Слухай онлайн
Війна на Донбасі  |  Політика  |  Cуспільство

Вижити на війні. Повернутися. Захистити свої права

У Львові працює Центр правової допомоги учасникам АТО та членам їх сімей. Бійці, які повертаються з фронту часто бувають безпорадними, коли мова йде про захист їхніх прав, що гарантовані державою. Гал-інфо поспілкувалося з керівником Центру Сергієм Різником: довідались, з якими саме правовими проблемами бійці АТО найчастіше звертаються до юристів-волонтерів.

- Розкажіть, як втникла ідея створити такий Центр і з чого все  почалося?

- Центр правової допомоги військовослужбовцям в зоні АТО та членам їх сімей організований спільно трьома структурами. Це юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка -  дяка декану Андрію Бойку. Далі - Народна Самооборона Львівщини, лідери якої Валерій Веремчук та Юрій Мартинюк сигналізували про те, що потреба правової допомоги дуже загострилась. І нарешті - Центр конституційних ініціатив, яку безпосередньо очолюю я. Річ у тім, що раніше ми займалися виключно конституційним правом, але нам довелося в цей час трохи перекваліфікуватися і надавати ту допомогу, яка дуже потрібна військовослужбовцям, що повертаються із зони АТО.

Вважаю, що Центр правової допомоги військовослужбовцям добре організував та налагодив роботу. Ми маємо свою приймальню на юридичному факультеті, де постійно перебувають наші молоді фахівці з права. Є й інші офіси, є телефони «гарячої лінії», куди можна зателефонувати та отримати безкоштовну консультацію. 

Робота організована так: молоді юристи приймають людину, збирають необхідну інформацію, вивчають документи, а потім залежно від складності справи її розподіляються тому чи іншому виконавцю. Якщоо справа елементарна, то нею може зайнятися молодий фахівець, якщо ж вона складніша, то ми передаємо її досвідченішим правникам. З нами на волонтерських засадах співпрацює кілька відомих адвокатів. 

Якщо ж справа складана та комплексна, то ми залучаємо до консультацій ширше коло спеціалістів з числа професорів юридичного факультету. Тому на сьогодні нам вдається досить успішно будь-яку правову проблему вирішувати власними силами.

- З якими найчастіше питаннями чи проблемами звертаються військовослужбовці чи їхні родичі?

- Ми виділили близько двадцяти категорій різних справ. Є такі, які просто потребують роз’яснень щодо прав учасників АТО. Що характерно,  родичі військовослужбовців звертаються частіше, ніж самі військовослужбовці. Напевно, це теж характеристика людини, яка звикла брати на себе відповідальність, а не просити допомоги в інших, натомість їх батьки чи дружини хвилюються і займають в цій частині активнішу позицію.

Звісно, багато залежить від того, яким солдат повернувся – чи він поранений, чи здоровий. Якщо поранений, то у нього інша категорія проблем, йому необхідна матеріальна допомога, грошове забезпечення. Тут найбільша проблема із визнанням особи учасником АТО, адже часто буває таке, що людина поїхала туди ніби у відрядження. Був такий випадок, коли чоловік взагалі не був мобілізований і будучи водієм вантажного автомобіля втягнувся у військову службу. Інша категорія справ, коли люди отримують проблеми з попереднім місцем праці, їх звільняють з роботи за цей час. Також у бійців виникають питання з приводу того, що через їхню відсутність протягом декількох місяців, їхні особисті справи, наприклад, кредитні зобов’язані, стали запущеними.

Однак найважча категорія – це справи, коли звертаються родичі тих, хто загинув в зоні АТО. Це проблема, бо сім’ї лишають наодинці з усіма побутовими проблемами і без годувальника. Знову ж таки, потрібно забезпечити визнання загиблого учасником АТО, допомогти в отриманні пільг, тощо. Часто виникає проблема, коли нема тіла загиблого, а відтак нема факту загибелі. Це складніша категорія справ. Якщо зробити висновок, то проблема в тому, що законодавство наше не було готове до таких ситуацій. Ніхто не очікував, що буде війна. Не готовими виявились і наші органи державної влади. Навантаження на юриста військової частини виросло напевно у сто разів і вони з ним не справляються фізично.

- А часто звертають родичі бійців, які потрапили в полон?

- Ми вимушені ставити межу між правовими і не правовими питаннями. А це питання часто цілого детективного розслідування. В таких ситуаціях ми пояснюємо, що в даному випадку юридична складова, якщо вона є, -мінімальна і рекомендуємо звертатися до волонтерських організацій, які займаються такою роботою. Ми окреслили для себе саме правову складову. Хоча обмежитись лише правом складно. Як правило, люди звертаються у важкому психологічному стані. Наша робота пов’язана із необхідністю детально пояснювати сухі юридичні факти людям, які пережили трагедію і це дуже важко. Складно пояснити мамі, яка втратила сина, чому вона має йти ставати в чергу за довідкою, тому де є така можливість, ми беремо такі справи на себе.

