У середу, 9 вересня, керівництво Блоку Петра Порошенка у Києві остаточно визначилось з підтримкою екс-ударівки народного депутата Оксани Юринець на посаду міського голови Львова. Таким чином завершилась двомісячна епопея кулуарної боротьби середовищ усередині провладної мегапартії БПП Солідарність - УДАР - Народний Фронт за те, хто ж отримає політичний бренд.
За те, щоб політсила Президента підтримала депутата Верховної Ради від партії УДАР Оксану Юринець, природньо, виступали її однопартійці. Шансів на те, що саме її підтримає керівництво блоку суттєво побільшало, коли стало відомо, що саме ударівці займуть керівні посади у виборчому штабі об’єднаної партії на Львівщині.
Натомість, інша група впливу, пов’язана з обласним осередком партії «Народний Фронт» відстоювала позицію про підтримку кандидатури нардепа Ігоря Васюника. Слід віддати належне самому кандидату, він належно підготувався до цієї кулуарної боротьби, заздалегідь, ще з середини літа заклеївши білбордами весь Львів та провівши дещо дивну рекламну кампанію в окремих електронних та друкованих ЗМІ. Такий хід додав йому аргументів в суперечці за право бути єдиним кандидатом від БПП-Солідарність. Адже, цілком зрозуміло, що надто ранній старт його кампанії посеред літа мав на меті не переконати виборців в перевагах кандидата, а виключно зіграти на випередження в наступній внутріпартійній боротьбі.
Хай там як, але аргументи прихильників Юринець виявились сильнішими. Більше того, умовою входження Фронту Змін у Львівській області до когорти кандидатів від БПП було поставлено відмову Ігоря Васюника від кандидування на посаду очільника міста. Звичайно ж, витративши, за приблизними оцінками більше мільйона гривень на передвиборчу агітацію, кандидат навіть не подумав відмовитись від подальшої боротьби, однак розраховувати на відкриту підтримку однопартійців йому більше не доводиться. Що при цьому робитимуть добрі два десятки депутатів міської і обласної рад від спочилого у бозі «Народного Фронту», котрим доведеться, схоже на все, публічно таврувати колишнього партійного лідера достеменно не відомо.
Відтак, штаб Ігоря Васюника в терміновому початку розпочав пошук «партнерів» - політичних суб’єктів, які мали б хоча б якусь вагу для того, щоб додати іміджу кандидата політичної ваги.
Як стало відомо з внутрішніх джерел, представник Васюника звернувся до Народного Руху України з пропозицією підтримати кандидата на посаду мера Львова. Мотивація самого кандидата очевидна – вона є такою ж як і в Юлії Тимошенко в 2012 році, яка запросила Рух до спільного походу на вибори. Це дає змогу залучити консервативний електорат та створити видимість політичної ваги кандидата.
Основним «натхненником» з боку Руху такої потенційної співпраці виступив голова партії Василь Куйбіда, в якого з діючим головою міста давні неприязні стосунки ще з 2007 року. Нагадаємо, тоді провладний блок «Наша Україна», хоча й офіційно висунув кандидатом на міського голову саме Василя Куйбіду, як цього хотіли і вимагали представники партій що входили в блок на Львівщині, жодних зусиль для реальної його підтримки так і не зробив. Проте тодішній голова «Нашої України» нині покійний Петро Олійник зробив немало, щоб переміг таки Садовий.
Іронія долі полягає в тому, що не останньою фігурою такої подвійної гри з боку політичної сили «Наша Україна – Народна Самооборона» був і сам Ігор Васюник, який був тоді кандидатом до Львівської обласної ради від цієї партії. Окрім цього, в 2006 році саме група «нафтовиків», яка сьогодні близька до Васюника, увійшла до списків до Львівської обласної ради від НУ по квоті від НРУ. Як результат «плідної» співпраці тодішнього голови Львівського Руху Ярослава Кендзьора та гендиректора Львівської філії нафтопроводу «Дружба» Леоніда Мельника депутатами стали сам Мельник, Володимир Матвіїшин, Ігор Васюник і Всеволод Шперун. Відтак, досвід співпраці на політичній у Васюника та Куйбіди достатньо великий.
Зважаючи на скромні фінансові можливості Народного Руху України та їх рішення про самостійний похід на вибори, підтримка, в тому числі й матеріальна від відверто скажемо, небідного чоловіка як Ігор Васюник була б зовсім незайвою.
З іншого боку, фракції УДАРу та Народного Руху України у Львівській обласній раді тривалий час спільно та успішно протистояли гегемонії ВО Свобода у Львівській обласній раді. Спільні засідання двох фракцій напередодні сесій упродовж останніх років ні для кого з обізнаних у житті обласного парламенту новиною не є. Окрім цього, подейкують, що і посаду заступника голови ОДА лідер львівських рухівців Андрій Корнат отримав за рахунок власне квоти УДАРу. Причому перипетії з визнанням маленької але гордої політсили у такий спосіб тривали більше року. Та й самі львівські рухівці не особливо прихильно ставляться до ідеї свого лідера Куйбіди щодо підтримки Васюника. Ймовірні втрати для них чималі – на сьогодні партія не може похвалитися достатньою популярністю для долання бар’єру у 5%. В ході численних перемовин щодо спільної участі у виборах представники БПП «Солідарність», страхуючи себе від варіанту з Васюником, пообіцяли найстаршій партії на Львівщині включити рухівців до списку кандидатів в депутати обласної та міської рад. Проте самі рухівці вперто тримають паузу, вочевидь розраховуючи, що фінансові можливості «#вартікращого» дозволять таки подолати позначку у 5%. Всередині НРУ однаково не сприймають БПП і Васюника, тож яка концепція переможе нині визначити важко.
В будь-якому разі, вибір Народного руху України у Львові, можливо, не сильно вплине на рейтинг Васюника (адже завжди можна домовитись з іншою політсилою), однак може спричинити, при позитивному вирішенні, черговий розкол всередині самої партії.
Петро Зінків.
