15 травня у львівському арт-пабі Kerouac розпочато виставку художніх робіт під інтригуючою назвою «Дотик Мотузки» (Rope Touch).
Авторка виставки — Марта Skinnysticks, представила гостям чуйні зображення людського тіла, естетично поєднані із мотузками та шкіряними аксесуарами. Окрім цього, мисткиня влаштувала для глядачів шибарі перфоманс.
Попри популярність явища шибарі, далеко не кожен розуміє його суть та походження. Отже, шибарі (також кінбаку) — японське мистецтво естетичного знерухомлення людського тіла за допомогою мотузок, супроводжене чуйністю та еротизмом. Ця незвична практика бере свій початок від бойового мистецтва ходзьо-дзютсу, яке японці застосовували для захоплення ворогів під час війн, а також злочинців у мирний час. В якості естетико-еротичної практики шибарі розвинулось в середині двадцятого століття. Також шибарі є передвісником практик бондажу, який є одним з основних елементів БДСМ культури. Людину-майстра, яка зв’язує свого партнера, заведено називати риггером.
- Що тебе спонукало досліджувати цю тему?
- Познайомилась зі світом шибарі завдяки малюнкам та фотографіям. Часто бачила зображення людського тіла, оповитого мотузками і це видавалось надзвичайно естетичним. Кортіло використати ці образи у власній творчості, тож я почала відтворювати ці сцени на папері. Пізніше у моєму житті з’являлись знайомі, які пропонували перейти до практики. Довгий час я вагалась, не була впевнена, що мені це потрібно. Одначе, обставини склались так, що понад рік тому вперше стала моделлю для підвісу.
- Ви не лише риггер, а й модель?
- Так, мені подобається час від часу міняти роль. Це допомагає збагатити власний досвід, а також зрозуміти увесь спектр емоцій по обидва боки «барикад». Зазвичай таких людей називають «світч», від англійського switch — мінятись.
- Які емоції Ви відчули, коли спробували цю практику вперше?
Пригадую, мені було складно розслабитись. Я звикла усе контролювати у своєму житті, й власне тіло не є виключенням. Коли мене підвісив майстер, я напружилась кожною частинкою свого тіла свого тіла, кожним м’язом, не могла очистити голову від думок. Насправді ж варто довіритись своєму партнеру і відпустити себе. Під час сесії, риггер та модель наче перебувають в окремій оболонці, у вакуумі, за межами якого нічого не існує. Щось подібне ми переживаємо під час медитацій, коли забуваємо про усі оточуючі подразники.
- Чи важливий зв’язок риггера та моделі?
- Буває надзвичайно складно знайти свого партнера для шибарі, подібно до того, як люди шукають супутника на все життя. Я ніколи не стану практикувати подібного з людиною, якій не можу довіритись та з якою в мене немає достатнього емоційного контакту. Шибарі це дуже інтимна річ, історія, в межах якої ми намагаємось принести людині задоволення, інколи навіть через біль.
- Наскільки болісними бувають подібні практики?
- Усе залежить від техніки підвісу та від бажань партнерів. Комусь притаманно прагнути болю, іншим його завдавати. Больовий поріг у всіх різний. У деяких підвісах навантаження спрямовано на конкретну точку людського тіла, тому модель майже точно відчуватиме певний дискомфорт. Якщо людина не впевнена, чи зможе витримати подібну практику, варто заздалегідь обговорити усі деталі з майстром. Окрім цього, завжди слід зважати на наявність травм, проблеми з диханням, стан кровообігу та вестибулярного апарату тощо. Зрештою, як і у заняттях спортом, людині слід чітко усвідомлювати можливості власного тіла.
- Чи можна порівняти шибарі сесію з сексом?
- Чимало людей яких я зустрічала, ототожнюють шибарі із прелюдією до статевого акту. Можливо, для когось так воно і є, але переважно, під час сесії, людина переживає бурхливі емоції й цього цілком достатньо аби отримати задоволення. Зрештою, навіть у сексі значну роль відіграють наші думки, а не лише тілесна взаємодія.
- Чи важко стати майстром шибарі? Скільки часу для цього потрібно?
- Для мене це постійний процес навчання. Як і у випадку з малюванням, майстерність розвивається лише з постійною практикую. Чим частіше ви цим займаєтесь, тим краще виходить. Окрім цього, тема шибарі дарує великий простір для фантазії та експериментів. Існує величезна кількість комбінацій, за допомогою яких можна знерухомити чи підвісити модель, досвідчений риггер здатен імпровізувати в процесі. Своєю чергою, модель щоразу відкриває для себе нові горизонти емоцій. Сьогодні я достатньо впевнена у собі, аби проводити такий показовий перфоманс, але насправді перебуваю лише на початковому етапі вивчення цієї теми і це прекрасно!
- Чи вдалось реалізувати задумане? Як виступ сприйняли глядачі?
- Щиро сподіваюсь, що вдалось. Поталанило із локацією, авторські малюнки та музичний супровід допомогли створити належну атмосферу. Зізнаюсь, під час виступу я абстрагувалась від навколишнього світу і була цілком зосереджена на партнерці. Окрему подяку хочу висловити саме своїй моделі, Тетяні. Вона подарувала мені й глядачам надзвичайно потужний емоційний фітбек, тож успіх сьогоднішнього виступу це безперечно і її заслуга також. Після виступу отримала чимало схвальних відгуків, у соцмережах ледве встигаю всім відповідати. Сподіваюсь, що мені вдалось розвіяти стереотипи відносно прихильників шибарі, як про людей, які завдають одне одному біль мотузками. Подібні стосунки значно глибші, тоді як саме шибарі, як і будь-яке інше мистецтво, варте поваги.
Виставка авторських робіт Марти Skinnysticks триватиме у пабі Kerouac ще три тижні. Усі охочі можуть придбати малюнки художниці, але забрати роботу дозволено лише після завершення виставки.
Спілкувався Микола Гришаєв