Останнім часом багато звернень пов’язаних із падінням рівня прагнення воювати. Є люди, які були там, пережили бойову психологічну травму, побачили як все складно в українській армії, часто тільки Богу дякують за те, що вижили. Вони не дезертири і не відмовляються служити, але обережно цікавляться можливостями демобілізації. Межа між вчорашнім героєм і звинуваченим у дезертирстві дуже тонка. Їм важко, вони побували у такій ситуації яку цивільні люди навіть уявити не можуть. Того, хто провів три місяці під «Градами» завтра можуть назвати дезертиром під слідством, а той, хто зумів уникнути призову і лежав на дивані в цей час виходить у кращій ситуації.

Тільки там де є реально правові підстави ми допомагаємо. Наприклад, справа, коли людині медичною комісією визначено діагноз «гепатит С» в складній формі, водночас його визнали «придатним до служби».Профільна інструкція чітко говорить, що при такій хворобі навіть у військовий час людина є обмежено придатною. В даному випадку без жодних обмежень його визнають придатним. «Гепатит С» передається через кров, а війна – це кров. Він не просто може нашкодити собі, але заразити пів роти.

Виходить, що Народна Самооборона та інші організації волонтерські створили паралельну державі систему допомогиармії. Те що робимо ми мала б робити держава, але вона не справляється із цими задачами. Але ми не критикуємо державу, допомагаємо. Люди приходять розчаровані падає рівень бойового натхнення, а відцього виграє ворог. Коли ж люди отримують допомогу їм стає морально легше і вони принаймні розуміють, що залишились не самі у цій ситуації і ми відчуваємо цей зворотній зв’язок. Коли людина, яка пройшла поранення, полон, «Гради» тисне тобі руку зі сльозами на очах і каже дякую, все ж розумієш, що ми насправді робимо дуже мало і це ми маємо їм дякувати. Але для них ця робота цінна, бо походивши по коридорах, коли його кілька разів «відфудболювали» з кабінету в кабінет він ще раз психологічно ламається. Держава повинна не забувати про тих людей. Не забувати, що і перед тим, як він вирушає на фронт він має бути героєм, і коли повертається звідти він теж має ним залишатися.

- Чи мають право вимагати реабілітацію ті, хто мають психологічну травму? Як це довести?

- Це питання не стільки індивідуальної правової допомоги, як питання рівня захисту конституційних прав людини і громадянина. З точки зору Конституціїі загальних правових принципів вони повинні отримати таку допомогу. Якщо ж взяти якісь конкретні інструкції і підзаконні правові акти, то такого, на жаль, нема. Ще раз повертаємось до проблеми того, що наше законодавство до цього було не готовим. Порушене Вами питання носить здебільшого організаційний характер.

Поранення в руку заживе за місяць часу, а психологічні та моральні травми залишаються. Є необхідність усвідомлення загальних принципів людяності. У нас чиновник заряджений на інструкцію. Чим ми відрізняємося від держав, які пішли у розвитку далеко вперед? Вони не керуються принципом верховенства закону, вони керуються принципом верховенства права. В деяких державах нормальною вважається практика, коли чиновник нехтує підзаконним актом посилаючись на верховенство права, розуміючи що тут він для людини повинен зробити більше, ніж від нього вимагають.

Ми розуміємо, що наша робота – це крапля в морі. Без переформатування держави ми лише гасимо локальні пожежі. Правова допомога в таких випадках можлива, але в комплексі з іншими організаційними заходами. На жаль, Україна далеко не правова держава. Як довести лікарю, що військовослужбовець має психологічну проблему? Це складно, якщо далеко не кожен лікар хоче і може це визнавати.

Ми для себе зробили висновки про наявність системних нормативних проблем. Ми хочемо підсумувати всі ці речі і на законодавчому рівні запропонувати їх вирішення. Багато проблем можна було б усунути на підзаконному рівні. Війна закінчиться, а фантомні болі триватимуть. Ми готуємо такі ініціативи і я сподіваюсь, що нова ВРУ, інші органи влади швидко їх приймуть.

- Що варто пам’ятати учасникам АТО про свої права?

Ми розуміємо і бачимо, що рівень правової свідомості громадян в Україні, на жаль, низький. Більшість з теперішніх воїнів, які беруть участь в АТО мало були ознайомлені зі своїми правами та свободами. Саме тому ми вирішили і підготували правову пам’ятку військовослужбовцям та членам їх сімей, де описані загальні речі, які має знати кожен з них. Часто людина, яка пройшла жахи війни безпорадна перед обличчям бюрократичної машини і знання своїх прав може допомогти добитися справедливості. Ми не перебільшуємо своєї роботи, але нас радує, що цей скромний внесок дає результати.

З пам'яткою можна ознайомитися тут

Центр правової допомоги учасникам АТО та членам їх сімей знаходиться у Львові, вул. Січових Стрільців, 14, 2 пов., каб. 211.

За консультаціями можна звертатися за телефонами: 097 43 93 053 та (032) 239 50 59.

pravo-ato@ukr.net

Розмовляла Анна Новик.

Фото - Прес-центр ЛНУ ім. І. Франка.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...