У шаленому ритмі повсякденної рутини, щораз пробігаючи чи проїжджаючи однією з найдавніших вулиць Львова Городоцькою,навіть не задумуєшся про те, що заховано під її історичною бруківкою. Які скарби та таємниці приховує ця дорога? Адже люди, які жили тут до нас і так само ходили чи їздили цією вулицею, залишили свої сліди, хоча б навіть, коли банально губили власні речі.
Частково історію найвідомішої вулиці Львова тепер можуть розказати археологи, які цього року, як ніколи активно досліджували місто Лева.
Незважаючи на те, що науковцям довелось працювати у екстреному порядку, все ж їм вдалося знайти чимало цікавих речей, які, вочевидь, дозволять заповнити прогалини в історії Львова – попризаяви міського голови Львова Андрія Садового про те, що вулицю Городоцьку вже досліджували багато разів – «сто чи двісті років тому».
Археологи почали розкопки на Городоцькій 15 липня. На той час дорожники взялися за ремонт вулиці, а завданням археологів було здійснювати археологічний нагляд.
Як розповів у коментарі Гал-інфо керівник археологічного нагляду на Городоцькій, який проводила НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України, археолог Євген Ткач, нині роботи на цій вулиці на завершальному етапі.
«Наразі дорожники ремонтують ту ділянку вулиці, про яку ми вже маємо певне уявлення. Культурний шар там досить малий – до одного метра. Найбільш цікаві для нас об’єкти були на початку Городоцької, а також на перехресті з вулицею Фурманською», – розповів Євген Ткач.
На тому перехресті археологи виявили австрійський колектор, який нагадував швидше оборонні мури, адже ширина його сягала двох метрів. Вперше в історії міста вдалося натрапити на акведук (водогін), який абсидою повертає на вул. Фурманську.
Археологи припускають, що у цьому місці могла бути переправа через річку, звідси і дерев'яний настил та стовпова система. Аналогічні конструкції були виявлені археологами під час досліджень на пл. Галицькій.
Також на материковому пласті виявили залишки конструкції, яка нагадувала водяний млин.
Конструкційний елемент річкового млина.
З цього приводу Євген Ткач розповів: «Нам вдалося спіймали русло потічка, який впадав у Полтву. Також виявили залишки споруд, одна з яких виявилась водяним млином. Експерти оглянули його і надали свої висновки. Цей млин не був позначений на карті. Тепер експерти займаються його датуванням».
За словами археолога, виявлений на цій ділянці матеріал датуються найдавніше ХVІІ століттям.
«Ці результати для нас досить цікаві, адже виявлені об’єкти були закритим комплексом і завдяки цьому ми зможемо відтворити цілий період , вивчити його і продатувати, а потім зіставити з відомими історичними фактами. Ці розкопки для нас важливі з наукового погляду», – пояснив Євген Ткач.
Після дослідження млина археологи заклали ще один шурф, в якому знову ж таки натрапили на фундаменти будинків.
Митні пломби.
«Ми їх дослідили, вивчили матеріали та карти. Це мури будинків, які були перебудовані орієнтовно наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. Цікаво, що на цій ділянці ми знайшли кілька пляшок з християнською символікою - так клеймили монастирське вино. Відтак, дійшли висновку, що залишки відомого костелу Святого Станіслава мали б бути зовсім поряд. Оскільки нам вдалося «спіймати» русло потічка, який там протікав, то можемо це зіставити із картами і точно «вирахувати», де ж розміщувався костел. Моя гіпотеза така, що фундаменти костелу Святого Станіслава скоріш за все заходять під теперішні будинки. Лепрозорій, який діяв при костелі, за таких обставин міг би бути на вул. Наливайка», – висловив думку археолог.
За словами дослідника, нижче від готелю «Асторія» дорожники натрапили на дерев’яну дорогу – орієнтовно ХVІІ століття. Її побачили, коли копали довгеньку (52 м) траншею під водопровід . Археологи, дослідивши розкоп, також виявили дорогу – орієнтовно ХVІІ століття.
«Раніше ми проводили дослідження на площі Осмомисла і виявили таке ж мощення дороги. Будемо зіставляти рівні і остаточно датувати», – розповів Євген Ткач.
Цікаво, що на окремих ділянках виявленої дороги археологи помітили повалений тин і пороги, які виступали. Це дещо спантеличило науковців, адже ці знахідки зрозуміло ж перешкоджали б руху на тій же дорозі.
