Обстріли, кров, насилля, відірвані руки та ноги, печаль, смерть… Такі асоціації приходять до голови, коли ми чуємо про воєнні стрічки. Серіал "Точка нуль" — це зовсім інший, досі небачений бік війни. Усі актори — люди, які воювали в АТО і вирішили показати світу свою історію.
Війна очима її учасників. Яка вона? У серіалі "Точка нуль" показані будні українських військових: реальний побут, побратимство та багато сміху, дуже багато сміху, адже що ще може так розрядити атмосферу, як не гумор?
Журналістка Гал-інфо поспілкувалася з Олександром Матяшем, одним з режисерів «Точки нуль», і дізналася про закулісся зйомок, труднощі з фінансуванням та плани авторів серіалу.
Олександре, як і коли виникла ідея зняти серіал про будні українських військових?
Сама ідея виникла ще на фронті, коли ми служили. Нормальних фільмів про нашу війну нема, якби вони були, то, може, така ідея і не прийшла б нам в голову. Згодом, ми почали шукати можливості, щоб все відзняти.
Яка основна мета Вашого кінопродукту?
Було декілька ключових причин зняти серіал. На жаль, український інформаційний простір доволі слабкий. Інформація, яку отримують про нас іноземці, походить, зазвичай, з адаптованих російських каналів. У росіян дуже потужна пропагандистська система, яка розповідає про ситуацію з війною на Донбасі під їхнім кутом. Ми плануємо зробити інформаційний продукт, з якого можна буде подивитися очима учасників, що ж насправді відбувається. Це перша мета. Друга мета — це виховання підростаючого покоління. Я людина вже досить доросла і коли був малим, то підростав на фільмах, який знімав Радянський Союз про Велику Вітчизняну війну. Тоді я зрозумів наскільки фільми можуть бути потужним інструментом для того, щоб зрощувати патріотизм всередині дітей. В нас зараз такого кіно нема. Хочемо зняти такий продукт, щоб підлітки зростали з розумінням того, що ми українці і ми здатні боронити свою землю.
Чи було складно акторам вживатися в свої ролі, адже вони не професіонали.
Ні, ми обігрували ситуацію в яких був кожен з нас, тому труднощів ніяких не було. Було круто. Ми всі добрі друзі, тому нам було весело разом. Насправді, коли ти працюєш зі своїми, то немає ніяких обмежень, щоб робити те, що тобі подобається.
Так, розумію Вас. Звідки взяли фінансування для зйомок пілотної серії?
Ми віддали власні кошти. Нам не знадобилося багато грошей. Довелося витратитися лише на ремонт обладнання, яке ми трохи зіпсували. Також ми заплатили за роботу монтажера і перевезення людей на локації. Вийшло приблизно 1500$. Як для вартості однієї серії — це не багато.
Чи допомагають глядачі матеріально? Чи достатньо вони донатять?
На жаль, ні, недостатньо. Справа в тому, що вартість зйомок однієї серії, ми підрахували, є близько 20 000$. Це з урахуванням того, що все буде зроблено якісно. 20 000$ — це приблизно пів мільйона гривень. Зараз близько 25 000 грн. зібрали. Ми звертаємося до фондів, пишемо гранти, тому що розуміємо, що коштів недостатньо. Задля того, щоб зняти повноцінний серіал нам потрібно 200 000$. Звісно, донати — це лише крапля в морі, але люди допомагають і це справді круто. У нас буде перший український народний серіал.
Тобто продовження серіалу не буде, поки Ви не зберете достатню кількість грошей, я правильно розумію?
Продовження буде. Якщо ми не назбираємо достатню кількість коштів, значить люди не отримуватимуть зарплату, ми купуватимемо дешеве устаткування та будемо на всьому економити, але ми знімемо його.
7 вересня вийшла перша частина серіаліті, де Ви в жартівливій формі розповідаєте про те, як саме шукали фінанси. Розкажіть, будь ласка, трішки детальніше про це.
Сама історія збору коштів була доволі цікавою. Було дуже багато людей, які кричали, що вони допоможуть, казали звертатися з будь-якими питаннями, а коли ми звернулися по реальну допомогу, всім було не на часі: бізнесменам, політикам… Особливо тим політикам, які “щирі українці”, ходять в вишиванках, а коли розповідаєш їм про цінність, про стратегічну необхідність такого продукту для того, щоб наші діти росли на правильному кіно, якщо вони не бачать своєї вигоди, то не поспішають допомагати. Можливо, вони б і хотіли допомогти, але лише на словах, реальної допомоги ми так і не дочекалися.
Скільки серій буде у Вашому серіаліті?
Чотири. Вони вже є відзняті. Зараз їх монтують. Можливо, буде п'ята.
Де будете транслювати серіал? Використовуватимете лише платформу YouTube чи ще щось?
Звичайно, нам хотілося б, щоб серіал показували і по телеканалах, адже є багато людей для яких основним інформаційним джерелом залишається телебачення. Мабуть, на кількох телеканалах він буде, проте не на багатьох.
В одному з прямих ефірів на Facebook Ваші колеги, Мартін Брест та Віктор Сокуренко, заявили про доволі амбітні плани щодо транслювання серіалу на “Netflix”. Як ви плануєте це зробити?
Я думаю, що про це значно легше можна буде домовитися, ніж про трансляцію в Україні.
Чому ви так вважаєте?
Тому, що “Netflix” — це канал, який продає якісний контент. На сьогодні, якісного контенту про те, що відбувається в даний час дуже мало, тому воно круто вміщується в ту нішу, яка є не зайнятою поки. Є багато людей, які цікавляться тим, що відбувається в світі саме зараз і ми зможемо забезпечити їм якісний продукт, який показує нашу історію.
Чи почали Ви вже якісь перемовини з ними?
Це робить Віктор Сокуренко. Він професійно займається телепроектами.. У нього є контакти з “Netflix” та іншими великими компаніями що є провайдерами контенту. .
І на останок, можете поділитися з нашими читачами своїми контент-планами? Можливо, нас чекає ще щось цікаве в найближчому майбутньому?
Після серіалу ми плануємо зняти повнометражний фільм, але поки, як то кажуть, вирішуємо проблеми по мірі їх надходження. Я дуже хочу зробити якісне художнє українське кіно, бо на те, що ми зараз маємо, без сліз не глянеш.
Цей нетиповий для української кіноіндустрії серіал заслуговує на те, щоб його побачив світ. Підтримати творців можна за допомогою благодійного внеску. Банківські реквізити можна знайти на YouTube каналі “Точка нуль” в описі першої частини серіалу, або на офіційній Facebook-сторінці "Точка Нуль"
Ліля Траспетрихіна, спеціально для Гал-інфо.
