Під час президентської виборчої кампанії 2014 у ЗМІ суттєво поменшало замовних матеріалів порівняно з попередніми виборами, однак позбутися її все ж не вдалося. Також не всі ЗМІ зберегли баланс щодо присутності в ефірі кандидатів на пост президента. Такими є результати моніторингу загальнонаціональних ЗМІ від громадських організацій та експертів.
Комітет «Рівність можливостей», Асоціація «Спільний простір», ГО «Телекритика», Академія української преси представили результати моніторингу висвітлення у ЗМІ президентської виборчої кампанії 2014 року. Зокрема вони оголосили спільні висновки щодо ролі українських та російських медіа. За найголовнішими критеріями, які дають змогу констатувати, якою була якість інформування виборців, як медіа дотримувалися принципу рівного доступу, а також зловживали чи не зловживали замовними матеріалами, маніпуляціями та «чорним піаром» медіа-експерти, незважаючи на відмінності у методології моніторингу, дійшли практично однакових висновків:
• кандидати не мали перепон у доступі до ЗМІ.
• приклади застосування маніпуляцій та замовних матеріалів були, але менше, ніж під час попередніх кампаній.
• інформація про діяльність керівників країни часто значно переважала виборчий контент, але при цьому представники центральної влади жодного разу не виступили в ролі агітаторів за якогось кандидата.
• новини про вибори мали реактивний характер на тлі терору на Сході країни, а медіа часто демонстрували симпатії до окремих кандидатів – та це не завадило виборцям отримати достатні обсяги інформації про кандидатів, необхідної для свідомого вибору, зокрема, за рахунок розширення кола експертів, а також організації загальнонаціональних дебатів між кандидатами.
Медіа середовище відчутно постраждало через події у Східних і Південних регіонах України, коли журналісти зазнали залякування та переслідування з боку проросійських сепаратистів, у тому числі мали місце викрадення та затримання, фізичні та словесні нападки, – таку заяву зробив експерт Ради Європи Расто Кужел. – Поєднання насильства щодо журналістів та домінування кризової тематики під час висвітлення виборчої кампанії, вплинули на можливість виборців отримати повну інформацію. Проте ЗМІ намагалися забезпечити таке інформування, на основі якого виборці зможуть зробити усвідомлений вибір на виборчих дільницях.
В основному, на думку Кужела, цього було досягнуто завдяки позитивним змінам у висвітленні майбутніх виборів, на відміну від попередніх кампаній, а саме – зменшення кількості проплачених матеріалів. Більше того, в той час як на редакційну політику ЗМІ все ще впливали інтереси їхніх власників (що знайшло своє відображення в підтримці деякими медіа своїх кандидатів), у цілому ЗМІ вдалося забезпечити розмаїтіше і плюралістичніше висвітлення кампанії, порівняно з попередніми виборами.
Зокрема, столичні телеканали, намагалися надавати виборцям більше зрозумілої інформації, необхідної для свідомого вибору, ніж це було у 2010-му та 2012-му роках, за рахунок нових форматів ток-шоу та розширення кола експертів, яких вони запрошують. Крім того, Перший Національний канал запропонував виборцям цінну можливість порівняти кандидатів на теледебатах, організованих спільно з громадськими активістами.
Водночас, телеканали, хоч і не так брутально, як раніше, все ж демонстрували симпатії. – заявив Олександр Чекмишев. – Так 1+1, 5-й, ТВі надавали незначну перевагу Петру Порошенку. Перший національний та СТБ хоча також приділили Михайлу Добкіну більше уваги у нейтральній тональності, водночас активно його критикували. Певний баланс демонстрував Інтер, але це стосувалося лише цифрових показників, бо щодо контенту – тут експерти помітили регулярне застосування технології «фальшивого нейтралітету», що було спрямовано проти Юлії Тимошенко. Найзбалансованішими були телеканали ICTV та ТРК Україна – перший майже «вирівняв» ефір 2-х основних кандидатів (Порошенка та Тимошенко), а другий трьох (Порошенка, Тимошенко та Добкіна). Найкритичнішими були телеканали ТВі (Тігіпко, Тимошенко), Інтер (Добкін), 1+1 (Тимошенко, Добкін) та 5-й (Симоненко). Перший національний, хоч і досягнув безумовного успіху, забезпечивши вже згадані дебати, водночас у новинному контенті допустив значної переваги інформації про виконання свої посадових обов’язків Арсенієм Яценюком, Олександром Турчиновим, а також іншими урядовцями, що домінувала над повідомленнями про вибори.
У той же час, як наголосив Расто Кужел, деякі проблеми продовжують негативно впливати на медіа середовище. Наприклад, поява учасників виборчих перегонів у новинах і програмах іноді все ще визначалася не інформаційним приводом, а, знову ж таки, оплатою за інформацію про цих кандидатів. Поява таких матеріалів, які були або рекламними (про тих, хто їх замовив) або негативними (проти своїх опонентів) є дуже тривожною тенденцією. Також можна було спостерігати, що в новинах у цілому бракувало аналітичного та всебічного висвітлення, що, в свою чергу, могло б допомогти виборцям краще оцінити якості та програми кандидатів на виборах.