Євген Ткач, в одній із робочих гіпотез, запропонував таке пояснення,що на цій дорозі, після припинення її функціонування прокладали водогін, утворюючи при цьому однаковий рівень – звідси й пороги. Тин же просто йшов вздовж дороги і з часом упав.
"У котлованах під колодці, що перетинають траншею ми зафіксували три яруси цієї дороги. Нормально дослідити нам вдалося лише перший ярус, а щодо двох нижніх, то ми бачили лише невеликі їхні фрагменти», - розповів археолог.
Як зауважив Євген Ткач, виявлені на ділянці матеріали підтверджують основні тези, які висунув у своїй книзі про історію Краківського передмістя історик Ігор Мельник.
Вже після завершення всіх досліджень археологи зможуть доповнити історію про те, як розвивалася вулиця Городоцька.
«Існує думка, що цей квартал дуже слабо розвивався, однак дослідження доводять, що життя тут вирувало. Для історії урбаністики буде цікаво простежити за виявленим матеріалом, як змінювалося життя на вулиці Городоцькій», – зазначив Євген Ткач.
Під час дослідження археологи виявили досить багато супровідних матеріалів, зокрема монет.
«Ми почали знаходити дуже багато монет австрійського часу. В одному намулистому шарі збереглося до 30 монет і стільки ж люльок. Ми ніяк не могли зрозуміти, чому у такому маленькому прошарку – у 20 см є стільки монет. З’ясувалось , що це дно зруйнованого колектора тобто монети потрапили колись сюди із стічними водами. У своєму щоденнику я навіть зробив помітку - «шар люльок і монет», - розповів археолог.
Також археологи виявили залишки трьох споруд, які супроводжувалися монетами-боратинками. Як пояснив Євген Ткач, ці монети масово карбували наприкінці ХVІІ століття.
«Цих монет було дуже багато, але карбували їх недовго. Вони часто трапляються археологам під час досліджень у Львові», – зазначив археолог.
За його словами, споруди, про які йдеться, вочевидь, були спалені орієнтовно наприкінці ХVІІ століття, адже археологи виявили значний перепалений шар. Наразі складно стверджувати, чи це житлові чи господарські приміщення, однак дослідники впевнені, що їх покидали поспіхом.
«Коли ми маємо просто закинутий будинок, який поступово розбирали,то матеріалу не є надто багато, як-от, наприклад, під час розкопок на площі Міцкевича. У цих же спорудах залишилася автентичність, люди їх покидали поспіхом. Так, ми виявили монети по 5-10 штук, сокири, фрагменти горщиків та глечиків. Видно, що це все покидали в паніці. Варто розуміти, що людина того часу цінувала такі речі побуту і не могла собі дозволити покинути все і піти геть», - зазначив Євген Ткач.
Одна з гіпотез археолога полягає у тому, що споруди згоріли під час якоїсь великої пожежі, або ж стався, наприклад, черговий напад на передмістя Львова.
«Потрібно детально вивчити і зіставити виявлені матеріали з відомими історичними фактами. Знаємо, що не раз Краківське та Галицьке передмістя Львова спалювали», - зазначив археолог.
Він додав, що саме тому згодом могли зруйнувати і костел Св. Станіслава, адже він відігравав важливу оборонну функцію.
Загалом на вулиці Городоцька археологам вдалося виявити чимало цікавого матеріалу, який датується ХVІІ – ХVІІІ століттями.
«Ми вже маємо такі характерні речі з інших ділянок Львова, які досліджували наші колеги,тому ці матеріали не стали для нас особливим відкриттям, але враховуючи їхній контекст і виявлені нами споруди, – цей матеріал є дуже цікавим для нас. Варто розуміти, що виявлений комплекс має цінність колекції, яка дозволяє відтворювати історію. Основна наша робота – це складати історичні пазли, щось стверджувати чи заперечувати. Я думаю, що в плані розвитку урбаністики наше дослідження поглибить знання, а в історичному плані – підтвердить теперішні тези», – розповів Євген Ткач.
За його словами, вулицю Городоцьку археологи ще ніколи не досліджували і теперішні знахідки – це новий виток у вивченні історії цієї вулиці.
Анна Новик.
Фото з архіву НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України.
