Агресивна політика Російської Федерації стосовно суміжних держав, передусім України, підштовхнула країни Центрально-Східної Європи до політичної та військової консолідації. Спільна загроза не тільки відкрила шлях до зближення України з країнами Балтії й Польщею, але й створила передумови для ревіталізації стосунків з Румунією. З легкої руки нового президента Речі Посполитої Анджея Дуди експерти знову заговорили про Балто-Чорноморський блок держав – або, вживаючи класичної формули, про військово-політичну організацію простору «od morza do morza». «Гал-інфо» дослідило перспективи такої військово-політичної спілки в осяжній перспективі.
Оборонний союз на кшталт NORDEFKO
Розвиваючи взаємодію з країнами балто-чорноморської дуги – передусім Польщею та Румунією – Україна насамперед має акцентувати на безпековій політиці, вважає керівник львівського Центру дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва Володимир Гулима.
За його словами, існуючі системи колективної безпеки, в тому числі НАТО, не повною мірою відповідають сподіванням, які на них покладалися. Крім того, Україна не зможе долучитися до альянсу найближчим часом, відтак, стоїть перед завданням вибудувати новий – регіональний – оборонний союз.
На думку Володимира Гулими, слушним зразком для цього може стати створений 2009 року оборонний союз північних європейських держав – NORDEFKO, до якого увійшли Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія та Ісландія.
«Цей союз об’єднує як країни НАТО, так і країни, що не входять до альянсу. Вони проводять спільні навчання, відпрацьовують взаємодію, налагоджують взаємосумісність між собою. Саме в таких субрегіональних об’єднаннях ми можемо створювати сучасну систему безпеки, відповідну стандартам НАТО», – висловив переконання в коментарі «Гал-інфо» керівник Центру.
На його думку, як США, так і провідні країни Європи прихильно поставляться до такої ініціативи.
«NORDEFKO свого часу був прихильно сприйнятий членами НАТО. Зважаючи на політику США, які домагаються від європейських країн збільшення витрат на безпеку та здійснення конкретних дій, регіональне об’єднання в Балто-Чорноморському регіоні вкладатиметься в цей контекст. Й Німеччина та Франція теж будуть скоріш позитивно ставитися до цього, ніж негативно», – резюмував Володимир Гулима.
Політичний та дипломатичний союз
Позитивно оцінює перспективи політичної та дипломатичної співпраці в межах Балто-Чорноморського регіону й фахівець з міжнародних відносин, доцент Донецького національного університету Юрій Теміров.
«Це можуть бути політичний та дипломатичний формати з достатньо серйозною координацією політичних та дипломатичних дій. Причому йдеться не тільки про дії стосовно Росії, але й про одностайне лобіювання інтересів даних держав всередині тих організацій, до яких вони входять, – ЄС, НАТО тощо», – зазначив він у коментарі «Гал-інфо».
Воднораз експерт висловив сумнів, що дана взаємодія може серйозно включати військовий аспект.
«Чесно кажучи, я не бачу простору для серйозних військових форматів взаємодії, зважаючи на членство більшості країн, про які йдеться, в НАТО. Якщо вони створять ще одне безпекове об’єднання з взаємними обов’язками щодо одне одного, то це поставить питання про трактування статей Вашингтонської угоди про колективну оборону. Приміром, Польща, балтійські країни та Україна з власної ініціативи вв’яжуться в конфлікт з Російською Федерацією. Виникає питання: чи повинен в такому разі вступати в дію принцип про колективну безпеку Північно-Атлантичного альянсу? Таким чином, членство в НАТО і ЄС буде дуже серйозно обмежувати військову взаємодію України із ними», – висловив переконання експерт.
На його думку, під цим кутом огляду може йтися лише про постачання зброї, і то – досить умовно.
«В НАТО неодноразово підкреслювали, що про надання чи ненадання зброї рішення приймає конкретна країна, а не Північно-Атлантичний альянс загалом. Однак, це формально. Ми добре знаємо, що, крім офіційної позиції, є ще негласна думка впливових членів Альянсу – надавати чи не надавати зброю, й ледве чи менші країни здатні ухвалювати рішення, не озираючись на панівну думку блоку», – зазначив експерт.
Отже, головна проблема, перед якою стоять країни Балто-Чорноморської дуги, пов’язана з пошуком формату співпраці.
«Питання у тому, як це реалізувати, – надто, зважаючи на те, що більшість країн є членами інших організацій, і то – перебувають в них не на перших ролях. Питання: як організувати співпрацю, щоб не провокувати розколу в межах цих організацій, а, навпаки, максимально використати їхні можливості – лишається відкритим», – резюмував експерт.
Міжмор’я вже існує
Можна скільки завгодно теоретизувати на цю тему, але де-факто такий союз вже існує, переконаний політолог та редактор журналу «Ї» Тарас Возняк.
«Якщо ви подивитеся на країни, які найактивніше підтримують Україну в її війні з Росією, – а це Туреччина, Румунія, Польща, Литва, Латвія, Естонія та частково Словаччина (якщо брати транспортування газу) – ви будете вимушені визнати це. Союз Міжмор’я вже реально функціонує. Він є. Це геополітичне об’єднання з метою збереження незалежності країн, що межують з Росією, та збереження миру в Європі загалом», – висловив переконання в коментарі «Гал-інфо» політолог.
На його думку, однією з історичних реінкарнацій Балто-Чорноморського союзу був ГУАМ. Сьогодні він існує явочним порядком і не оформлений юридично.
«Але де-факто він існує, й, можливо, його й не потрібно оформлювати де-юре», – резюмував Тарас Возняк.
Сергій Стуканов.