Експерт Ради Європи також наголосив, що в той час як газети, які були об’єктом моніторингу, в цілому демонстрували плюралізм думок, деякі все ж друкували проплачені матеріали, які були представлені як новини. А ще принаймні, одна газета, яка розповсюджується безкоштовно, публікувала матеріали, покликані кинути тінь на легітимність виборів.
Під час моніторингу, поряд із кандидатами, експерти досліджували висвітлення діяльності в.о. Президента Олександра Турчинова, прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та членів уряду як виконавців своїх обов’язків та потенційних агітаторів. Однак жодного прикладу прямої чи опосередкованої підтримки будь-якого кандидата з боку в.о Президента, прем’єра, а також членів уряду зафіксовано не було.
Що стосується ситуації зі ЗМІ в регіонах, вона, на думку Расто Кужела, суттєво різниться. При цьому журналісти зі Східних та Південних регіонів стикаються зі серйозними обмеженнями на цих виборах.
Продовжуючи тему медіа-моніторингу в різних куточках країни, Олександр Чекмишев розповів, що телебачення Західного регіону більше симпатизувало Петру Порошенку. У Південному ж регіоні медіа дещо активніше представляли Сергія Тігіпка та Петра Симоненка. На півночі дещо активніше тривалий час представляли Юлію Тимошенко, однак за рахунок матеріалів, що вийшли останнім часом, з’явився відносний баланс представлення основних кандидатів із уже незначною перевагою Тимошенко. Натомість відверто симпатизували Петру Порошенку телеканали Центрального регіону. Що стосується ситуації на Сході, тут домінував Михайло Добкін. Але така перевага була досягнута передовсім за рахунок Харківщини. Натомість у Донецькій та Луганській областях кампанія на місцевому телебаченні висвітлювалася доволі мляво. Це, зокрема зумовлено тим, що у Донецьку державний 27-й канал 27 квітня захопили сепаратисти. Водночас, якщо розглядати всю кампанію, кандидати все ж отримали певне представлення. При чому в Донецьку та Луганську найактивніше – Юлія Тимошенко. Значно активніше виборчу кампанію висвітлювали місцеві газети та Інтернет-сайти.
Спираючись на результатами моніторингу Академії Української преси, її Президент Валерій Іванов, повідомив що лідерами уваги столичних телеканалів стали Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Петро Симоненко. А Петро Порошенко, Дмитро Ярош, Петро Симоненко та Юлія Тимошенко – лідерами синхрону. Однак їхні показники суттєво менші, ніж у кандидатів попередньої президентської кампанії.
Що стосується політичних інститутів, тут лідерами уваги стали силові структури, місцеві органи влади, а також інститут президентства. Серед політичних структур − ДНР (10%). При цьому спостерігався дисбаланс уваги на користь влади: представників правлячої коаліції представляли у 2,3 рази більше, ніж опозиції (у квітні у 2,4 рази, у лютому у 2 рази). При цьому у міру розгортання виборчої кампанії, зростала увага та обсяги синхронів третіх сил.
Результати моніторингу «Телекритики», які представили Наталя Лігачова та Діана Дуцик, засвідчили, що, порівняно з попередніми виборчими кампаніями, обсяги передвиборної «джинси» стали відчутно меншими як на загальнонаціональних, так і на регіональних телеканалах. Водночас, усі основні кандидати виступали замовниками джинси, а лідерами за кількістю таких матеріалів стали Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко та Петро Порошенко.
З поміж загальноукраїнських телеканалів від «джинси» цілковито відмовився Перший національний, та майже повністю (з кінця квітня) – СТБ та «1+1». «Інтер», «Україна» та ICTV транслювали доволі багато матеріалів про кандидатів із ознаками замовності.
Разом із тим, навіть відмовляючись від «джинси», телеканали не знаходили прийнятних способів інформування аудиторії про зміст передвиборних програм, біографії та важливі дії кандидатів. Зокрема, недостатньо уваги приділялося роз’ясненню того, наскільки важливою є участь у виборах, а також які особливості чинного виборчого законодавства.
5 канал за кількістю згадок кандидатів у Президенти в різних новинних та політичних форматах надавав суттєву перевагу Петру Порошенку. У порівнянні з кількістю згадок про Юлію Тимошенко – майже у три рази.
Жоден канал не надавав протилежних думок висловлюванням кандидатів чи експертів. Ніхто не аналізував їхні меседжі та не порівнював їх із реальними діями. Таким чином, висвітлюючи вибори 2014, канали відчутно зменшили кількість замовних матеріалів у новинах та підсумкових програмах, але водночас висвітлення кампанії звели до звичайного піар-супроводу кандидатів під виглядом інформування виборців. Проривом до якісного надання важливої інформації виборцю стали лише Національні теледебати на Першому національному.
