У Львові ще з травня працює група волонтерів, які взялись забезпечувати військові частини, які дислокуються на Львівщині, амуніцією. Водночас Центр забезпечення військових останнім часом зазнає критики. Щоб з’ясувати принципи його діяльності Гал-інфо поспілкувалося з Валерієм Веремчуком, керівником "Самооборони Львівщини", на базі якої і створено цей Центр.
Які напрямки діяльності волонтерського руху у Львові і яким саме частинам надається благодійна допомога?
Сьогодні армія та добровольчі батальйони мають найбільшу підтримку саме серед громадян. Ми працюємо ще з травня. На початку нашої діяльності нам зателефонував керівник Західного управління Внутрішніх військ, тепер Нацгвардії, Юрій Алеров і повідомив, що загинув перший хлопець, бо у нього не було шолома. Після того, ми постановили: кошти, які залишилися від Центру відправки на Майдан, використати на придбання військової амуніції – шоломи та бронежилети. Відтак, ми закупили першу партію кевларових шоломів - 400 штук.
Вже тоді ми зіштовхнулися з другою проблемою, яка називається кордон. Одна справа знайти, закупити, а інша – вивести з ЄС в Україну. Ми два тижні намагалися вирішити це питання офіційними каналами за допомогою політиків, польських і українських, і на рівні міністрів закордонних справ, але це нічого не дало. Тоді почалася операція «Мурахи», коли люди на собі переносили амуніцію через кордон. Таким чином з травня зусиллями львів’ян почався буквально порятунок життя наших солдат.
Сьогодні можна почути різні звинувачення на адресу Центру забезпечення. Наприклад, що там продають амуніцію чи звинувачення у поставці неякісних бронежилетів.
Ця інформація з’явилася під час дебатів між кандидатами у народні депутати. Погоджуюсь із думкою експертів, що це інтриги певних політичних сил, щоб скомпрометувати діяльність Самооборони, Центру забезпечення і мене як людини, що йде до парламенту.
Щодо самої суті питання, то мене особисто дивує, чому людина, яка ці звинувачення озвучила, яка має військову підготовку і є колишнім правоохоронцем, яка зараз, напевно, за покликом серця мала би бути в зоні АТО, паплюжить волонтерський рух. Це викликає однозначну реакцію у всіх.
Щодо звинувачень, то вони нічим не підкріплені, адже все це не правда. Бронежилети, які ми знаходимо закордоном, у звичайних магазинах не знайдеш. Ми об’їздили усі склади Польщі, потім Німеччини, тепер є постачальники з Італії, Бельгії та Голландії. Це все коштує грошей, і ніхто нам амуніцію просто так не дає. Більше того, якщо в травні була одна ціна, то в липні-серпні ціни значно виросли, адже війна йде і в Сирії. Продавці закордоном відчули попит і почали піднімати ціни.
А наскільки подорожчала засоби захисту?
На третину як мінімум. Інколи навіть удвічі. Часом нам навіть доводиться просто відмовлятись від таких "дорогих" пропозицій постачальників.
Сьогодні наше завдання забезпечити ті частини, які вже є у зоні бойових дій. Для цього ми спілкуємося із солдатами та командування 24-ї, 80-ї бригад, Третього територіального батальйону, Нацгвардії, спеціального батальйону міліції «Львів», тих частин, які дислокуються на Львівщині. Вони отримують речі безкоштовно.
У нас було вже 7 поїздок на Схід. Уся амуніція передається в частини безкоштовно. Окрім того, допомагаємо добровольчим батальйонам, бо львів’ян є дуже багато і в «Айдарі», і в «Азові», і в «Шахтарську». Вони звертаються до нас і отримують те, що є на той момент в Центрі забезпечення.
Щоб закупити бронежилет, а ціна його останні місяці сягає десь 200 євро, нам доводиться вишукувати гроші, а це величезні суми. Ми даємо змогу людям, які мають кошти, цільово замовити для своїх знайомих, друзів чи родичів необхідні речі. Власне, часом підприємці виявляють бажання цільово допомогти якійсь військовій частині. Наше завдання – знайти, закупити, перевести через кордон, адже до сьогодні ця проблема не врегульована державою, та дати можливість людям взяти це за ціною із закордонних складів.
У Львові Центр забезпечення займається лише амуніцією?
Ні. Коли ми побачили, що хлопці гинуть на полі бою, бо у них нема кровоспинних засобів, ми запустили проект «Центр медичного забезпечення». Якщо спершу це було тільки збором ліків для госпіталів, то потім ми зрозуміли: індивідуальна аптечка - це реально збереже життя солтата. Сьогодні вже понад 500 аптечок поїхали до бійців. Ми формуємо ці аптечки самостійно і їхня собівартість геть інша від тієї, яку оголосило Міноборони. Якщо Міноборони оголосило ціну ізраїльського бандажного бинту у 28 доларів, то ми платили за нього 8 доларів. Різниця суттєва.
У нас також налагоджена робота щодо організації реабілітації бійців із зони АТО - в центрі «Вернигора» у Дрогобицькому районі завдяки одному підприємцю.
