуємо і для себе. і для замовників. Серед замовників є такі потужні компанії, як «Укрнафта» і «Укргазвидобування», «ДТЕК». Відповідно, в цьому напрямку ми працюємо по всій Україні: і в західній, і в східній частинах країни – зокрема в складних умовах (гірська та болотиста місцевість).
На власних ділянках ми також розпочинаємо з георозвідувальних робіт, сейсморозвідки. Тобто першочергово – це 3D-сейсміка.
Чи можна детальніше для читача пояснити суть використання 3D-сейсміки…
Технологія 3D-сейсміки МВХ МСГТ (метод відбитих хвиль за методикою спільної глибинної точки) є новітньою для України. Наприклад у США цю технологію використовують з 80-их рр. XX ст. Власне це метод геофізичних досліджень, який використовує сейсмічні хвилі для створення тривимірної карти підземних структур Землі. Застосування саме 3D-сейсміки спрощує та покращує пошуки нафти і газу, зменшуючи ризики непродуктивного буріння до 50%. Без 3D-сейсміки успішність розвідувального буріння становитиме менш як 30%.
Далі буриться розвідувальна свердловина для пошуку. Цим також займається компанія з нашої групи – БУРОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТИ». А вже розбудову самої інфраструктури здійснює інша наша компанія – ТОВ «НОРДІК-БУД», яка має спеціалізацію з будівництва нафтогазової інфраструктури, установок підготовки газу і його очищення, будівництва нафто- і газопроводів.
Зазначу, що 3D-сейсміка дає 50% ймовірності, що там буде вуглеводневий флюїд – нафта або газ. І ризик однозначно залишається.
Тобто не існує сучасних методів, які 100% вкажуть, де бурити і що там є? Супутники, сканери тощо?
Є різні методи, але в них відсоток ймовірної наявності вуглеводнів буде ще менший. До нас приїздили представники багатьох іноземних компаній, розповідали про супутники, різне сканування. Там точність, думаю, до 2% взагалі буде.
І на якому етапі стає зрозуміло, що дійсно роботу проробили і кошти вклали не марно?
На етапі, коли вже пробурили свердловину. Проводять так звані production tests (продуктивні випробування).
Це великі інвестиції?
Буріння одної розвідувальної свердловини глибиною півтори тисячі метрів коштує до двох мільйонів доларів. Квадратний кілометр 3D-сейсміки – це приблизно 20 тисяч доларів, а роблять одночасно сотні кілометрів.
Зазначу, що Україна дуже відстала в плані видобутку нафти та газу порівняно з рештою країн у світі. При тому, що ще недавно ми були колискою нафтогазової промисловості в Європі. В 1903 році Україна була на третьому місці у світі з видобування нафти після Пенсильванії в Сполучених Штатах і Баку в Азербайджані. Саме наш Бориславський промисел добував нафти більше, ніж зараз вся Україна добуває.
А стосовно газу, то Стрийський газопромисел до 1958 року видобував більше ніж 50% газу усього Радянського Союзу.
Можливо все викачали?
Ні, не все. Просто після Другої світової війни почали відкривати великі родовища на сході України, потім в Сибіру, зазначу, що силами саме наших фахівців. Відповідно, у нас увагу цьому питанню не приділяли взагалі. Приміром георозвідувальні роботи за допомогою 3D-сейсміки в Україні не проводили.
А є гарантії, що в нас взагалі в надрах є нафта, газ?
Звичайно. Наша держава в Європі посідає 2-3 місце по покладах нафти та газу. І основна проблема видобування станом на сьогодні – це саме розвідка.
І якщо ще в 1978 році Україна добувала 70 мільярдів кубічних метрів газу за рік, то, наприклад, минулого року ми видобули лише 19 мільярдів кубічних метрів газу.
Якщо подивитись на криву падіння видобутку, то серед нафтових держав крива в Україні є чи не найгірша. І це відбувалось лише через те, що не було якісної георозвідки – 3D або 2D-сейсміки, розвідувального і пошукового буріння.
То чи може Україна в принципі забезпечувати себе нафтою та газом?
Так, може. І я в цьому не сумніваюся! По газу ми вже дуже близькі до показників, коли видобуваємо більше, ніж споживаємо. Хоча визнаю, що у нас, у зв'язку з війною, значно впало промислове споживання, але внутрішніх ресурсів з нафтогазовидобутку маємо багато і є можливості розвиватися.
Якщо по нафті складніше, то газ ми в майбутньому зможемо експортувати.
Можливо варто впроваджувати інші технології видобутку?
Якщо говорити про технології видобутку, то наша компанія активно впроваджує революційні методи у видобутку. Зокрема, якщо брати нетрадиційний колектор – сланець.
Раніше про сланцевий газ було багато негативних відгуків, зокрема, що це небезпечно, але це все брехня. Російський Газпром, як довели журналісти, через різні міжнародні організації фінансував кампанії проти цього виду видобутку. А в самій Росії ці технології активно розвиваються. Те саме і в сполучених штатах Америки. У США вже не бурять вертикально, тільки розвідувальні свердловини. У Китаї те саме.
В Україні в цьому напрямку ще є недопрацювання. Однозначно – це перспективний напрям.
Ми також розвиваємо і сектор відновлюваної енергетики, тому що традиційні джерела – це вичерпні ресурси. А відновлювані – невичерпні.
І які успіхи з альтернативною енергетикою?
Альтернативною енергетикою займаємося з 2009 року. Над цим проєктом працює група компаній «Еко-Оптіма». Ми стали одними з перших, хто розвивав галузь «зеленої» енергетики України та одними з лідерів ринку. Думаю, що в західній частині країни, ми найбільший гравець по відновлюваній енергетиці. Маємо 127 МВт – сонячних, і 93 МВт – вітрових. І ще будуємо гідростанцію.
Минулого року згенерували електроенергії понад 10% від споживання всієї Львівської області. Ми виробили 400 мільйонів кВт·годин із потрібних області 4 млрд кВт·годин. На майбутнє у нас план вийти на 1 мільярдів кВт·годин.
Чи буде розвиток відновлювальної енергетики без «зеленого тарифу»?
Зелений тариф в Україні вже практично не актуальний. Вітрову електростанцію «Орівська» ми навіть не підключали до зеленого тарифу, а працюємо на звичайних умовах ринку «на добу наперед» (РДН). Працювати на ринкових умовах вже стало вигіднішим. Ще деякі сонячні станції працюють по зеленому тарифу, а вітрові вже ні.
Думаю, що за два роки Львівська область з відновлювальних джерел енергії буде виробляти понад 50% споживання. Озвучую таку думку, виходячи з того, що знаю по проєктах та планах інших компаній, а також з того, що вже на стадії будівництва.
Як бачите, цей бізнес непростий та ризикований, але енергетична безпека держави в пріоритеті! Заради цього і працюємо!
Розмовляв Андрій Маринюк
