Майже три роки на території нашої держави проходить українсько-литовська військово-тренувальна місія. Військові представники Литви в Україні вважають, що за останні роки ЗСУ досягли значного прогресу, проте так само існує чимало викликів.
Про свої думки щодо української армії розповіли командир Литовської місії в Україні підполковник Міндаугас Рекашюс та командир литовських інструкторів капітан Томас Стаквілєвічіус під час інтерв'ю у прес-центрі Гал-інфо.
Уже 14 років Литва є членом НАТО. Які зміни відчули на собі військовослужбовці Литовських Збройних Сил? Що змінилось у форматі матеріального, технічного забезпечення армії, а також у підготовці особового складу?
Міндаугас Рекашюс: Так, Литва вступила в НАТО у 2004 році. Ми приїхали в Україну, щоб стати частиною литовсько-української військової місії. Оскільки ми маємо більше «західного» досвіду і переваг у Збройних силах, можемо дати правильні поради українським військовим.
На вашу думку, які фактори є визначальними щодо підтримки населенням Литви членства країни в НАТО?
Томас Стаквілєвічіус: Литовці люблять свою армію. У нас проводяться різні події, святкування, люди підтримують армію. Для молоді дуже добре служити, і наш народ це усвідомлює. На моє переконання, кожен повинен знати, як захистити свою сім’ю, ближніх та свою землю. Тож через це населення абсолютно схвально відгукується про НАТО. В Альянс входить багато держав, і стосунки між ними дуже хороші.
Які саме теми навчань ви пропонуєте українським військовим? В чому, на вашу думку, відмінність підходу до їх проведення?
Томас Стаквілєвічіус: У Яворові, де я зараз працюю, ми навчаємо за стандартами НАТО. Те саме ми навчаємо і в нашій країні. Починається все з індивідуального тренування солдата. Хлопці тренуються, як вижити на полі бою, проходять багато різних військових тестів. Після того у них відбувається спеціальне тренування. Також не варто забувати про командне тренування. Це загалом дуже хороший підхід.
Міндаугас Рекашюс: Ми почали нашу військово-тренувальну місію в Україні у вересні 2015 року. Зараз тут перебуває 42 військовослужбовці із Литви на 9-х географічних локаціях в Україні. Ми навчаємо діям та поведінці у військово-інформаційних операціях, є снайперська школа. Найбільший виклик, із яким ми стикнулись – це різниця у військовій культурі наших країн. В Україні Збройні Сили – дуже ієрархічна та централізована організація. Усі рішення приймають дуже централізовано на високих рівнях. І це найбільша різниця в українській армії та армій країн НАТО. Ми ж маємо інші особливості командування. До прикладу, ставимо завдання і водночас не даємо детальний план його виконання. Так є більше свободи і можливості показати свої вміння, цим даємо можливість приймати рішення на нижчих рівнях. Тож, швидше за все, стиль командного контролю – найскладніше питання української армії на шляху до інтеграції у Північноатлантичний альянс та досягнення стандартів НАТО, навіть суто з філософської точки зору.
Що таке стандарти НАТО?
Міндаугас Рекашюс: Стосовно цього можна дискутувати дуже довго. Тут можна розглядати і питання на високополітичному рівні. Наприклад, громадянський демократичний контроль. У країнах-членах НАТО Збройні сили контролюються громадянським демократичним урядом. Друге – технічні питання. Повинні бути наявні спеціальні радіо-приймачі як інформаційна комунікаційна систему країн НАТО. Тобто, якщо солдат на полі бою бере участь в операції разом з іншою країною, він спроможний розмовляти із солдатами держави-союзника через приймач. Третій аспект – операційна сполучність. Це означає, що ми повинні використовувати однакову військову термінологію та стандартизовані військові символи.
Наскільки українська армія змінилася за останні періоди? Чи наблизилась вона до стандартів НАТО?
Міндаугас Рекашюс: Україна зараз у складному становищі - роками йде війна. Водночас йдуть спроби перебудувати військову здібність і добирати нові стандарти для Збройних сил. Але Українські ЗС на правильному шляху. За останні кілька років відбулось багато позитивних змін, прогрес однозначно є, особливо на тактичному рівні. Тільки треба цей прогрес інституціоналізувати. Зараз в Україні є багато здібних інструкторів у тренувальних центрах, де ми працюємо. Треба їх підтримувати, молодих хлопців мотивувати, надавати житло, соціальні гарантії.
Ви вже більше року працюєте з українськими військовими. Яка основна мета цієї співпраці?
Міндаугас Рекашюс: Україна дуже важлива для литовського народу. Це можна пояснити навіть з історичного аспекту, адже ми завжди були близькі - ще з 14 століття, коли знаходились у складі однієї держави. Наша влада підтримує не лише євроінтеграцію України, а й її північно-атлантичну інтеграцію. Я дуже радий бути тут. Коли почав в Україні працювати, особисто відчув теплі взаємовідносини між українцями та литовцями - як на рівні держав, націй, так і на суто людському.
Томас Стаквілєвічіус: Я працюю в Україні лише три місяці. Підтримую все сказане Міндаугасом на 100%. Що відчув я? Дуже тепле відношення. Прекрасно те, що ми ділимось досвідом. Зараз, під час війни з Росією, це найважливіший період, коли можна поділитися своїми знаннями і підтримувати вас. Саме тому впевнений, що наша співпраця буде плідною.
Наскільки війська країн НАТО готові до реальних бойових дій, таких, які зараз відбуваються в Україні?
Міндаугас Рекашюс: Ми готові боротися з ворогом, який буде нападати. Повинні також розуміти, що Україна – єдина в Європі держава, котра проводить наразі активні бойові дії на території континенту. Тож ми також багато чому навчились в України. Намагатимемось найважливіші уроки засвоїти.
Які ваші враження від перебування в Україні? Де вже побували, що бачили, що сподобалось?
Томас Стаквілєвічіус: За той час, що я тут, на жаль, багато чого ще не вдалось побачити. Моя основна задача в Україні – ділитися досвідом і знаннями, допомагати вам. Але я відвідав Львів та Київ, мені дуже сподобалось. Ваша країна надзвичайно світла. У вас багато зелених місць, гори, замки. Захопили Карпати - ми з Міндаугасом вже піднімались на Говерлу, було дуже гарно. Окрім природи, в Україні красиві міста з чудовою архітектурою. Ну і, звичайно, сподобались українські національні страви. Я в захваті від борщу та сала :)
