Голосно заявляючи про взяття на баланс міста усіх житлових будинків Міноборони, міський голова Львова Андрій Садовий приховав від громадськості «ціну» такої безмежної турботи. Йдеться насамперед про право розпоряджатися майном військового містечка № 7 на вулиці Городоцькій, 40, а це 9 га землі у самому центрі Львова. Ну а те, що реалізація цієї оборудки передбачає виселення з території містечка двох військових підрозділів - близько півтисячі військовослужбовців, міського голову, швидше за все, турбує менше за все.
Меморандум про співпрацю: що за лаштунками?
Підписання цього документу Андрій Садовий назвав історичним моментом. Ще б пак! Вперше за останні роки влада Львова взялась (точніше, заявила, що взялась) за комплексне вирішення житлових проблем військовослужбовців.
Йдеться про меморандум про співпрацю, який підписали місяць тому мер Львова Андрій Садовий та Міністр оборони України Степан Полторак, згідно з яким до 31 жовтня місто має прийняти у власність територіальної громади 103 житлові будинки Міноборони.
Одразу після церемонії підписання меморандуму, позуючи перед чисельними телекамерами, Андрій Садовий заявив, про початок інвестування бюджетних коштів міста в житловий фонд Міноборони. Акцентував увагу на якісній підготовці до осінньо-зимового опалювального сезону, яка тепер буде забезпечена «КЕЧівським будинкам», на тому, що місто виділить землю для будівництва житла учасникам АТО, членам сімей загиблих, військовослужбовцям, що отримали важкі поранення, які стоять на квартирному обліку (дана обіцянка прописана у другому пункті меморандуму).
На тому, що «територіальна громада Львова» отримає взамін (на третьому пункті документу), увага не загострювалася. Хоча його годилося б процитувати дослівно та, окрім того, надати обґрунтовані пояснення. Згідно з цим пунктом, Міноборони в термін до 31.10.2015 року в установленому порядку опрацьовує питання щодо передачі у власність територіальної громади м. Львова нерухомого військового майна та відмовляється від права постійного користування земельними ділянками військових містечок: №7, вул. Я. Мудрого, орієнтовна площа земельної ділянки 9,0 га; №1, вул. Кн. Ольги, 1-5, приблизна площа ділянки 0,71 га; №58, вул. Авіаційна, 1, площа земельної ділянки близько 4,9 га.
Зазначене в меморандумі військове містечко №7 – діюче, розміщується у Львові на вулиці Городоцькій, 40 (вул. Ярослава Мудрого – це не точна адреса). На його території базуються два військових підрозділи – Західне територіальне управління Військової служби правопорядку ЗС України та 3-й спеціальний відділ Західного територіального управління ВСП. Загалом тут несуть службу близько 500 військовослужбовців, половина з яких у цей час перебуває на сході України – в зоні антитерористичної операції.
Після підписання меморандуму військовослужбовці дізналися, що з облаштованої бази, в ремонт якої вони вкладали у тому числі свої особисті кошти, їх просто «викинуть». Тому що так захотіли Львівська міськрада, «в особі міського голови Андрія Садового»…
Кому – АТО, кому - «битва» за військове майно…
Міноборони готове було «розпрощатися» з власним житловим фондом ще десять років тому, оскільки було не в змозі його належним чином утримувати та обслуговувати. Політика держави, як відомо, полягала в тому, щоб передати його на обслуговування місцевим органам владі. Однак у Львові процес передачі житлових будинків Міноборони на баланс ЛМР затягнувся до безкінечності (міськрада ніяк не могла визначитися з вартісною оцінкою ремонтних робіт відомчого житлового фонду, справа потонула в паперах, переговорах, взаємних звинуваченнях в ігноруванні законних інтересів львів’ян).
У 2010 році в пошуках компромісу Кабінет Міністрів України затверджує розпорядження від 03.02.2010 року №193-р «Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові», у якому закладає механізм компенсації - шляхом відведення громаді міста цілісних майнових комплексів військових містечок. Однак виконавчий комітет ЛМР висуває оборонному відомству держави нові вимоги щодо прийому військового житла, а саме: передати у комунальну власність міста додатково ще 10 земельних ділянок, у тому числі дев’ять гектарів землі військового містечка №7 на вулиці Ярослава Мудрого.
З цього часу ЛМР кілька разів «штампує» ухвали про надання згоди на передачу територіальній громаді Львова земельних ділянок, де фігурують військові містечка №7 (вул. Ярослава Мудрого), №1 (вул. Кн. Ольги, 1-5) та №58 (вул. Авіаційна, 1). Однак реалізувати ці наміри з різних причин (в основному - через стрімке зростання земельних апетитів міських можновладців) не вдається.
Не зупиняється Андрій Іванович та його команда навіть під час війни. В липні 2014 року міськвиконком вирішує затвердити акти приймання-передачі військового майна – за умови прийняття Кабміном рішення про вилучення його з користування Міноборони та передачу у комунальну власність міста. Міноборони у зв’язку з проведенням АТО запропонувало зняти з розгляду пропозицію про передачу військового майна і земельних ділянок. Однак минає кілька місяців і на сесії ЛМР приймається ухвала від 20.11.2014 року №4027 – про надання згоди на прийняття у власність територіальної громади Львова окремих будівель та земельних ділянок військових містечок. У цьому переліку «всі ті ж» містечка - №7 (вул. Ярослава Мудрого), №1 (вул. Кн. Ольги, 1-5), №58 (вул. Авіаційна, 1) та будівля №2 військового містечка №384 (вул. Симоненка, 10).
Реагуючи на такі дії, військова прокуратура Західного регіону на початку 2015 року звертається до суду з адміністративним позовом до Львівської міської Ради – про визнання протиправною та скасування ухвали ЛМР від 20.11.2014 року. Адже були порушені вимоги Закону «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» - ані Кабмін, ані Міноборони до Львівської міськради щодо передачі державного нерухомого військового майна та земельних ділянок не зверталися.
Львівський обласний адміністративний суд позов задовольняє повністю: ухвалу ЛМР постановляє визнати протиправною та скасувати. Дане рішення було прийнято 10 березня 2015 року.
Мине ще півроку і для задоволення нереалізованих земельних апетитів буде складено меморандум про співпрацю.
Риторичне запитання від «заручників у погонах»
Львівські військові, що стали заручниками міських можновладців, розповідають, що їхні підрозділи у разі реалізації «меморандуму про співпрацю» планують перебазувати в селище Щирець Пустомитівського району – на закинуту розграбовану базу, де колись розміщався автобат і полк зв’язку. Аби її привести до ладу, Міноборони доведеться витратити величезні кошти. На території ж військового містечка №7, на наявною інформацією, планується зведення елітних житлових будинків, супермаркету, розважального центру.
Питання, яке мені ставили найчастіше, скоріше, було риторичним – «Де гарантія того, що Садовий виконає свої обіцянки – забезпечить належне утримання житлових військових будинків, виділить земельні ділянки для будівництва житла для учасників АТО, членів сімей загиблих, військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку?», враховуючи, що до цього житлові проблеми військових міський голова цинічно ігнорував. Більшість мешканців 103 відомчих будинків роками жили в аварійних та непридатних для проживання помешканнях, а за останні сім років місто не взяло на баланс жодного (!) військового будинку. беручи до уваги, що корупція в Львівській міськраді процвітає на всіх рівнях, що кожне комунальне підприємство Львова являє собою переплетіння тіньових схем та оборудок для заробляння грошей, а за самим мером тягнеться довгий шлейф гучних корупційних скандалів, звинувачень, корумпованих зв’язків.
Віктор Правденко.