Коли довідались про серйозні проблеми з транспортом в зоні АТО, то створили проект «Народна броня», тепер займаємося виробництвом захисних екранів від кумулятивних снарядів. Ці екрани пройшли випробування на Яворівському полігоні і нині запускаються у виробництво. Вони дають можливість зберегти БТР і БМП та іншу військову техніку. Завдяки таким екранам хлопці проривалися з Іловаська.
Ще один проект для бійців та їхніх родин – це «Центр правової підтримки бійців АТО» спільно з юридичним факультетом Львівського національного університету ім. І. Франка.
Також діє Волонтерський центр, де є волонтери в тому числі зі Сходу, які допомагають родинам учасників АТО, проводять соціальну роботу з ними. Дуже важливо дбати не лише про воїнів, які воюють, але і про їхні родини.
Це всі ті напрямки, які сьогодні у Самообороні діють і є дуже важливі, але чомусь їх оминають увагою на найвищому рівні. Війна не закінчилася, якщо ж ми зупинимо підтримку армії, то вона може закінчитися дуже плачевно для кожного з нас.
Центр забезпечення працює лише для мешканців Львівщини?
Ми намагаємося допомогти усім, хто до нас звертається. Був час до нас з’їжджалася половина Західної України.
Але волонтерський рух розвинувся дуже широко і дав позитивні результати. скажімо, після того, як добровольці почали забезпечувати бронежилетами бійців, показник поранень в груди знизився 30% до 0,3%, тобто можна зрозуміти, що дала спільна робота всіх волонтерів.
Звісно, є питання до якості, до ваги бронежилету. але робимо, що мождемо.
Знову ж таки, сьогодні люди економічно виснажуються, до того ж по телевізору розповідають, що все майже закінчилось. Але якщо підірвати довіру до волонтерського руху, то це буде зрада ціною життя солдат. Це можливість окупантам рухатися далі. На сьогодні вже прийнято рішення про створення Всеукраїнської координаційної ради волонтерського руху, що дасть змогу отримати певні повноваження щодо контролю державних органів, Міноборони, Генштабу, змогу контролювати, наскільки ефективно використовуються бюджетні ресурси, які є неспівмірними з тим, що дають люди і що дістають волонтери.
Ми цінуємо довіру людей, тому на сайті Самооборони ми організували відкриту форму збору благочинних внесків. Зокрема, для тих, хто робить цільові внески на бронежилети чи каски. Усі люди можуть побачити себе на сайті і побачити, що ця сума дійсно зафіксована і скерована на амуніцію. Усі кошти люди можуть контролювати. Ми не займаємось продажем. Ми нікого ні до чого не змушуємо, бо працюємо для військових, але. наголоші ще раз, даємо людям можливість цільово замовити амуніцію для своїх рідних.
А який принцип роботи із військовими частинами?
З військовими частинами ми намагалися працювати так, щоб був певний облік того, що вони отримують. Тобто або командир, або його заступник пише листа про потреби частини і по цих листах ми дивимось, чим можемо допомогти.
Варто розуміти, що, окрім великих військових формувань, є ще менші, такі, як вертолітники, зв’язківці, прикордонники. Вони не настільки наслуху, бо там не така велика кількість призовників, але вони є і про них теж треба дбати.
Ми намагаємося допомогти коли до нас звертаються бійці, які не мають сім’ї, є сиротами, або ж журналісти, які їдуть в зону АТО.
Благодійний внесок є для того, щоб ми мали можливість завтра купити інший бронежилет і дати можливість вижити ще одному солдату. Я вважаю, що це правильно, бо війна стосується кожного і думати, що волонтери комусь зобов’язані щось просто так дати – це свідоме нищення волонтерського руху, або ж наклепництво.
При цьому ми чудово розуміємо, що волонтери мають відзвітувати за зібрані кошти. Для нас основне – це довіра людей. Підрив цієї довіри через чиїсь політичні амбіції – це дуже висока ціна.
Мене дивують ті, хто замість того, щоб допомагати, починають плести інтриги та обливати брудом. Все це минеться.
Для нас сьогодні важливо те, що починається холодний сезон. Ми вже завезли дощовики, які нині не менш потрібні на фронті, ніж теплі речі та тепле взуття.
Дехто каже, що «ви вже возили». Возили, але треба розуміти, що їх постійно обстрілюють, і речі горять. Це війна і нема чого дивуватися, що солдатська форма не служить довго. У солдат нема можливості прати чи прасувати, вони у польових умовах. І це далеко не найбільші проблеми. Насправді така річ, як тепловізор, яка виявляє ворога на відстані, взагалі по нормативах Збройних сил не передбачена.
Є питання нормативів: багато життєво необхідних речей у переліках цих нормативів нема. Один тепловізор – це 2 500-3 000 євро, якщо купувати у виробників. І знову проблеми з перевезенням, адже виробники білоруські, а білоруське КГБ вже один канал постачання нам перекрило.
Це все безкінечна праця волонтерів і небайдужих людей, тому не варто поливати брудом волонтерський рух.
Розмовляла Анна Новик.
Фото з ФБ Валерія Веремчука.
